10.09.2025
справа № 361/8996/25
провадження № 2-з/361/98/25
10 вересня 2025 року м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Петришин Н.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
09 вересня 2025 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій останній просив накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2 , а саме:
-житловий будинок загальною площею 107,7 кв.м., житловою площею 64,1 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
-земельну ділянку площею 0,13 га з кадастровим номером: 7422088700:01:002:0132;
-земельну ділянку площею 0,31 га з кадастровим номером 7422088700:02:003:0256;
-земельну ділянку площею 0,3074 га, з кадастровим номером: 74220082700:05:001:0256.
В обґрунтування заявлених вимог заявник посилався на те, що у провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа № 361/8996/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення боргу. 19 травня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, за умовами якого остання отримала в борг 40 000 доларів США, строком до 24.05.2023. За змістом розписки поручителем добросовісного виконання умов договору позики виступила мати позичальника - ОСОБА_2 . Однак, відповідачі боргових зобов'язань перед ОСОБА_1 не виконали у визначений у розписці строк. Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач ОСОБА_2 є власником вищевказаного нерухомого майна, яке заявник просить обтяжити, наклавши арешт, з метою забезпечення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у справі № 361/8996/25.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, приходжу до висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову виходячи із такого.
За приписами ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Вищезазначеного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18.10.2018 у справі №183/5864/17-ц.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) викладено висновок про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2024 року у справі № 565/482/23 (провадження № 61-12658св23).
У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа № 361/8996/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач ОСОБА_1 вказував на те, що як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_2 умови договору позики від 19 травня 2023 року у встановлений розпискою строк не повернули, вимоги про повернення боргу відповідачі ігнорують. Посилаючись на викладене, а також з метою недопущення відповідачами вчинення дій, які зроблять неможливим виконання рішення суду, позивач просив накласти арешт на нерухоме майно, належне відповідачу ОСОБА_2 , яка поручилася за своєчасне виконання ОСОБА_3 договірних зобов'язань.
Разом з цим, позивачем у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, всупереч ч.1 ст. 151 ЦПК України, не вказано ціни позову, про забезпечення якого просить заявник.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов'язані з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання можливого судового рішення.
Крім того, суд бере до уваги роз'яснення, викладені у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», за якими, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За змістом правового висновку Верховного суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою, а доводи, викладені в ній свідчити про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
Однак, заявник не навів обґрунтованих доводів з наданням належних доказів того, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість чи вчинення відповідача дій, що можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду за результатами розгляду справи по суті.
Крім того, ОСОБА_1 не надано до суду жодних належних та допустимих доказів щодо співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
З доданих до заяви документів суд не має можливості встановити, яка вартість нерухомого майна, про обтяження якого просить заявник, та чи вони не перевищують ціни позову у справі № 361/8996/25.
Крім того, суд звертає увагу на те, що ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 361/8996/25 задоволено частково, накладено арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , житловою площею 40,9 кв.м., загальною площею 71,5 кв.м., що належить відповідачу ОСОБА_2 .
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність вимог ОСОБА_1 щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 149 - 153, 260, 261, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Наталія ПЕТРИШИН