532/1177/25
2/532/720/2025
10 вересня 2025 р. м. Кобеляки
Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
судді - Омельченко І.І.,
з участю секретаря судового засідання - Логвиненко А.В.,
учасники справи:
позивач - ТОВ «Фінансова компанія «Ейс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
19 травня 2025 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява обґрунтована тим, що 03.04.2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-9704674 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора 65459. Під час укладення кредитного договору сторонами було узгоджено всі істотні умови, зокрема, розмір кредиту в сумі 5500,00 гривень, валюту надання, строк дії договору та порядок кредитування. Дане погодження умов, а також підписання кредитного договору відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора як засобу електронного підпису, свідчить про його належне та добровільне волевиявлення на укладення електронного правочину. На виконання умов кредитного договору 03.04.2024 року первісний кредитор ініціював переказ коштів у розмірі 5000,00 гривень безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_1 , а тому первісний кредитор виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі. Крім того, відповідно до умов кредитного договору, позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту в сумі 500,00 гривень. Однак відповідач належним чином не виконав свого зобов'язання щодо повернення коштів, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 27359,50 гривень, яка складається з наступного: 5500,00 гривень - заборгованість по кредиту; 21859,50 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Станом на дату подання позовної заяви від відповідача не надходило жодного платежу на рахунки позивача на погашення заборгованості за кредитним договором.
21.10.2024 року між ТОВ «Макс Кредит» і ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого, позивачеві відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9704674 від 03.04.2024 року.
Таким чином, представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» прохав суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 00-9704674 від 03.04.2024 року в розмірі 27359,50 гривень, судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 гривень.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 28 травня 2025 року по даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.62-63).
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 10 вересня 2025 року постановлено ухвалити заочне рішення.
Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» Поляков О.В. прохав проводити розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила. Відзив на позов не подала, будь-яких заперечень проти позову, заяв, клопотань чи пояснень з приводу позовних вимог по суті до суду від відповідача не надходило.
Суд, розглянувши та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.
Судом установлено, що 03 квітня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-9704674 (а.с.45-49).
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Відповідно до пункту 1.2 Договору, сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає 5000,00 гривень. Тип кредиту - кредитна лінія. Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на споживчі потреби.
Згідно пункту 1.3 Договору, строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) - 29 березня 2025 року згідно умов пункту 3.4 цього Договору.
У пункті 1.4 Договору вказано, що позичальник зобов'язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме: на 28 квітня 2024 року та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (строку кредитування).
Дати повернення кредиту, періодичні дати оплати процентів та комісії за надання кредиту зазначаються в графіку платежів, який міститься в Додатку 1 до цього Договору та є його невід'ємною частиною.
Відповідно до пункту 1.5 Договору, тип процентної ставки - фіксована.
Стандартна процента ставка складає 2,47 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору (пп. 1.5.1 п. 1.5 Договору).
Згідно пункту 1.6 Договору, кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту в розмірі 10,00 % від суми кредиту, що складає 500,00 гривень, яку позичальник зобов'язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.4 цього Договору.
Підпунктом 1.7.1 пункту 1.7 Договору передбачено, що денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні стандартної процентної ставки та комісії (в разі її наявності) дорівнює 2,5 % та розраховується в процентах з використанням такої формули: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100 % = (44960,00/5000.00)/360 х 100 %, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.
Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється на щоденній основі, починаючи з дати перерахування коштів кредиту з поточного рахунку кредитодавця до дня фактичного повного повернення кредиту протягом строку дії кредитної лінії (п. 3.1 Договору).
Розрахунок процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та в році, тобто метод «факт/факт». До періоду розрахунку процентів включається день надання та не включається день повернення кредиту (крім випадку, фактичного повернення кредиту в дату, яка не відповідає дню повернення кредиту) (п. 3.2 Договору).
Проценти за користування кредитом нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом та оплачуються згідно умов пункту 1.3 цього Договору (п. 3.3 Договору).
Позичальник зобов'язаний здійснити оплату комісії за надання кредиту та повернути суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення кредиту - 29 березня 2025 року (п. 3.4 Договору).
Для отримання кредиту, позичальник має зареєструватися на сайті компанії та мати доступ до особистого кабінету. При здійсненні реєстрації, Позичальник має пройти процедури ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту (п. 2.1 Договору).
Цей Договір укладається сторонами у вигляді електронного договору в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» (п. 2.2 Договору).
Сторони підтверджують, що Договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи Договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього Договору та Правил (п. 7.10 Договору).
