Справа № 570/877/25
"26" вересня 2025 р. Здолбунівський районний суд
Рівненської області
у складі: головуючого судді Шуляка А.С.,
при секретарі судового засідання Солдатовій О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ "Споживчий центр" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 15.05.2024-100002490 від 15.05.2024 року у розмірі 12720 грн., а також понесені судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що 15 травня 2024 року між сторонами укладено кредитний договір № 15.05.2024-100002490, за яким ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 4000 грн. строком на 112 днів. Кредитний договір (оферта) № 15.05.2024-100002490 від 15.05.2024 року переоформлено шляхом укладення 13.06.2024 р. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 додаткового договору (оферти) шляхом підписання пропозиції про укладення додаткового договору до кредитного договору, яким змінено строк на який надається кредит на 142 дні, а також розмір процентів та період їх нарахування, графік платежів тощо. Отримавши кредит, відповідач належним чином взяті по договору зобов'язання не виконувала, порядку погашення кредиту не дотримувалася, що призвело до утворення заборгованості. Невиконання відповідачем умов договору дають право позивачу стягнути з неї заборгованість за кредитом у судовому порядку. Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 червня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 15.05.2024-100002490 від 15 травня 2024 року в сумі 12720 (дванадцять тисяч сімсот двадцять) грн. та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 20 коп. судових витрат.судових витрат. 03.07.2025 року відповідач звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення у даній справі та просила скасувати його. Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22 липня 2025 року заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 червня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасовано. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Представник позивача у судове засідання не з'явився. В позовній заяві просить розляд справи проводити без його участі. Відповідач у судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила. Згідно до положень ЦПК України про порядок повідомлення особи про час та місце судового засідання відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду даної цивільної справи. Крім того, на веб-сайті суду розміщується список справ, що призначені судом до розгляду, і така інформація є відкритою, загальнодоступною та зрозумілою; і при бажанні відповідач мав можливість отримати інформацію про дату і час розгляду справи. Від сторони не надходили заяви про відкладення розгляду справи чи про слухання справи без його участі. Відзив на позов до суду не подав. Процесуальні права та обов'язки учасників справи визначені ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України. Зокрема, учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Водночас учасник справи зобов'язаний: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні й достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Судом враховується практика ЄСПЛ, зокрема позиція, викладена у справі "Пономарьов проти України", в межах якої Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Також враховуються висновки у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", де зазначено: заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Таким чином, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад цивільного судочинства. Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін чи учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За наведеного суд вважає, що справу можливо розглянути на підставі наявних доказів, участь сторін у справі не є обов'язковою. Тому суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості проведення повторного заочного розгляду справи. Дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з'ясувавши фактичні обставини справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
З'ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку. Встановлено, що 15 травня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 15.05.2024-100002490, за яким позичальнику надано кредит в сумі 4000 грн. строком на 112 днів, який в подальшому було переоформлено шляхом підписання 13.06.2024 року пропозиції про укладення додаткового договору до кредитного договору (оферти). Внаслідок такого правочину, правовідносини між кредитором та позичальником визначаються умовами останнього кредитного договору. Позивач виконав свої зобов'язання, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти в межах обумовлених сум, що підтверджується довідкою виданою "liqpay". Відповідно до п.6.1 договору позичальник зобов'язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів за користування шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: повернення кредиту, сплата процентів - до дати, вказаній у Заявці, яка є невідємною частиною даної оферти. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то відповідно до ст.530 ЦК України воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач передбачені кредитним договором зобов'язання щодо повернення суми кредиту та відсотків за його користування у встановлені строки не виконав, чим порушив умови договору.
Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.
Відповідно до ст.1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит.
З представленого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 03 жовтня 2024 року складає 4000 грн. основного боргу, 6720 грн. відсотків, 2000 грн. неустойки, разом 12720 грн., які підлягають стягненню.
Що стосується стягнення неустойки в розмірі 2000 грн 00 коп., суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.
Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено неустойку за порушення відповідачем грошового зобов'язання за Кредитним договором № 15.05.2024-100002490 від 15 травня 2024 року в розмірі 2000 грн 00 коп.
Оскільки позивачем у період дії в Україні воєнного стану нараховано до сплати неустойку в розмірі 2000 грн 00 коп., від сплати якої відповідач звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд висновує про відсутність правових підстав для стягнення такої.
У решті вимог суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в сумі 10720 грн., що відповідає визначеної кредитним договором загальної вартості кредиту для споживача.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 2 041 грн 52 коп. (10720 грн 00 коп. х 2422 грн 40 коп./12720 грн 00 коп.).
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 133А, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 15.05.2024-100002490 від 15 травня 2024 року в сумі 10720 (десять тисяч сімсот двадцять) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2041(дві тисячі сорок одна) грн. 52 коп. судових витрат.
Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанціїпротягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя