Справа№ 953/4848/25
н/п 3/953/1624/25
"18" вересня 2025 р.Суддя Київського районного суду м. Харкова Губська Я.В., розглянувши матеріал, що надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
-за ч.1 ст.130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №325883 від 10.05.2025 : 10.05.2025 року о 12-08 год. в м. Харкові, по вул. Леся Сердюка, 36 водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОНД та на місці зупинки водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №325883 від 10.05.2025.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Захисник особи, що притягається до адміністративної відповідальності - адвокат Бреславець М.Г. подала на адресу суду заперечення з приводу складеного відносно ОСОБА_1 протоколу, в яких посилається на те, що причиною зупинки ОСОБА_1 було неввімкнення покажчика повороту при перестроюванні в іншу смугу, однак з відеозапису вбачається, що покажчик повороту був увімкнений, що свідчить про безпідставність та незаконність зупинки. Також захисник зазначає, що водій ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, на відеозаписах відсутній доказ того, що ОСОБА_1 перебував за кермом в момент зупинки ТЗ. В запереченнях захисник посилається на порушення ОСОБА_1 права на захист, оскільки працівниками поліції не було роз'яснено право на консультацію з адвокатом, з відеозапису вбачається, що на особу чинився психологічний тиск, дані обставини свідчать про порушення процедури складання протоколу та порушення права на захист. Також захисник звертає увагу на відсутність доказів керування автомобілем саме ОСОБА_1 , оскільки відеозапис з моменту зупинки та вручення протоколу переривається, а з відеозапису вбачається, що в автомобілі перебувало дві особи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст.247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283,284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення,поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, що передбачено п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015№ 1452/735 (далі - Інструкція №1452/735).
Таким чином, статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, встановлений чіткий алгоритм дій щодо проведення огляду водія на стан алкогольного (іншого ) сп'яніння і оформлення його результатів.
Згідно п. 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 за № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відповідно до п. 1 розділу VII Інструкції, під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції; 5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам.
Згідно п. 2 розділу VII Інструкції, поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.
Відповідно до наданих до суду матеріалів даних вбачається, що відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №325883 від 10.05.2025, за керування ТЗ в з ознаками алкогольного сп'яніння, а також відмову від проходження медичного огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння та на місці зупинки за допомогою алкотестеру Драгер. Свідки до участі у справі не залучалися, до справи долучено відеозапис з реєстратора та бодікамери №474440, довідку про те, що на ім'я ОСОБА_1 видавалося водійське посвідчення, направлення з відомостями, що огляд не проводився та рапорт працівника поліції, в якому містяться відомості про причину зупинки - ч.2,3 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію», розписка про відсторонення від керування.
З приводу оглянутого відеозапису з реєстратора та бодікамери поліцейського 474440, суд зазначає, що вказані у протоколі про адміністративне правопорушення та долучені до матеріалів справи відеозапис взагалі не відображає водія, котрий керував транспортним засобом на момент зупинки, а з моменту зупинки до вручення другого примірника протоколу(відеозапис переривається). Зн адругому відеозаписі з бодікамери вбачається, що в автомобілі перебувало дві особи, тобто відомостей про керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 працівниками поліції не надано. Також суд не погоджується із причиною зупинки водія ОСОБА_1 , оскільки з наявних в матеріалах справи відеозаписах чітко вбачається, що покажчик повороту при перестроюванні в праву смугу було увімкнено водієм транспортного засобу ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1 .
З приводу наданих до суду захисником доказів проходження військової служби у лавах Збройних Сил України ОСОБА_2 суд зазначає наступне.
Законом України від 13.12.2022 № 2839-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці», КУпАП доповнено спеціальною нормою-статтею 266-1 «Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції».
Тобто, направлення/огляд зазначених осіб на стан наркотичного сп'яніння має відбуватися лише у відповідності до цих положень Кодексу.
Так, згідно з частинами 2, 4, 5, 6, 7 та 8 ст.266-1КУпАП огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного або наркотичного сп'яніння, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння та виконують обов'язки військової служби, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
У разі незгоди військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан сп'яніння уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду осіб на стан алкогольного сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного сп'яніння в інших закладах забороняється.
Складення висновків у закладі охорони здоров'я за результатами огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан сп'яніння проводиться у присутності посадової особи, уповноваженої на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення.
Під час проведення огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та тестів уповноважена посадова особа застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У випадку застосування спеціальних технічних засобів відеозапису матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Порядок направлення військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан сп'яніння та проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
На виконання вимог частини 7 ст. 266-1КУпАП постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2024 № 32затверджено Порядок направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду (далі - Порядок № 32).
