Справа № 953/10139/25
н/п 1-кс/953/6564/25
"26" вересня 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання прокурора Київської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221130001451 від 24.09.2025 за ч. 4 ст. 185 КК України, про арешт майна, -
встановив:
До Київського районного суду м. Харкова 26.09.2025 о 11.43 год. поштою надійшло вказане клопотання, в якому сторона обвинувачення просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно, яке було вилучено 23.09.2025 в ході огляду місця події у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на мобільний телефон марки «Samsung» моделі «А05» темно-сірого кольору, imei: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , який є робочим телефоном в даному конкретному магазині, який оглянутий та визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221130001451 від 24.09.2025 за ч.4 ст.185 КК України, без позбавлення права користування; після проведення необхідних слідчих дій, мобільний телефон марки «Samsung» моделі «А05» темно-сірого кольору, imei: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , який є робочим телефоном в даному конкретному магазині передати у користування представнику потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, зокрема, що 23.09.2025 до ХРУП №1 ГУНП в Харківській області надійшла заява від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що 22.09.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , невідома особа здійснила крадіжку мобільного телефона марки Samsung.
23.09.2025 в ході протоколу огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , громадянка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомила з її слів, що вона 23.09.2025 знаходилась на своєму робочому місці в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: АДРЕСА_1 , де під час обідньої перерви до неї звернувся невідомий громадянин, який кинув у віконце магазину телефон марки «Samsung» моделі «А05» темно-сірого кольору, imei: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , який є робочим телефоном в даному конкретному магазині. В ході проведення огляду місця події вищевказаний мобільний телефон було вилучено та поміщено у спеціальний сейф-пакет з номером PSP 2400160 на якому поставили свої підписи всі учасники огляду.
Під час проведення досудового розслідування було отримано пояснення від ОСОБА_4 , в якому вона повідомила, що 22.09.2025, коли їй зателефонувала її напарниця з іншої зміни ОСОБА_6 , та повідомила, що 20.09.2025 невідома особа вкрала робочий телефон магазину, а саме «Samsung» моделі «А05», темно-сірого кольору, imei: НОМЕР_1 .
Враховуючи те, що всі вказані вище предмети, являються предметами вчинення даного кримінального правопорушення, оскільки являється об'єктом вищеописаних кримінально протиправних дій та відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України являється речовим доказом по даному кримінальному провадженню, вищевказані предмети визнані речовими доказами по даному кримінальному провадженню відповідною постановою, а також у подальшому при проведенні досудового розслідування необхідний стороні обвинувачення для проведення ряду процесуальних та слідчих (розшукових) дій, та запобігання можливості їх приховування, пошкодження, знищення, використання, передачі та відчуження, тому на них необхідно накласти арешт з метою їх збереження відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Також є підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, а вказані в клопотанні предмети мають значення для досудового розслідування та є доказами у кримінальному провадженні. Зазначені у клопотанні предмети відповідають критеріям, передбаченим ч. 2 ст. 167 КПК України, як тимчасово вилучене майно, яке може бути речовими доказами.
Сторона обвинувачення зазначає, що відповідно до ст. ст. 167, 170, 171 КПК України, з метою його збереження, виникла необхідність накладення арешту на вищевказане у клопотанні майно, яке є предметом вчинення кримінального правопорушення, адже не застосування арешту на дане майно може привести до його знищення, втрати або настання інших наслідків, які можуть перешкодити здійсненню досудового розслідування.
В судове засідання прокурор, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в матеріалах справи міститься заява прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , в якій просить розглядати клопотання про арешт майна без її участі. Клопотання підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити (а.с. 17).
В судове засідання володілець майна ОСОБА_4 не з'явилася, повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_4 , в якій вона просить судове засідання проводити без її участі у зв'язку з особистою завантаженістю. Клопотання підтримує в повному обсязі (а.с. 16).
Неприбуття в судове засідання власника майна, прокурора, відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотань. Володілець майна, який не був присутнім при розгляді клопотання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна в порядку та на підставах, визначених ст. 174 КПК України.
Слідчий суддя, дослідивши надані докази, встановив, що в провадженні Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12025221130001451 від 24.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
23.09.2025 на підставі добровільної згоди ОСОБА_4 від 23.09.2025 проведено огляд місця події за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 15.40 год. до 16.00 год., в ході якого, згідно протоколу огляду місця події від 23.04.2025, вилучено вказане в клопотанні майно (а.с. 9-14).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 98 КПК України, документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу).
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно вимог ч. 6 ст. 132 КПК України, до клопотання слідчого, прокурора про застосування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Відповідно до ч.1 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Більш того, в статті 223 КПК України викладені вимоги до проведенні слідчих (розшукових) дій. Так, відповідно до ч.1, 2 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні; підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Стороною обвинувачення доведено, що зазначене в клопотанні сторони обвинувачення майно, вилучене на підставі добровільної згоди має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України, сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.
Прокурором зазначено в клопотанні та доведено під час його розгляду наявність підстав вважати, що вказане майно має значення для досудового розслідування, та може бути доказом у даному кримінальному провадженні.
Прокурором в межах розгляду заявленого клопотання доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб, про який йдеться в клопотанні прокурора, доведено їх значення для встановлення обставин у вищевказаному кримінальному провадженні, та можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах, а тому клопотання про арешти майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речових доказів, підлягає задоволенню.
На виконання та у відповідності до положень ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 132; ст. ст. 170, 171, 173 КПК України, стороною обвинувачення доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні виправдовують на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні.
Відповідно до ч. 4 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Як передбачено ч.1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Однією із загальних засад кримінального провадження, визначених п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України, є розумність строків. Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту майна у вказаній частині, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешти майна в цій частині підлягає задоволенню.
Разом з цим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв'язку, без їх вилучення.
Відповідно до абз. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід'ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
Враховуючи вищевикладене, положення ст. 114, ст. 132, ч. 4 ст. 173 КПК України, керуючись загальними засадами кримінального провадження, викладеними в ст. 7 КПК України, слідчий суддя, для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку, вважає необхідним зобов'язати слідчого, прокурора передати на відповідальне зберігання власнику майна зазначений в клопотанні телефон після здійснення його огляду із залученням спеціаліста (експерта), зняття виявленої інформації на електронних носіях експертами в обсязі, необхідному для досягнення мети кримінального провадження та виготовлення копій даних, які містяться на вказаному телефоні для залучення до матеріалів кримінального провадження № 12025221130001451 від 24.09.2025, та попередити таку особу про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372, ч. 2 ст. 376 КПК України, -
Ухвалив:
Клопотання прокурора про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 23.09.2025 в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, на мобільний телефон марки «Samsung» моделі «А05» темно-сірого кольору, imei: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.
Місцем зберігання мобільного телефону марки «Samsung» моделі «А05» темно-сірого кольору, imei: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 визначити ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області для здійснення його огляду, зняття виявленої інформації на електронні носії спеціалістами (експертами) в обсязі, необхідному для досягнення мети кримінального провадження та виготовлення копій даних, які містяться на вказаному носії, для залучення до матеріалів кримінального провадження № 12025221130001451 від 24.09.2025, після чого зобов'язати слідчого передати на відповідальне зберігання вказаний мобільний телефон марки «Samsung» моделі «А05» темно-сірого кольору, imei: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 власнику майна, та попередити його про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1