Справа № 369/12330/23
Провадження № 2/369/7616/25
Іменем України
26.09.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Янченка А.В.,
за участі секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу №369/12330/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за попереднім договором купівлі-продажу,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за попереднім договором купівлі-продажу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що 08 жовтня 2019 року між ним як покупцем та Відповідачем як продавцем через його довірену особу було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення. Попередній договір засвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дудкіною Н.В. та зареєстровано в реєстрі під номером 995 (нотаріальний бланк НОА 862467).
Згідно пункту 1 Попереднього договору, Продавець у строк до 30.09.2020 року зобов'язувався передати у власність Покупця з укладенням договору купівліпродажу, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити нежитлове приміщення №7, загальною площею 26 кв.м., в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1010 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0032, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Згідно пункту 4 Попереднього договору, на підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 325550 гривень.
Згідно пункту 5 Попереднього договору, Сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) Продавця від продажу нежитлового приміщення у строк, передбачений Попереднім договором, Продавець повинен повернути Покупцю одержану від нього суму авансу протягом одного місяця.
Всупереч умовам Попереднього договору, Продавець не передав у власність Покупця з укладенням договору купівлі-продажу вказане нежитлове приміщення як до 30.09.2020 року, так і станом на день подання позовної заяви. Більш того, багатоквартирний житловий будинок, в якій має знаходитися вказане нежитлове приміщення, не побудований та не введений в експлуатацію досі.
За таких обставин, позивач просить суд:
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 325550 грн. боргу за попереднім договором;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних за боргом, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі, які станом на день подання позову складають 27671,75 грн.;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за боргом, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі, які станом на день подання позову складають 144544,20 гривень;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 12982,13 гривень, в тому числі, 9000 гривень на правничу допомогу та 3982,13 гривень судових зборів.
Ухвалою від 10 серпня 2023 року Києво-Святошинський районний суд Київської області відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання.
Ухвалою від 11 грудня 2023 року Києво-Святошинський районний суд Київської області закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.
Ухвалою суду від 11.06.2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу - передано на розгляд до Господарського суду Вінницької області (21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 29), де перебуває справа № 902/1014/23 за заявою фізичної особи ОСОБА_2 про неплатоспроможність. У задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Козира С.В. про закриття провадження у цивільній справі № 369/12330/23 - відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.04.2025 року справу № 369/12330/23 передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
19.05.2025 року справа № 369/12330/23 надійшла до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
У судове засідання, призначене на 09 вересня 2025 року, сторони не з'явилися. Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
У зв'язку з неявкою сторін у судове засідання в силу вимог ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явилися всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дана ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явилися всі учасники такої справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 08 жовтня 2019 року між ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 було укладено попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартир, який було посвідчено приватним нотаріусом Дудкіною Н.В. та зареєстровано в реєстрі під номером 995 (нотаріальний бланк НОА 862467).
Відповідно до п.1 Попереднього договору у строк до 30.09.2020 року зобов'язувався передати у власність Покупця з укладенням договору купівліпродажу, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити нежитлове приміщення №7, загальною площею 26 кв.м., в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1010 га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0032, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Згідно п. 4 Попереднього договору, при його укладенні на підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв грошову суму в розмірі 325550 гривень (еквівалентно 12996 доларів США). Суму у розмірі 100 грн., покупець зобов'язується сплатити під час підписання основного договору.
Відповідно до п. 5 Попереднього договору сторони також домовилися, що у випадку відмови (ухилення) ПРОДАВЦЯ від продажу квартир у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об'єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об'єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, ПРОДАВЕЦЬ повинен повернути ПОКУПЦЮ одержану від нього всю суму авансового платежу протягом одного місяця.
Відповідно до п. 6 Попереднього договору сторони домовилися, що на день укладення ОСНОВНИХ ДОГОВОРІВ квартири не повинні бути продані, заставлені, не перебувати у податковій заставі, у спорі та під забороною (арештом), щодо предмету договору має бути відсутня будь-яка заборгованість з оплати податків, комунальних послуг.
Відповідно до п. 7 Попереднього договору проект цього договору, складений нотаріусом з урахуванням умов, які є обов'язковими для такого роду договорів, а також умов, визначених та узгоджених сторонами, прочитаний ними та схвалений.
Відповідно до п. 8 Попереднього договору всі спори, пов'язані з цим договором або що з нього випливають, вирішуються сторонами в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Відповідно до п. 11 Попереднього договору цей договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до п. 12 Попереднього договору цей договір діє до моменту укладення ОСНОВНОГО ДОГОВОРУ.
Відповідно до п. 13 Попереднього договору зміни та доповнення до цього договору, а також його розірвання оформляється у вигляді окремого нотаріально посвідченого договору.
Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 не було виконано умови попередніх договорів щодо продажу позивачу квартири, у зв'язку з чим було порушено права ОСОБА_1 . За таких обставин, сплачена позивачем за попереднім договором купівлі-продажу квартири сума коштів у розмірі 325550 грн. підлягає стягненню на її користь з відповідача.
Пунктом 4 обох Попередніх договорів, визначено, що при його укладенні на підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв грошові кошти
У той же час, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2- 383/2010.
Попередній договір є чинним, відповідачем у судовому порядку вимоги про визнання його недійсним не заявлялися, а, відтак, договір підлягає виконанню сторонами і відповідно створює для них відповідні правові наслідки у разі невиконання його положень.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
Разом з тим, Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові в справі № 373/2054/16-ц від 16 січня 2019 року, відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
З огляду на те, що позивач у своїй заяві просив суд стягнути з відповідача грошові кошти, сплачені за попереднім договором купівлі-продажу квартир саме в національній валюті, суд з огляду на частину другу статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, а, відтак, стягненню підлягає сплачена сума авансу в гривнях в розмірі 325 550грн.
Що стосується стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд України у постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-2311цс16 висловив правову позицію та зазначив, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Наявність судового рішення про стягнення боргу не позбавляє позивача права на стягнення з відповідача інфляційних втрат за користування грошовими коштами на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Відповідно до п. 1 попереднього договору продавець (відповідач) у строк до 30 вересня 2020 зобов'язувався передати у власність Покупцеві (позивачеві) з укладенням договору купівлі-продажу квартири, а відповідно до п. 5 попередніх договорів сторони домовилися про повернення Продавцем Покупцеві авансу протягом одного місяця у випадку відмови (ухилення) Продавця від продажу квартири.
Таким чином, прострочення виконання зобов'язання розпочалось з 01 листопада 2020 року року.
Враховуючи те, що правовідносини, які склалися між сторонами є грошовими та містять зобов'язальний характер, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних з моменту прострочення зобов'язання (01.11.2020 року) по дату ухвалення судового рішення у справі.
Три відсотки розраховується за формулою:
[Відсотки] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка] / 100% / 365 днів ? [Кількість днів].
Таким чином, сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 01 листопада 2020 року по 09 вересня 2025 року складає 47436,65 грн.
Інфляційні збитки розраховується за формулою:
[Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період
[Збитки від інфляції] = [Сума боргу] ? [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]
Інфляційні збитки за періоди з 01 листопада 2020 року по 09 вересня 2025 року складають 253919,35 грн.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення позову.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем було сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 3982,13 грн.
Керуючись ст. 526, 533-535, 529, 610, 625 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за попереднім договором купівлі-продажу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який проживає у АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який проживає у АДРЕСА_3 550 (триста двадцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят) гривень боргу за попереднім договором, три відсотки річних у розмірі 47436,65 грн (сорок сім тисяч чотириста тридцять шість гривень 65 копійок), інфляційні втрати у розмірі 253919,35 грн. (двісті п'ятдесят три тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять гривень 35 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3982,13 грн. (три тисячі дев'ятсот вісімдесят дві гривні 13 копійок).
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 26.09.2025 року.
Суддя А. В. Янченко