Так, відповідно до п. 3 Порядку № 32 огляду підлягають військовослужбовці/військовозобов'язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння).
Огляд військовослужбовців/військовозобов'язаних проводиться посадовою особою, уповноваженою на його проведення начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) Збройних Сил, іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення (далі - уповноважена посадова особа), з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Слід зазначити, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби унормовано положеннями Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу»(далі - Закон № 2232-XII)
Відповідно до ч. 1 статті 24 цього Закону початком проходження військової служби вважається: (1) день відправлення у навчальну частину (центр) з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (збірного пункту) - для громадян, направлених для проходження базової військової служби; (2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; (3) день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних; (4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; (5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; (6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством (ч. 2ст. 24 Закону № 2232-XII).
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч. 3ст. 24 Закону № 2232-XII).
Відповідно до ч. 4 ст. 24цього Закону військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: (1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); (2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; (3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); (4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; (5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Суд погоджується з твердженням захисника, що працівниками поліції було порушено встановлений законом порядок огляду військовослужбовців на стан сп'яніння ОСОБА_1 , що підлягав у разі виявлення ознак алкогольного сп'яніння огляду в іншому порядку, встановленому для військовослужбовців, а також взагалі працівниками поліції не зазначені відомості в протоколі про адміністративне правопорушення, про те, ОСОБА_1 є військовослужбовцем, хоча на момент зупинки він був у військовій формі та надав військовий квиток. однак працівники поліції цього не зафіксували.
Постанова судді, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 7 розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, «У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення у відповідність до ст. 266 КУпАП».
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи».
Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП, хоча вищезазначена справа і стосується адміністративної відповідальності в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, проте в п. п. 4 і 4.1. Конституційний Суд України визнав, що презумпція невинуватості поширюється не тільки на кримінальні справи, але і на справи про адміністративні правопорушення.
А це означає, що підхід до доведення вини у цих справах, по суті справи, повинен бути таким же, як і у кримінальних провадженнях.
Винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення повинна бути доведена з вичерпною повнотою поряд з конституційним положенням про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вважається невинною доти, поки протилежне не буде доведене і зафіксовано в установленому законом порядку.
Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Європейський суд з прав людини у п. 77 Рішення у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain) від 06 грудня 1988 року звернув увагу, що зміст принципу презумпції невинуватості, який закріплено п. 2 ст. 6 Конвенції, вимагає щоб тягар доведення покладався на сторону обвинувачення і будь-який сумнів тлумачився на користь обвинуваченого.
Під час розгляду справ про адміністративні правопорушення судам необхідно дотримуватися принципів диспозитивності, свободи в поданні учасниками справи суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення права на захист, верховенства права, а також прецедентної практики Європейського суду з прав людини, спрямованої на додержання положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої стандарти та вимоги кримінального провадження поширюються на провадження у справах про адміністративні правопорушення ( справа "Надточій проти України" рішення від 15.05.2008 року, справа Озтюрк проти Німеччини " рішення від 21.02.1984 року, Маліге проти Франції рішення від 23.09.1998 року, Гурепко проти України від 08.04.2010 року).
Конституційний суд України в абзаці 2 п. 4 Рішення від 26.02.2019 р. № 1-р/2019 також вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «IN DUBIO PRO REO», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.
Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За змістом вимог ст. 256, ч. 1 ст. 257 КУпАП питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише в межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є достатнім та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Таким чином, дані в протоколі ЕПР1 №325883 від 10.05.2025, які оспорювалися в судовому засіданні особою, що притягається до відповідальності не є підтвердженими достатніми, належними та допустимими доказами. Зазначені матеріали не містять об'єктивних та повних даних про керування ОСОБА_1 тз з ознаками алкогольного сп'яніння, при цьому порушено процедуру притягнення його до адміністративного правопорушення та не підтверджено підстав для причини зупинки, так як працівники поліції посилаються на неввімкнення покажчика повороту при перестроюванні в іншу смугу, а з наданих до справи відеозаписів вбачається, що покажчик повороту було увімнено.
На підставі правової позиції висловленій Конституційним судом України у рішенні №12 від 20.11.2011, Аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України "обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом" дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. Тому протоколи складені з грубим порушення прав людини є недопустимим доказом та не може бути використаний як доказ винуватості.
Згідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У справах «Малофеева проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення прав захисту (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має право захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Тобто усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази, дійшов висновку, про відсутність доведеного у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 130, ст. ст. 9, 247, 268, 283-285 КпАП України,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити, у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з моменту її винесення.
Постанова набирає чинність після закінчення 10-ти денного строку на її оскарження.
Суддя -