Судом установлено, що договір кредитної лінії № 00-9704674 від 03.04.2024 року підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 65459 (а.с.8,49).
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного, іншого технічного засобу зв'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (cт. 629 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Положеннями ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 цього Закону передбачено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Нормами частин 3, 6, 7, 8, 12 ст. 11 цього Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
У статті 12 цього Закону закріплено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону).
Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року по справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року по справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Викладене вище узгоджується також з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14 червня 2022 року по справі № 757/40395/20-ц.
Підписавши договір кредитної лінії № 00-9704674 від 03.04.2024 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором, ОСОБА_1 засвідчила, що вона погодилася на отримання грошових коштів у кредит саме на умовах, що визначені в договорі. Сторони узгодили всі істотні умови надання грошових коштів у кредит, а отже, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними.
Таким чином, договір кредитної лінії № 00-9704674 від 03.04.2024 року укладено між сторонами відповідно до положень ст.ст. 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною та підписанням зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Також позивачем надано Додатком № 1 до Договору кредитної лінії № 00-9704674 від 03.04.2024 року - Графік платежів, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 65459, та Паспорт споживчого кредиту, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 14014 (а.с.49-зворот,55-56).
Пунктом 2.8 Договору, передбачено, що кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі Кредиту - 03 квітня 2024 року в сумі 5000,00 гривень на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .
03 квітня 2024 року ТОВ «Макс Кредит» ініціював переказ коштів у розмірі 5000,00 гривень безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с.9-12).
На виконання ухвали Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29.07.2025 року (а.с.70-73), АТ «ПриватБанк» повідомило, що на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , емітовану картку № НОМЕР_4 (IBAN НОМЕР_5 ). Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_4 за період 03.04.2024 - 08.04.2024 рр. НОМЕР_6 . Номер телефону, який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 НОМЕР_6 (а.с.78).
Факт переказу грошових коштів у розмірі 5000,00 гривень на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 також підтверджується випискою по рахунку, наданою АТ «ПриватБанк» за період 03.04.2024 - 08.04.2024 рр. (а.с.79).
Відповідачкою не спростовані доводи позивача щодо перерахування кредитних коштів у сумі 5000,00 гривень на її банківську картку № НОМЕР_4 .
Тому суд вважає доведеним факт отримання ОСОБА_1 кредиту в розмірі 5000,00 гривень.
21 жовтня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» і ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС (а.с.19-27).
Згідно Реєстру боржників до Договору факторингу № 21102024-МК/ЕЙС від 21.10.2024 року, від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9704674 від 03.04.2024 року (а.с.28-29).
Станом на 04.05.2025 (включно) за кредитним договором утворилась заборгованість у загальному розмірі 29859,50 гривень, з яких: 5500,00 гривень - заборгованість по кредиту; 21859,50 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 2500,00 гривень - штрафні санкції (а.с.16-18).
При цьому, позивач не заявляє вимог щодо стягнення штрафних санкцій, в зв'язку з чим загальна сума заявлених до стягнення вимог становить 27359,50 гривень, з яких: 5500,00 гривень - заборгованість по кредиту; 21859,50 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
На день розгляду справи в суді заборгованість не погашена, розмір такої заборгованості відповідачем не спростований. Відповідач не довів та не спростував обставини, на які посилається позивач у своєму позові.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Враховуючи викладене вище, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 27359,50 гривень, з яких: 5500,00 гривень - заборгованість по кредиту; 21859,50 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно частин 1-3 ст. 137 ЦПК визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», надано договір про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07.04.2025 року, протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07.04.2025 року, Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07.04.2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 07.04.2025 року (а.с.30-34).
З даних документів вбачається, що позивач поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень - складання позовної заяви, 1000,00 гривень - вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості, 500,00 гривень - підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів, 500,00 гривень - підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України, включає такі критерії: 1) складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); 2) час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсяг наданих послуг та виконаних робіт; 4) ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року по справі № 826/15063/18, додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто в розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони в разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц суд звернув увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, в положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Відповідач не скористався своїм правом на подачу письмових пояснень чи заперечень, а також на звернення з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, в разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.
Керуючись статтями 12, 133, 137, 141, 268, 280-289 ЦПК України, суд,-
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором кредитної лінії № 00-9704674 від 03.04.2024 року в розмірі 27359,50 гривень, з яких: 5500,00 гривень - заборгованість по кредиту; 21859,50 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Сторони:
позивач - ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005.
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя