26 вересня 2025 року
Справа № 642/3511/25
Провадження № 2/642/1349/25
Іменем України
26.09.25 Холодногірський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого - судді Грінчук О.П.,
за участю секретаря - Панової М.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
До суду надійшла вказана позовна заява про стягнення з відповідача кредитної заборгованості в загальному розмірі 36 212 грн., з яких: 1) за договором позики №79371345 в розмірі 22 412 грн., з яких: 6500 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 2925 грн. - заборгованість за відсотками; 12 987 грн. - заборгованість за пенею; 2) за договором позики №2931919 в розмірі 13 800 грн., з яких 4000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 11.60 грн. - заборгованість за відсотками; 8000 грн. - заборгованість за пенею; 1788.4 грн. - заборгованість за комісією.
В обгрунтування позову зазначено, що 20.06.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір позики №79371345, за яким відповідач отримала кредитні кошти та які зобов'язалася повернути в обумовлені сторонами строки та порядку. 14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №14/06/21, згідно з яким майнові права вимоги за вказаним кредитним договором перейшли до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Представник зазначив, що перехід прав вимог згідно з договором факторингу відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників. Відповідно до реєстру боржників №38 від 26.11.2024 до Договору факторингу №14/06/21, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №79371345 складає 22 412 грн., з яких: 6500 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 2925 грн. - заборгованість за відсотками; 12 987 грн. - заборгованість за пенею.
Крім того, 18.07.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено кредитний договір №2931919, за яким відповідач отримала кредитні кошти та які зобов'язалася повернути в обумовлені сторонами строки та порядку. 14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №14/06/21, згідно з яким майнові права вимоги за вказаним кредитним договором перейшли до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Представник зазначив, що перехід прав вимог згідно з договором факторингу відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників. Відповідно до реєстру боржників №33 від 08.10.2024 до Договору факторингу №14/06/21, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №2931919 складає 13 800 грн., з яких 4000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 11.60 грн. - заборгованість за відсотками; 8000 грн. - заборгованість за пенею; 1788.4 грн. - заборгованість за комісією.
У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за вказаними кредитними договорами, в нього виникла вищезазначена заборгованість, яку позивач, як новий кредитор, просив стягнути з відповідача в судовому порядку.
Ухвалою суду від 20.06.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк на подання відзиву на позов.
Копію позовної заяви та доданих до неї документів отримано відповідачем 02.08.2025 та 04.09.2025, про що наявний її підпис в рекомендованому повідомленні про вручення.
Відзиву на позов до суду не надано.
Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням, у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України, до суду не надходило.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку з розглядом справи без виклику сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Враховуючи положення ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Щодо кредитного договору №79371345 від 20.06.2024.
Судовим розглядом встановлено, що 20.06.2024 за допомогою одноразово електронного ідентифікатора 66444, між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір позики №79371345. Сума кредиту - 6500 грн. (п. 2.1 Кредитного договору). Строк - 30 днів. Процентна ставка фіксована 1.5 % в день, яка діє протягом строку Договору, процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2.70% в день, пеня 2.7%.
Аналогічним шляхом, а саме за допомогою одноразово електронного ідентифікатора 78577 ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, в якому відображені істотні умови кредиту.
14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №14/06/21, згідно з п.1.1 якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги до третіх осіб - боржників.
Пунктом 1.2 Договору факторингу визначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників.
28.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» підписано додаткову угоду №4 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021.
13.06.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» підписано додаткову угоду №7 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021.
08.10.2024 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» підписано додаткову угоду №41 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021.
26.11.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» підписано додаткову угоду №44 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021.
26.11.2024 представниками ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підписано акт прийому-передачі Реєстру боржників №38 за Договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021.
Згідно витягу з Реєстру боржників №38 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 зазначено про передання прав майнових вимог до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №79371345, сума боргу 22 412 грн., з яких: 6500 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 2925 грн. - заборгованість за відсотками; 12 987 грн. - заборгованість за пенею.
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного представником позивача, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №79371345 від 20.06.2024 складає 22 412 грн., з яких: 6500 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 2925 грн. - заборгованість за відсотками; 12 987 грн. - заборгованість за пенею.
Щодо кредитного договору позики №2931919 від 18.07.2024.
Встановлено, що 18.07.2024 за допомогою одноразово електронного ідентифікатора 755740, між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір позики №2931919. Сума кредиту - 4000 грн. (п. 2.1 Кредитного договору). Строк - 30 днів. Процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики - 0.01% в день, комісія за надання позики - 44.71% від суми наданої позики, що складає 1788.40 грн. Денна процентна ставка 1.5% в день, проценти за понадстрокове користування позикою - 5% в день, пеня - 5% в день.
Аналогічним шляхом, а саме за допомогою одноразово електронного ідентифікатора 755740 ОСОБА_1 підписано таблицю обчислення загальної вартості кредиту.
14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №14/06/21, згідно з п.1.1 якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги до третіх осіб - боржників.
Пунктом 1.2 Договору факторингу визначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників.
28.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» підписано додаткову угоду №4 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021.
13.06.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» підписано додаткову угоду №7 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021.
08.10.2024 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» підписано додаткову угоду №41 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021.
26.11.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» підписано додаткову угоду №44 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021.
08.10.2024 представниками ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підписано акт прийому-передачі Реєстру боржників №33 за Договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021.
Згідно витягу з Реєстру боржників №33 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 зазначено про передання прав майнових вимог до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №2931919 сума боргу 13 800 грн., з яких 4000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 11.60 грн. - заборгованість за відсотками; 8000 грн. - заборгованість за пенею; 1788.4 грн. - заборгованість за комісією.
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного представником позивача, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2931919 від 18.07.2024 складає 13 800 грн., з яких 4000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 11.60 грн. - заборгованість за відсотками; 8000 грн. - заборгованість за пенею; 1788.4 грн. - заборгованість за комісією.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Згідно з ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
З кредитних договорів: №79371345 від 20.06.2024 та №2931919 від 18.07.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, які оформлені в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки дані договори укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, та ОСОБА_1 підписала їх електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, тому без отримання відповідних ідентифікаторів, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такі договори не були би укладені.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.
Отже, відповідач ОСОБА_1 уклала з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» електронні договори та підписала їх у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», а тому договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі.
Будь-яких доказів від відповідача на спростування зазначених обставин до суду не надано.
Зважаючи, що сторонами було погоджено істотні умови кредитних договорів №79371345 від 20.06.2024 та №2931919 від 18.07.2024, на підсаві яких відповідач отримала кредитні кошти, які своєчасно повернуто не було, що призвело до утворення заборгованості, суд вважає, що наявні підстави для стягнення заборгованості в судовому порядку.
Також суд вважає, що ТОВ «ЄАПБ» у встановленому законом порядку набуло права вимоги до відповідача, оскільки договір факторингу не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. При цьому, суд бере до уваги, що момент переходу прав вимог вважається з дати підписання сторонами реєстрів прав вимог, які у даному випадку були підписані після укладення вищезазначених договорів позики.
Розрахунки заборгованості відповідачем не спростовані, своїх контррозрахунків заборгованості або доказів належного виконання зобов'язань до суду відповідачем не було надано.
Між тим, щодо суми, що підлягає стягненню, суд виходить з такого.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, на підставі частини другої статті 530 ЦК України, товариство вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.07.2019 р. (провадження 14-131цс19).
Оскільки позикодавцем та позичальником узгоджено істотні умови договорів позики, а саме розмір наданого кредиту та обов'язок позичальника сплачувати проценти, суд вважає, що наявні підстави для стягнення суми боргу 1) за договором позики №79371345: 6500 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 2925 грн. - заборгованість за відсотками; 2) за договором позики №2931919: 4000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 11.60 грн. - заборгованість за відсотками.
Щодо вимоги позивача про стягнення пені та комісії, суд зазначає наступне.
Так, позивач також просив стягнути за договором позики №79371345 - 12 987 грн. - заборгованість за пенею; та за договором позики №2931919 - 8000 грн. - заборгованість за пенею; 1788.4 грн. - заборгованість за комісією.
Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.
Приписами ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022, серед іншого, внесені зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його п.18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Здійснюючи тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд у постанові від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23 виснував, що у період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів.
Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.10.2023 у справі № 706/68/23.
Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати неустойки.
Відтак, вимога позивача про стягнення пені в розмірі 12 987 грн. та 8000 грн. задоволенню, у даному випадку, не підлягає.
Крім того, відповідно до Договору позики №2931919 від 18.07.2024, передбачено сплату позичальником комісії за надання позики в розмірі 44.71% від суми наданої позики, що складає 1788.40 грн.
Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.
Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862 сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволені вимоги про стягнення з відповідача комісії за послугу - надання кредиту в розмірі 1788.40 грн., оскільки надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України є обов'язком банку.
Зважаючи на викладене, позов підлягає частковому задоволенню, а саме: 1) за договором позики №79371345 в розмірі 9425 грн., з яких: 6500 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 2925 грн. - заборгованість за відсотками; 2) за договором позики №2931919 в розмірі 4011.60 грн., з яких 4000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 11.60 грн. - заборгованість за відсотками.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 3028 грн.
Оскільки позов задоволено частково, на 37.11%, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений останнім судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме в розмірі 1123.7 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 207, 525, 526, 626-629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 77-78, 81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 279, 280, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами:
1) за договором позики №79371345 від 20.06.2024 в розмірі 9425 грн., з яких: 6500 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 2925 грн. - заборгованість за відсотками;
2) за договором позики №2931919 від 18.07.2024 в розмірі 4011.60 грн., з яких 4000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 11.60 грн. - заборгованість за відсотками.
В іншій частині вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у сумі 1123 (одна тисяча сто двадцять три) грн. 70 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 26.09.2025.
Відомості про сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий: