Справа № 626/2616/25
Провадження № 2-о/626/83/2025
Іменем України
24.09.2025 року м. Берестин
Берестинський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Дудченка В.О.,
за участю секретаря Зінченко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берестині, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 з заінтересованою особою Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення, постійного проживання в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року,
Представник заявника ОСОБА_1 , адвокат Билим О.М., звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Обґрунтовуючи заяву представник заявника ОСОБА_1 , адвокат Билим О.М., посилається на те, що ОСОБА_1 , дошлюбне прізвище ОСОБА_2 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Свердловськ, на території колишнього СРСР, а у свідоцтві про її народження батьками записані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які мають українську національність.
Батьки ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , уклали шлюб 31.08.1983 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Кегичівського районного управління юстиції Харківської області, дошлюбне прізвище нареченої- ОСОБА_5 , а її матір'ю є ОСОБА_6 .
ОСОБА_6 , яка є бабусею ОСОБА_1 , з 22.10.1979 року по 04.03.2009 року постійно проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 , та народила ІНФОРМАЦІЯ_3 дитину жіночої статі, яку назвали ОСОБА_7 .
Батько ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 15.09.1989 року продовжив військову службу у званні прапорщика в Полтавському вищому військовому командному училищі зв'язку, тобто з 15.09.1989 року постійно проживає на території України і є громадянином України, та 10.01.1992 року прийняв військову присягу на вірність народу України.
Зважаючи, що батько ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , з 15.09.1989 року розпочав постійно проживати на території України, а вона мала рідну тітку ОСОБА_7 , яка була її однолітком та проживала із своєю матір'ю ОСОБА_6 в селі Петрівка, Берестинського району (колишній Красноградський район), Харківської області, то восени 1989 року було прийнято рішення про постійне проживання ОСОБА_1 зі своєю бабусею ОСОБА_6 за місцем її проживання в селі Петрівка Берестинського району (колишній Красноградський район), Харківської області.
30.05.1991 року ОСОБА_1 було здійснені обов'язкові щеплення в Красноградській районній поліклініці Харківської області.
З 01.09.1991 року по 22.09.1994 року ОСОБА_1 навчалась в Петрівській середній школі Красноградського району Харківської області, із своєї тіткою ОСОБА_8 .
21.11.2000 року ОСОБА_9 отримала у Красноградському РВ УМВС України в Харківській області паспорт громадянина України НОМЕР_2 .
29.06.2002 року ОСОБА_10 уклала шлюб з ОСОБА_11 , як громадянка України, та змінила своє прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_12 .
28.01.2004 року працівниками Красноградського РВ УМВС України в Харківській області у ОСОБА_1 було вилучено паспорт громадянина України НОМЕР_2 виданого 21.11.2000 року Красноградським РВ УМВС в Харківській області, оскільки на 13.11.1991 року вона спільно із мамою ОСОБА_4 не була зареєстрована на території України.
Тобто, працівниками Красноградського РВ УМВС України в Харківській області, помилково було вилучено у ОСОБА_1 паспорт громадянина України НОМЕР_2 виданого 21.11.2000 року Красноградським РВ УМВС в Харківській області, взявши до уваги тільки дату реєстрації її матері на території України після 1991 року, оскільки вона постійно проживала в неповнолітньому віці на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Встановлення факту, що має юридичне значення, постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в неповнолітньому віці на території України станом на 24 серпня 1991 року, має для неї юридичне значення, оскільки від цього факту безпосередньо породжуються юридичні наслідки, а саме отримання в Головному управлінні державної міграційної служби України в Харківській області довідки про реєстрацію її громадянином України та подальшого подання заяви про видачу паспорта громадянина України нового зразка (ID-картки).
Від представника заявника ОСОБА_13 , 24.09.2025 року надійшла до суду письмова заява в якій він просить справу розглянути за його відсутності, заяву підтримує та просить її задовольнити.
Представник заінтересованої особи Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Редько В.А., в судовому засіданні заяву визнав в повному обсязі та не заперечував проти її задоволення.
Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , дошлюбне прізвище ОСОБА_2 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Свердловськ, на території колишнього СРСР, а у свідоцтві про її народження батьками записані ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які мають українську національність.
Батьки ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , уклали шлюб 31.08.1983 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Кегичівського районного управління юстиції Харківської області, дошлюбне прізвище нареченої- ОСОБА_5 , а її матір'ю є ОСОБА_6 .
ОСОБА_6 , яка є бабусею ОСОБА_1 , з 22.10.1979 року по 04.03.2009 року постійно проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 , та народила ІНФОРМАЦІЯ_3 дитину жіночої статі, яку назвали ОСОБА_7 .
Батько ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 15.09.1989 року продовжив військову службу у званні прапорщика в Полтавському вищому військовому командному училищі зв'язку, тобто з 15.09.1989 року постійно проживає на території України і є громадянином України, та 10.01.1992 року прийняв військову присягу на вірність народу України.
Зважаючи, що батько ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , з 15.09.1989 року розпочав постійно проживати на території України, а вона мала рідну тітку ОСОБА_7 , яка була її однолітком та проживала із своєю матір'ю ОСОБА_6 в селі Петрівка, Берестинського району (колишній Красноградський район), Харківської області, то восени 1989 року було прийнято рішення про постійне проживання ОСОБА_1 зі своєю бабусею ОСОБА_6 за місцем її проживання в селі Петрівка Берестинського району (колишній Красноградський район), Харківської області.
30.05.1991 року ОСОБА_1 було здійснені обов'язкові щеплення в Красноградській районній поліклініці Харківської області.
З 01.09.1991 року по 22.09.1994 року ОСОБА_1 навчалась в Петрівській середній школі Красноградського району Харківської області, із своєї тіткою ОСОБА_8 .
21.11.2000 року ОСОБА_9 отримала у Красноградському РВ УМВС України в Харківській області паспорт громадянина України НОМЕР_2 .
29.06.2002 року ОСОБА_10 уклала шлюб з ОСОБА_11 , як громадянка України, та змінила своє прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_12 .
28.01.2004 року працівниками Красноградського РВ УМВС України в Харківській області у ОСОБА_1 було вилучено паспорт громадянина України НОМЕР_2 виданого 21.11.2000 року Красноградським РВ УМВС в Харківській області, оскільки на 13.11.1991 року вона спільно із мамою ОСОБА_4 не була зареєстрована на території України.
Тобто, працівниками Красноградського РВ УМВС України в Харківській області, помилково було вилучено у ОСОБА_1 паспорт громадянина України НОМЕР_2 виданого 21.11.2000 року Красноградським РВ УМВС в Харківській області, взявши до уваги тільки дату реєстрації її матері на території України після 1991 року, оскільки вона постійно проживала в неповнолітньому віці на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Встановлення факту, що має юридичне значення, постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в неповнолітньому віці на території України станом на 24 серпня 1991 року, має для неї юридичне значення, оскільки від цього факту безпосередньо породжуються юридичні наслідки, а саме отримання в Головному управлінні державної міграційної служби України в Харківській області довідки про реєстрацію її громадянином України та подальшого подання заяви про видачу паспорта громадянина України нового зразка (ID-картки).
У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України.
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України "Про громадянство України" є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про громадянство України" громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України "Про громадянство України").
Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.
Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України від 08 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року).
Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України "Про громадянство України" і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України" особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Пунктом 3 частини другої статті 9 Закону України "Про громадянство України" визначено, що безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.
Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року; постійного проживання особи на території України чи Української РСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв'язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.
Отже, на підставі статті 8 Закону України "Про громадянство України" встановлюється набуття громадянства України.
Відповідно до підпункту "а" пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента від 27 березня 2001 року № 215/2001, (далі - Порядок), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.
Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 3 Закону "Про громадянство України", що подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року (підпункт "в" пункту 8 Порядку, в редакції, чинній на час звернення заявника до суду).
Тобто у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Отже, відповідно до положень Закону України "Про громадянство України" і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.
Враховуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України "Про громадянство України" і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.
Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 522/20494/18 (провадження № 61-6498св20), від 05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19 (провадження № 61-16116св20).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, суд оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що заявником ОСОБА_1 доведено факт постійного проживання в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року, тому заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Задоволення заяви не порушує прав, свобод та інтересів заінтересованих осіб та інших осіб.
Керуючись 12, 13, 81, 206, 259, 268, 293, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 з заінтересованою особою Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення, постійного проживання в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженки міста Свердловська, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківський апеляційний суд.
Суддя