Справа № 568/1192/25
Провадження № 1-кп/568/112/25
26 вересня 2025 року м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Радивилів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024250000000201 від 09.10.2024, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Радивилів, Рівненської області, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , утримується в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор»
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 Кримінального кодексу України,
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ)
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
29.07.2025 обвинувальний акт з додатками надійшов до Радивилівського районного суду Рівненської області та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями (ЄУНС 568/1192/25, провадження № 1-кп/568/112/25), головуючим суддею у справі визначено суддю ОСОБА_1 (а.с.18).
29.07.2025 ухвалою суду призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні на 01.08.2025 09 год. 30 хв.(а.с.20).
16.09.2025 підготовче судове засідання, за клопотанням сторони захисту, було відкладено на 26.09.2025 13 год. 30 хв. (а.с.105-107, 108).
26.09.2025 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3
26.09.2025 через канцелярію за Вх. № 52391/25-Вх, до суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , про повернення обвинувального акту. Сторона захисту вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні підлягає поверненню прокурору з наступних підстав. На думку сторони захисту обвинувальний акт дуже спотворено відображає об'єктивну та суб'єктивну сторони інкримінованого злочину, що є наслідком формального підходу до розслідування. Обвинувальний акт містить посилання на не встановленні обставини та посилання на невстановлених ociб. Однозначне твердження прокурора спостерігається в обвинувальному акті i викладу фактичних обставин кримінального правопорушення. Отже у кримінальному провадженні обвинувальний акт містить формулювання, яке не відповідають вимогам кримінального процесуального закону та не кореспондуються з позицією ЕСПЛ з цього питання у зв'язку із порушенням презумпції невинуватості. Обвинувальний акт не містить кваліфікуючих ознак, які дають підстави застосуванню частини 3 статті 114-2 КК України. Міститься лише посилання на невстановлені обставини. В матеріалах справи відсутній висновок експерта який підтверджує той факт, що особа з якою велася переписка являється представником держави-агресора чи будь-якою іншою особою уповноваженою на вчинення певних дій. Від оператора мобільного зв'язку, також не витребовувалася необхідна інформація для підтвердження відомостей викладених в обвинувальному акті. Обвинувачений ОСОБА_3 не був ознайомлений із матеріалами відеозаписів, які містяться у справі. За такий короткий час який був відведений для ознайомлення у нього не було фізичної можливості вивчити 2 (два) томи кримінальної справи, оскільки він перебуває під вартою i в його розпорядженні відсутні відповідні пристрої з використанням яких він мав би можливість зробити це самостійно. Проте, дані обставини не можуть бути перешкодою на повне ознайомлення із матеріалами справи. У зв'язку із чим, просить повернути обвинувальний акт прокуророві (а.с. 141-142).
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 підтримав клопотання про повернення обвинувального акта з підстав, викладених у ньому, та просив задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію свого захисника.
Прокурор просила відмовити у задоволенні клопотання про повернення обвинувального акта. Щодо твердження сторони захисту про недолік викладу фактичних обставин в обвинувальному акті, зазначила, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Саме сформульованим обвинуваченням визначаються межі судового розгляду. Зазначила, що визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора. Покликалась на правову позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
Заслухавши думки учасників кримінального провадження щодо поданого клопотання, дослідивши матеріали обвинувального акта та додатки до нього, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.
Згідно п. 13. ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку встановленому цим Кодексом.
Згідно вимог ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст.291 КПК України.
Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту згідно ст. 377 КПК України, суд першої інстанції здійснює судовий розгляд.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 №8, суди повинні вимагати від органів досудового розслідування, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.
Відповідно до пункту 3 частини 3статті 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Таким чином, вказаною нормою закону визначено виключну підставу для повернення обвинувального акту прокурору, а саме невідповідність обвинувального акту вимогам закону.
Інші недоліки, допущені органом досудового розслідування та прокурором під час досудового розслідування, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту.
Відповідно до ч. 2-3 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер (1); анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство) (2); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство) (3); анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство) (3-1); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора (4); виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (5); обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання (6); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (7); підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими (7-1); розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування) (8); розмір пропонованої винагороди викривачу (8-1); дату та місце його складення та затвердження (9). Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Дослідивши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024250000000201 від 09.10.2024, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 Кримінального кодексу України, встановлено, що він складний старшим слідчим ОВС СВ УСБУ в Черкаській області підполковником юстиції ОСОБА_6 , а підписаний та затверджений прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_4 (а.с.1-12). Також, в обвинувальному акті, вказано, що подія мала місце у період жовтень - грудень 2024 року. В подальшому чітко викладено дані про кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 з конкретним формулюванням його обставин, відтак суд вважає, що такий обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
До обвинувального акта долучені реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки обвинуваченого та його захисника про отримання ними копій обвинувального акта.
Однією з засад кримінального провадження згідно ст. 7 КПК України є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 22 КПК України роз'яснюється така засада кримінального провадження як змагальність сторін, та, зокрема, зазначається, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом. Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Разом з тим, повноваження слідчого на складання обвинувального акта, та повноваження прокурора на затвердження обвинувального акта, на самостійне складання обвинувального акта, а також на звернення до суду з обвинувальним актом, передбачені відповідно приписами ст.40 та ст.36 КПК України. На прокурора, крім цього, покладено функцію підтримання державного обвинувачення в суді та йому надано повноваження відмовлятись від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом.
З огляду на вищезазначені норми КПК України саме прокуророві надано повноваження визначати, які саме фактичні обставини кримінального правопорушення він вважає встановленими, викладати такі фактичні обставини в обвинувальному акті, визначати їх правову кваліфікацію з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювати обвинувачення.
Можливість втручання в такі повноваження прокурора при складанні обвинувального акту з боку будь-яких інших учасників кримінального провадження, чинним КПК України не передбачена.
З обвинувального акта відносно ОСОБА_3 вбачається, що в ньому міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які саме прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення, а також містяться інші відомості, які повинні бути відображені в обвинувальному акті згідно з приписами вищезазначеної ч. 2 ст. 291 КПК України.
Питання про відповідність викладу в обвинувальному акті фактичним обставинам справи, а також узгодженість викладених обставин з формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, не є предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі оцінювати ці обставини або досліджувати докази на їх підтвердження чи спростування.
Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.(Постанова Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17).
Суд вважає, що обставини, на які посилається сторона захисту, як на підставу для повернення даного обвинувального акту, мають бути встановлені або спростовані саме на стадії судового розгляду, під час безпосереднього дослідження судом доказів у кримінальному провадженні, і не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту.
Питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті, власне, фактичних обставин справи, а також узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації кримінального правопорушення не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового розгляду провадження суд не вправі входити в оцінку вказаних обставин.
Наведені в клопотанні обставини фактично зводяться до оцінки доказів у справі, як то відсутнісь висновку експерта, щодо певних обставин, що відповідно до вимог КПК України здійснюється в ході судового розгляду кримінального провадження, а не стадії підготовчого судового засідання. Оцінка таких доказів судом здійснюється в нарадчій кімнаті при ухвалення того чи іншого виду вироку.
Щодо неповного ознайомлення обвинуваченого ОСОБА_3 з матеріалами кримінального провадження, зокрема, відеозаписами, то право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження було надано стороною обвинувачення та реалізовано обвинуваченим.
Натомість, ніхто не позбавляє сторону захисту права на даному етапі судового розгляду скористатися своїм правом та продовжити детальне ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Так, 12.08.2025 та 16.09.2025 підготовче судове засідання було відкладено для надання можливості стороні захситу ознаймитися з матеріалами кримінального провадження.
На підставі наведеного, суд вважає що даний обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав для його повернення немає, тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 291, 314, 372, 376 КПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_5 , про повернення обвинувального акту.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення щодо ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Суддя ОСОБА_7