Справа № 953/6944/25
н/п 2/953/2983/25
17 вересня 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
судді - Муратової С.О.,
за участю секретаря - Драгана О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , поданою його представником - адвокатом Плехановим Ігорем Олександровичем до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНСАР», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Шабанов Віталій Валерійович про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, -
встановив:
04.07.2025 до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить визнати виконавчий напис від 01.06.2021 № 77496, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., таким, що не підлягає виконанню; визнати виконавчий напис від 01.06.2021 № 779596, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., таким, що не підлягає виконанню.
На обґрунтування позовної заяви зазначає, зокрема, що 06.05.2025 позивач, отримавши постанови Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Шабанова В.В. про арешт коштів боржника, дізнався про наявність відкритих виконавчих проваджень №№ 68656442 та 68661824 на підставі виконавчих написів від 01.06.2021 №№ 77496 та 77959, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., де позивач є боржником. Сума, що підлягає стягненню за виконавчими написами становить: за виконавчим написом від 01.06.2021 № 77496 - 60 061,45 грн.; за виконавчим написом від 01.06.2021 № 77959 - 101 777,07 грн. Стягувачем за виконавчими написами від 01.06.2021 №№ 77496 і 77959 та відкритими за ними виконавчими провадженнями №№ 68656442 і 68661824 є відповідач. Позивач категорично не погоджується із таким станом речей та вважає, що виконавчі написи від 01.06.2021 № 77496 і 77959 вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. із грубим порушенням норм Закону України «Про нотаріат», Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 №296/5 та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29.06.1999 №1172, у зв'язку з чим є всі підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Представник зазначає, що відповідно до виконавчого напису від 01.06.2021 № 77496 між Позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» (код ЄДРПОУ: 38619024) 10.05.2016 було укладено кредитний договір № 200158687. Відповідно до виконавчого напису від 01.06.2021 № 77959 між Позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» (код ЄДРПОУ: 38619024) 10.05.2016 було укладено кредитний договір № 2000586605. Згідно із договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 новим кредитором за цими зобов'язаннями стало ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» (код ЄДРПОУ: 40210636). Відповідно до договору факторингу від 20.05.2016 №1 наступним новим кредитором стало ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» (код ЄДРПОУ: 40202955). В свою чергу, за договором факторингу від 27.05.2020 №27/05/2020-4 ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» відступило права вимоги на користь нового кредитора - ТОВ «Фінансова компанія «Авансар». Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстром юридичних осіб 07.11.2021 ТОВ «ФК «Авансар» змінило назву на ТОВ «Авансар». Відповідач є новим кредитором або фактором після відступлення права вимоги за певними кредитними правочинами, укладеним із третьою стороною. Однак, ніяких правочинів, в тому числі кредитних, позивач ніколи не укладав із ПАТ «Банк Михайлівський». Також позивача не було письмово повідомлено про можливе відступлення права вимоги в порядку ч. 2 ст. 516 та ч. 2 ст.1 082 ЦК України на користь ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда», ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» та ТОВ «Фінансова компанія «Авансар». Більш того, позивачем не отримано жодного доказу відступлення права вимоги. Крім того, матеріали виконавчого провадження, що знаходяться в «Автоматизованій системі виконавчого провадження» (АСВП; https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/searchdebtors), не містять договори відступлення прав вимоги та факторингу, розрахунки боргу, докази надання коштів у кредит та інші необхідні і достатні письмові докази. Жодним документом ні відповідачем, ні третьою особою 1, ні третьою особою 2 не доведено наявність правовідносин між позивачем та відповідачем. За твердженням відповідача кредитні договори № 200158687 і № 2000586605 між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено 10.05.2016. Тобто на дату вчинення виконавчого напису минуло більше 5 років з дня «укладення» правочину. Однак у матеріалах виконавчого провадження №№ 68656442 та 68661824 відсутні відомості про строк дії такого кредитного договору та вірогідний сплив позовної давності за зобов'язаннями.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2025, розгляд вказаної справи визначено судді Київського районного суду м. Харкова Муратовій С.О. (а.с. 41).
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10.07.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою; розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін (а.с. 43).
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, повідомлялися належним чином про дату, час та місце розгляду справи, 17.09.2025 на електрону адресу суду в системі «Електронний суд» надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Плеханова І.О. про розгляд справи без участі, в якій просить розглянути справу без його участі за наявними у справі доказами, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 69).
В судове засідання представник відповідача не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.
В судове засідання треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Шабанов В.В. не з'явилися, повідомлялися належним чином про дату, час та місце розгляду справи, причини повторної неявки в судове засідання не повідомили, будь-яких заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подавали.
Суд не має відомостей про причину повторної неявки представника відповідача, який повідомлявся про час і місце розгляду справи у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, і від якого не надійшли відзив чи заява про судовий розгляд за його відсутності, що дало підстави вирішити справу на підставі наявних у ній даних (постановити заочне рішення) у відповідністю з частиною 4 статті 223, частиною 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, проти чого не заперечував позивач, та що відповідає передбаченим статтею 2 ЦПК України завданням та основним засадам цивільного судочинства, в тому числі і щодо розумності строків розгляду справи судом.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначає Верховний Суд, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору (Постанова КЦС ВС від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18.)
У цій справі суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, тому вирішив спір по суті за відсутності відповідача.
Суд, дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.
Вимоги ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим ЦПК України випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані (у письмовій або електронній формі, речовими об'єктами, висновками експертів, показаннями свідків), на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України в цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, згідно якого кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд встановив, що згідно копії виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. від 01.06.2021 №77496, нотаріус пропонує стягнути з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «ФК «АВАНСАР», якому ТОВ «Фінансова Компанія «ФАГОР» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №27/05/2020-4 від 27.05.2020, якому в свою чергу ТОВ «Фінансова Компанія «ПЛЕЯДА» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №1 від 20.05.2016, якому в свою чергу ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» на підставі Договору факторингу №1905 від 19.05.2016, відступлене право вимоги за Кредитним договором №200158687 від 10.05.2016, укладеного між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ОСОБА_1 . Пропонує задовольнити вимоги ТОВ «ФК «АВАНСАР» стягнути з ОСОБА_1 за період з 10.05.2016 по 28.05.2021 включно, суму у розмірі: 15885,83 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 42425,62 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 900,00 грн. - заборгованість за нарахованою пенею; за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача; загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 60061,45 грн. (а.с. 15).
Згідно копії виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. від 01.06.2021 №77959, нотаріус пропонує стягнути з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «ФК «АВАНСАР», якому ТОВ «Фінансова Компанія «ФАГОР» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №27/05/2020-4 від 27.05.2020, якому в свою чергу ТОВ «Фінансова Компанія «ПЛЕЯДА» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №1 від 20.05.2016, якому в свою чергу ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» на підставі Договору факторингу №1905 від 19.05.2016, відступлене право вимоги за Кредитним договором №200058605 від 10.05.2016, укладеного між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ОСОБА_1 . Пропонує задовольнити вимоги ТОВ «ФК «АВАНСАР» стягнути з ОСОБА_1 за період з 10.05.2016 по 28.05.2021 включно, суму у розмірі: 27047,33 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 72979,74 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 900,00 грн. - заборгованість за нарахованою пенею; за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача; загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 101777,07 грн. (а.с. 16).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Шабанова В.В. ВП №68661824 від 06.05.2025 про арешт коштів, накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 203353,57 грн. (а.с. 32-33).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Шабанова В.В. ВП №68656442 від 06.05.2025 про передачу виконавчого провадження, передано виконавчий документ: виконавчий напис №77496, виданий 01.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АВАНСАР» суму заборгованості у розмірі: заборгованість за тілом кредиту в розмірі - 15885,83 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 42425,62 грн.; заборгованість за нарахованою пенею - 900,00 грн.; за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача; загальна сума, яка підлягає стягненню становить 60061,45 грн., у строк до 06.05.2025 (а.с. 34-35).
Згідно повідомлення Фонду гарантування вкладів від 28.05.2025 №60/4943/25, відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 06.11.2020 №1921 відкликані повноваження ліквідатора ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» (далі - ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» або Банк), делеговані Паламарчуку В.В. рішенням виконавчої дирекції Фонду від 18.06.2020 №1139 «Про деякі питання здійснення ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та делегування повноважень ліквідатора». Відповідно до зазначеного рішення визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» здійснюються Фондом безпосередньо до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. На виконання приписів статті 52-1 Закону ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» здав, а архів Національного банку України прийняв на зберігання всі документи Банку за період його діяльності, а також довідковий апарат до них. Про приймання-передавання документів на зберігання до архіву Національного банку України складено відповідні акти. У Фонді відсутні всі первинні документи ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», зокрема, щодо кредитного портфелю Банку. До запровадження тимчасової адміністрації, 19.05.2016 між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «ПЛЕЯДА» був укладений Договір факторингу №1905 щодо відступлення прав вимоги за кредитними договорами, укладеними із фізичними особами, в тому числі за кредитними договорами №200058605 від 04.07.2014, №200158687 від 02.12.2014 та №200351953 від 05.10.2015. На виконання статті 38 Закону наказом уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» від 30.05.2016 №37 було затверджено результати проведеної перевірки, викладені в акті про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності, згідно з якими встановлено нікчемність договору факторингу №1905 від 19.05.2016, та прийнято рішення застосувати наслідки його нікчемності. В Єдиній операційно-інформаційній системі Фонду (далі - ЄОІС) зберігається інформація щодо кредитів, рахунків, руху коштів по рахунках, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації у банку. За даними ЄОІС у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИИ» права вимоги за кредитними договорами №200058605 від 04.07.2014, №200158687 від 02.12.2014 та №200351953 від 05.10.2015, укладеними з фізичною особою, були відступлені на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746) шляхом продажу у складі лоту №GL16N618071 на відкритих торгах (аукціоні), результати якого оформлено протоколом електронного аукціону від 15.06.2020 №UA-EA-2020-06-09-000032-b. Інформація про аукціон та копії документів розміщені за посиланням: https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2020-06-09-000032-b/. 20.07.2020 із переможцем аукціону ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» був укладений Договір №7_БМ про відступлення прав вимоги. У відповідь на запит повідомляє, що запитувані документи у Фонді / ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» відсутні (а.с. 23-25).
Отже, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу вчинення приватним нотаріусом виконавчих написів для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Положеннями ст. 88 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно зі ст. 42 Закону України «Про нотаріат» на момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов'язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження.
Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок), затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 Глави 16 Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі Перелік).
Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Отже вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Отже, суд має встановити, що відповідачем нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не завжди свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Саме така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02.07.2019 по справі №916/3006/19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 по справі № 645/1979/15-ц сформульований правовий висновок про те, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушення порядку повідомлення боржника про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Так п. 2 розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999, в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Тобто саме вказані зміни до Переліку дозволяли кредиторам звертатися до нотаріуса для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, оформленими не тільки в нотаріальному порядку, але і в простій письмовій формі.
Разом з цим Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акту суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.
Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 05.11.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14.
З аналізу викладеного слідує, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» №1172 в редакції від 29.11.2001, в якій у п.1 Переліку в редакції від 29.11.2001 передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. При цьому п.2 взагалі не передбачено в діючому Переліку.
Правомірним є твердження сторони позивача, що спірний виконавчий напис вчинений з порушенням норм законодавства, оскільки до спірних правовідносин підлягала застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001.
З аналізу вказаних положень слідує, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
Однак, суду не надано документів, з яких можливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчих написів боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчих написах та постановах з виконання спірних виконавчих написів нотаріуса.
Крім того з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій, зазначені у написі, є безспірними.
З урахуванням вказаних обставин, суд приймає рішення на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суд дійшов висновку, що у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, не витребував від стягувача додаткових документів, вчинив виконавчий напис в порушення норм ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач, не подаючи відповідний доказ, не спростовує в такий спосіб твердження позивача.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю.
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчих написів боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчих написах, приймаючи до уваги, що судом не встановлено факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, та чи яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов і взагалі свою позицію щодо позовних вимог не висловив, а отже обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не спростував, що з огляду на положення ст.ст. 12, 81, 84 ЦПК України надає суду підстави зробити висновок про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.
За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що заборгованість позивача перед відповідачем на час винесення оскаржуваних виконавчих написів була безспірною.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 та визнає виконавчий напис №77496 від 01.06.2021, виконавчий напис №77959 від 01.06.2021, видані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. стосовно ОСОБА_1 таким, що не підлягають виконанню.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1937,92 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 81, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Плехановим Ігорем Олександровичем до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНСАР», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Шабанов Віталій Валерійович про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис №77496 від 01.06.2021, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем стосовно ОСОБА_1 таким, що не підлягає виконанню.
Визнати виконавчий напис №77959 від 01.06.2021, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем стосовно ОСОБА_1 таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНСАР» (ЄДРПОУ: 40199031, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21/27, офіс 405) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1937 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) грн. 92 коп.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Представник позивача: адвокат Плеханов Ігор Олександрович (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: 36011, Аолтава-11, АС №719).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАНСАР» (ЄДРПОУ: 40199031, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21/27, офіс 405).
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5).
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Шабанов Віталій Валерійович (адреса: 61036, м. Харків, вул. Ковтуна, 24, літ. А-1, офіс 204).
Суддя Муратова С.О.