Іменем України
№ 610/1364/25 № 1-кп/610/142/2025
м. Балаклія26 вересня 2025 року
Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
судді: ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця м. Балаклія Харківської області; зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; громадянина України; з повною загальною середньою освітою; офіційно не працевлаштованого; не одруженого; рнокпп НОМЕР_1 ; раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-1 КК України,
24 серпня 2024 року о 22.47 годині, 09 вересня 2024 року о 14.27 годині, ОСОБА_6 , діючи умисно, використовуючи особистий мобільний телефон марки «Huawei», а також інші не встановлені електронні засоби і пристрої, перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 та у інших не встановлених місцях, через обліковий запис в соціальній мережі «Facebook» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 , під назвою профілю « ОСОБА_7 », діючи публічно для необмеженого кола користувачів (відвідувачів) соціальної мережі, систематично використовував та поширював символіку комуністичного тоталітарного режиму серед широкого кола осіб шляхом завантаження та розміщення зображень на особистій сторінці соціальної мережі «Facebook», в яких відтворюється поєднання серпа, молоту та п'ятикутної зірки на фоні прапору СРСР, поширення та публічне використання яких на всій території України заборонено згідно до п. 4 ч. 1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" № 317-VIII від 09.05.2015.
В суді обвинувачений винуватим себе визнав повністю.
Пояснив, що вчинив інкриміновані йому дії з використанням власного мобільного телефону. Свою вину усвідомив, розкаюється, подібного більше не вчиняє.
Виконавши вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у його вчиненні.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого за:
ч. 1 ст. 436-1 КК України як
поширення, а також публічне використання символіки комуністичного тоталітарного режиму.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Тобто суд, мотивуючи вид та розмір призначеного ним покарання (основного та додаткового), повинен врахувати всі обставини, які мають значення для його призначення.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Тобто, призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме виправленню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
Разом з тим, з огляду на дискреційні повноваження, суд також вправі звільнити особу від відбування призначеного покарання з випробуванням за наявності для цього підстав.
За правилами ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Інститут умовного звільнення не є імперативним і прийняття відповідного рішення належить до дискреційних повноважень суду, який їх реалізує у кожному конкретному випадку, беручи до уваги встановлені у справі факти, які свідчать про суспільну небезпечність діяння та характеризують засуджену особу.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність оцінювання представниками судових органів визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду.
Обвинувачений: раніше не судимий; за місцем проживання характеризується позитивно, за недоведеністю протилежного; офіційно не працевлаштований; не одружений; не перебуває на обліку у нарколога, перебуває на обліку у психіатра.
За висновком судово-психіатричного експерта страждає на хронічне психічне захворювання у формі стійкої зміни особистості після психічного захворювання. Може усвідомлювати свої дії та керувати ними.
На час кримінального правопорушення перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, по за тимчасового розладу психічної діяльності. Тоді міг та зараз може усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Відповідно до свого психічного стану не потребує застосування примусових заходів медичного характеру.
Згідно досудової доповіді органу пробації ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства та окремих осіб оцінюються як середні, можливе виправлення без ізоляції від суспільства.
Проте оцінюючи досудову доповідь суд визнає її частково необ'єктивною в частині оцінки ризиків, які вважає мінімальними, незначними, з огляду на позитивну особу обвинуваченого, обставини, які враховуються при призначенні покарання.
Під час досудового розслідування обвинувачений і в суді винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення визнав, щиро розкаявся, що свідчить про надання допомоги у встановленні обставин справи, що на підставі ст. 66 КК України визнається обставинами, що пом'якшують покарання.
Відсутні обставини, що обтяжують покарання.
Визначаючи вид та розмір покарання суд також враховує конструктивну процесуальну поведінку обвинуваченого під час досудового розслідування і в суді, сприяння кримінальному провадженню, його визнавальні показання також покладені в основу обвинувачення, до кримінальної відповідальності притягується вперше, в цілому є позитивною особою, вчинене є нетяжким злочином, існує мінімальний ризик вчинення повторного кримінального правопорушення і небезпеки для суспільства та окремих осіб, після його викриття усвідомив порушення закону, виправив свою поведінку та подібного не допускає, ураховує вищевказані особливості його психічної діяльності.
Тому обвинуваченому можливо дати шанс на виправлення без призначення покарання у виді реального обмеження або позбавлення волі.
Передбачене ч. 1 ст. 436-1 КК України кримінальне правопорушення карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією майна або без такої.
На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання його необхідно призначити у виді обмеження волі, у мінімальному розмірі санкції, без конфіскації майна, при застосуванні ст. 75, 76 КК України - звільнення від відбування покарання з випробуванням, також на мінімальний термін, і покладанням обов'язків.
Вважаючи саме таке покарання необхідним і достатнім в якості кари за скоєне, для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, співмірним характеру вчиненого діяння та його наслідкам.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням не несе для обвинуваченого позитивних наслідків у майбутньому, оскільки він буде особою, яка матиме судимість із певними юридичними наслідками, при цьому відповідно до вимог ст. 76 КК має виконувати покладені на нього обов'язки, тобто перебувати під тягарем кримінальної відповідальності за їх невиконання.
До належного обвинуваченому мобільного телефону, який він використовував як знаряддя вчинення кримінального правопорушення необхідно застосувати спеціальну конфіскацію (а.с. 96).
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України (а.с. 123).
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, стягнути з обвинуваченого на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 96-2, 100, 124, 369-378 КПК України,
1)ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-1 КК України, призначивши йому покарання - 1 рік обмеження волі, без конфіскації майна.
2)На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання звільнити, якщо він протягом іспитового строку 1 рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
3)У відповідності до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 : 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
4)Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме з 26.09.2025.
5)На підставі п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію та примусово безоплатно вилучити у власність держави: мобільний телефон марки «Huawei», скасувавши арешт майна, накладений на нього за ухвалою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 14.10.2024.
6)Речовий доказ: мобільний телефон марки «Motorola» - повернути ОСОБА_4 , скасувавши арешт майна, накладений на нього за ухвалою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 01.05.2024.
7)Процесуальні витрати у сумі 12722,40 гривень за проведення судової експертизи - стягнути на користь держави з ОСОБА_4 .
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, через Балаклійський районний суд Харківської області, протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинувачений має право подати клопотання про помилування, ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя ОСОБА_1