Справа № 953/1761/25
н/п 2/953/1537/25
"22" вересня 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова
у складі головуючого судді - Муратової С.О.,
за участю секретаря судового засідання - Драгана О.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма Координатор» про визнання трудових відносин припиненими, -
встановив:
25.02.2025 до Київського районного суду м. Харкова в системі «Електронний суд» надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить визнати трудові відносини між позивачем та відповідачем припиненими з дати подання позовної заяви із записом до трудової книжки про звільнення на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України у зв'язку зі звільненням позивача за власним бажанням.
На обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, зокрема, що Протоколом № 1 Загальних зборів Засновників ТОВ «ЮРИДИЧНА ФІРМА КООРДИНАТОР» було створено ТОВ «ЮРИДИЧНА ФІРМА КООРДИНАТОР» (надалі - Товариство) (код за ЄДРПОУ 38383089). Про це в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань було вчинено запис № 1 480 102 0000 053924 від 05.10.2012. На момент створення, у Товаристві було два Засновники: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Згідно з Протоколом Загальних зборів засновників Товариства від 24.04.2015 було прийнято рішення про вихід засновниці ОСОБА_2 зі складу Товариства, та призначено позивача на посаду директора. Так, відповідно до п. 6.2. Статуту Товариства зі Змінами від 2015 (надалі - Статут) Статутний капітал Товариства утворюється зі вкладів учасників Товариства і розподіляється на частки між ними таким чином: ОСОБА_3 - 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп., що становить 100 % Статутного капіталу Товариства, характер внеску - майновий. На підставі Наказу №01/2015 к про призначення директора, вона приступила до виконання обов'язків директора Товариства. Відповідно до п. 8.7. Статуту обрання та відкликання директора відноситься до компетенції Загальних зборів Товариства. Вона написала заяву про звільнення, але дізналась, що єдиний учасник Товариства - ОСОБА_3 - померла. Жодна особа не прийняла спадщину. Отже, вона не може скликати загальні збори Товариства, щоб винести питання про своє звільнення на порядок денний. Станом на момент подання позову вона не має змоги звільнитись з посади директора ТОВ «ЮРИДИЧНА ФІРМА КООРДИНАТОР» в порядку, встановленому чинним законодавством та Статутом Товариства.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2025, розгляд вказаної справи визначено судді Київського районного суду м. Харкова Муратовій С.О. (а.с. 40).
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 11.03.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження, із призначенням в підготовче судове засідання (а.с. 42).
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23.04.2025 клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено; витребувано з Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори інформації щодо неприйняття (прийняття) спадщини після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ) (а.с. 54).
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09.06.2025 закрито підготовче провадження по цивільній справі за вказаною позовною заявою та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 63).
30.06.2025 до канцелярії суду надійшло повідомлення в.о. завідувача Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори на виконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від 23.04.2025, згідно якого спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Шостій Харківській міській державній нотаріальній конторі, не заведена (а.с. 65).
В судове засідання позивач не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, на електрону адресу суду в системі «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи без участі, в якій просить розглянути справ без її участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 61).
В судове засідання представник відповідача не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.
Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані докази, приходить до наступного.
В статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин.
Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
При цьому, у ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
У свою чергу господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України). Наведений припис не охоплює спори директора товариства, який не є його учасником (засновником, акціонером, членом), із самим товариством про припинення трудових відносин - звільнення на підставі ст.38 КЗпП України, тобто за власним бажанням.
Відповідно до ч.1 ст. 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).
Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов'язані з управлінням товариством.
Відтак з огляду на чинне правове регулювання спір за вимогою директора про визнання припиненими його трудових відносин із товариством на підставі ст.38 КЗпП України не є трудовим. Так само помилковим є твердження про те, що такий спір стосується реалізації особою як працівником виключно права на працю.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов'язані з управлінням юридичної особою.
Так само системний аналіз п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України свідчить про те, що перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов'язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов'язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов'язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов'язаного з управлінням товариством.
Наведене повністю узгоджується з правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №448/362/22.
З урахуванням наведеного, даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вказані правові висновки, предмет спору та характер спірних правовідносин, спір у даній справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та роз'яснити позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 247, 255, 260-261 ЦПК України, суд,-
Провадження у справі за позовною заявою заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма Координатор» про визнання трудових відносин припиненими - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що вона не позбавлена права звернутися із цими вимогами з позовною заявою в порядку господарського судочинства до Господарського суду Харківської області.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/.
Суддя Муратова С.О.