Справа № 541/2514/25
Номер провадження 2/541/1279/2025
іменем України
26 вересня 2025 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Городівського О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
30 червня 2025 року на адресу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 45 325 грн 00 коп. та судових витрат.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 27.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №11297, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» 27.05.2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Кредитний договір №11297. 27.05.2024 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор 805882, на номер телефону НОМЕР_1 , котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 27.05.2024 року між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір №11297, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у боржника станом на 11.06.2025 утворилася заборгованість за Кредитним договором №11297 в розмірі 45 325,00 грн, що складається з: заборгованості за кредитом - 7000,00 грн; заборгованості за нарахованими процентами за період з 27.05.2024 по 27.05.2025 року - 38 325,00 грн.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30.06.2025 року справу за вищевказаним позовом постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення (викликом) сторін, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України, встановлено відповідачу строк на подання до суду відзиву на позовну заяву та роз'яснено право та порядок такого подання.
14 липня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Вказував, що позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою, який є обов'язковим реквізитом електронного документа. Таким чином, зазначав, що позивачем не доведено факту укладення сторонами договору №11297 від 27.05.2024 року, що в свою чергу свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань, а отже вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
22 липня 2025 року від представника позивача Руденка К.В. на адресу суду надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що укладення відповідачем з позивачем Договору №11297 від 27.05.2025 року це право, а не обов'язок відповідача, яке було реалізовано на власний розсуд відповідачем, який є вільним у своєму виборі. При цьому, відповідач не був обмежений ні у часі для ознайомлення з умовами кредитування, ні у часі для ознайомлення з самим Договором. Також відповідач не обмежений у проведенні порівняльного аналізу кредитного договору, умов кредитування, які були у ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» з іншими, які пропонуються різними небанківськими фінансовими установами або банками на ринку надання фінансових послуг, а саме кредитування.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання, у якому просив розгляд справи проводити без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» 27 травня 2024 року направило ОСОБА_1 пропозицію укласти Кредитний договір (оферта) №11297 (споживчий кредит в електронній формі).
Того ж дня, 27 травня 2024 року, відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору, що підтверджується його електронним підписом.
ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор 805882 на номер телефону, що зазначений позичальником в анкеті в особистому кабінеті, який відповідачем було введено/відправлено.
Таким чином, 27 травня 2024 року між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №11297, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 7000 грн строком на 365 днів (до 27 травня 2025 року), зі стандартною процентною ставкою 1,5 проценти у день (річна процентна ставка становить 547,50 процентів).
Відповідно до п. 1.1. Договору кредиту, ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 7000,00 грн, на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом в строк, визначені цим Договором. Пунктом 4.2. кредитного договору визначено, що Нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування Кредитом. При цьому проценти за користування Кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання Позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб Позичальника), до дня повернення суми Кредиту, визначеної у пункту 1.1. цього Договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 8 цього Договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за Кредитом.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 7000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котру позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів.
Таким чином, 27 травня 2024 року ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало відповідачу кошти в розмірі 7000 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань по вчасному поверненню кредитних коштів, 11 червня 2025 року виникла заборгованість за кредитом в розмірі 45 325,00 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 38 325,00 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за простроченою комісією; 0,00 грн - заборгованість по штрафам.
Окрім того, представником АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надано інформацію, згідно якої з'ясовано, що на ім'я ОСОБА_1 банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_3 . Також банком додано інформацію про рух коштів за картковим рахунком вищевказаної платіжної картки за період з 27.05.2024 по 01.06.2024 року, з якого вбачається, що відповідач отримав грошові кошти від ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та розпоряджався ними на власний розсуд (а.с. 69-70).
Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Відповідно до ч. 1 ст. 7 цього Закону оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. У силу статті 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно зі ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ст.ст. 526, 530, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом було встановлено, що зобов'язання відповідачем виконувалися не належним чином, не регулярно, не в повному обсязі, чим істотно були порушені умови кредитного договору.
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що позичальник користувався кредитними коштами та не надавав доказів відсутності заборгованості по отриманим кредитним коштам, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 45 325,00 грн станом на 11 червня 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2 422,40 грн, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору у вказаному розмірі.
Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача понесені судові витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн.
До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання юридичних послуг №16/09/2024 від 16.09.2024, укладений між ФОП Руденко К.В. та ТОВ «КЛТ КРЕДИТ», акт приймання-передачі наданих послуг №5 від 03.03.2025, витяг з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №5 від 03.03.2025, платіжна інструкція №241 від 07.03.2025.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Разом з тим, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою та дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Відтак, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов висновку відшкодувати позивачу 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з пропорційності предмету спору та необґрунтованості заявлених вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 62, 81, 141, 258, 264, 265, 280, 281, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ», код ЄДРПОУ 40076206, юридична адреса: площа Солом'янська, буд. 2, прим. 04, м. Київ, 03035, заборгованість за Кредитним договором від 27 травня 2024 року №11297 в розмірі 45 325 (сорок п'ять тисяч триста двадцять п'ять) гривень 00 копійок, судові витрати в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Суддя О. А. Городівський