Справа №348/2297/25
Провадження №1-кс/348/464/25
26 вересня 2025 року м. Надвірна
Слідчий суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025091200000164 від 24.05.2025, погоджене з прокурором Надвірнянської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Парище, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, на утриманні нікого не має, не працюючого, раніше судимого:
вироком Богородчанського районного суду від 12.06.2019 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік;
вироком Тлумацького районного суду від 03.12.2019 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 2 місяці;
вироком Надвірнянського районного суду від 02.06.2020 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
До слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області 12.09.2025 надійшло клопотання слідчого СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Надвірнянської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування у кримінальному провадженні №12025091200000164 від 24.05.2025 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
В обґрунтування своїх вимог слідчий посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , будучи раніше судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, на шлях виправлення не став, правильних висновків для себе не зробив та у період не знятої і не погашеної у встановленому законом порядку судимості, повторно вчинив новий умисний корисливий злочини в період воєнного стану введеного 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102 - IX, який продовжено Указом Президента України № 235/2025 від 15 квітня 2025 на 90 діб, при наступних обставинах.
Так, 23 травня 2025 року близько 10 години 30 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , прийшов до магазину «Зоомагазин», який розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Перебуваючи в приміщенні магазину ОСОБА_5 виявив на столі гаманець рожевого кольору, який належить ОСОБА_7 , та будучи переконаним, що в ньому наявні грошові кошти, вирішив вчинити таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, переслідуючи особисті корисливі мотиви, таємно викрав належний ОСОБА_7 гаманець рожевого кольору, вартістю 600 гривень, в якому знаходились грошові кошти в сумі 5 000 гривень.
В подальшому ОСОБА_5 , покинув місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 , майнову шкоду на загальну суму 5 600 гривень.
Клопотання про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою мотивовано наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні особою тяжкого кримінального правопорушення, тяжкістю можливого покарання та наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
можливість переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про неминучість покарання за вчинення злочину, санкція за який передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, у зв'язку із чим у будь-який час може покинути місце свого постійного перебування (проживання), тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєне ним кримінальне правопорушення. Вказаний ризик також підтверджується тим, що ОСОБА_5 не має постійного місця праці та постійного джерела доходів, не одружений, на утриманні нікого не має, що в свою чергу свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зав'язків;
незаконно впливати на потерпілу, оскільки підозрюваний знає її анкетні дані та місце роботи, тому, перебуваючи на волі і маючи в результаті цього реальну можливість пересуватися, а також користуватися засобами зв'язку, намагаючись уникнути покарання за вчинення тяжкого злочину у вигляді позбавлення волі, об'єктивно матиме можливість вчиняти вплив на останню;
вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 , будучи раніше судимим, відповідних висновків для себе не зробив і вчинив новий тяжкий злочин, що свідчить про небажання останнього ставати на шлях виправлення та дотримуватись суспільних норм та законів України.
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання та просила його задовольнити, вказала, що встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на потерпілу у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив свою причетність до вчинення злочину, просить застосувати домашній арешт. Він одружений, його діти дорослі, син проходить військову службу, проте зараз на реабілітації. Він офіційно не вказаний батьком дітей. За своєю адресою проживає 15 років. Його дружина з дочкою за кордоном вже два місяці. Офіційно не працевлаштований, працює на підсобних роботах. Про отримання повідомлення про підозру та де вона знаходиться йому сказав син, однак таке він побачив, коли повернувся додому.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 вказав на необґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Також ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення не отримував, тому не перебуває у статусі підозрюваного. Крім того, вказав, що крадіжка була вчинена в травні 2025 року та з того часу ОСОБА_5 не приходив до потерпілої і тому на неї не впливав. Просив застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Стаття 194 КПК України передбачає, що під час розгляду клопотання суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим відділенням Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025091200000164 від 24.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
30.07.2025 складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме про те, що він підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану, яке наступного дня отримано ОСОБА_8 , пасинком ОСОБА_5 .
Ухвалою слідчого судді від 12.09.2025 надано дозвіл на затримання ОСОБА_5 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 за місцем свого проживання відсутній, до органу досудового розслідування не прибував. У зв'язку із наведеним 17.09.2025 оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_5 та зупинено досудове розслідування.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 25.09.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично затримано 25.09.2025 о 15 год. 30 хв.
Постановою слідчого від 25.09.2025 відновлено досудове розслідування.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
ОСОБА_5 та його захисник в судовому засіданні заперечували обґрунтованість підозри, підозрюваний вказав на свою непричетність до вчинення інкримінованого йому злочину.
Разом із тим, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 23.05.2025, протоколом допиту потерпілої від 24.05.2025, протоколами допиту свідків, протоколом огляду відеозапису, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Слідчий суддя на цьому етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення та за якою нормою кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження. Тому, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчий суддя дійшов висновку, що причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Письмове повідомлення про підозру вручено відповідно до вимог 278 КПК України дорослому члену сім'ї ОСОБА_5 , з яким останній проживає, про таке ця особа його повідомив та ОСОБА_5 ознайомився з таким.
Враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов висновку, що повідомлена підозра є обгрунтованою (не є явно необгрунтованою) і може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на існування ризиків, що визначені у ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Згідно п. 36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови, заява №9190/03).
Згідно практики Європейського суду з прав людини серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (п.40 рішення у справі «Клоот проти Бельгії» від 12 грудня 1991 року, заява №12718/87).
Суд бере до уваги, що ОСОБА_5 раніше судимий за вчинення корисливих кримінальних правопорушень, має не зняту і не погашену судимість, офіційно не працевлаштований, у зв'язку з чим не має стабільного та законного джерела доходу, підозрюється у вчиненні злочину з корисливих мотивів, у зв'язку з чим наявний ризик того, що перебуваючи на волі, він може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність з метою здобуття засобів для існування.
Разом з тим, аналізуючи обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_5 пред'явлено підозру у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
ОСОБА_5 хоч зазначив, що одружений, однак ним та захисником не надано будь-яких документів, якими підтверджено вказану обставину, офіційно не працевлаштований, на утриманні нікого не має, тобто не має стійких соціальних зв'язків, що дає суду підстави вважати, що залишаючись на волі, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та невідворотність покарання за його вчинення в разі доведення вини, він може переховуватись від суду з метою уникнення можливого покарання.
Підозрюваний знає анкетні дані та місце роботи потерпілої, що не виключає можливість їх спілкування, за наслідками якого остання може змінити свої покази на користь підозрюваного.
Доводи підозрюваного і його захисника про те, що ОСОБА_5 не має наміру переховуватися від слідчого і суду не спростовують висновків слідчого судді з приводу об'єктивного існування такого ризику.
Отже, наведені вище фактичні дані цього кримінального провадження та особисті обставини ОСОБА_5 у сукупності дають підстави для висновку про наявність ризиків того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду та (або) незаконно впливати на потерпілу, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Посилання сторони захисту на відсутність ризиків, передбаченим статтею 177 КПК України є необґрунтованим та спростовується вищенаведеними висновками слідчого судді.
У підсумки слід зазначити, що стороною обвинувачення наведено достатні та переконливі докази про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже, на даному етапі кримінального провадження, враховуючи наявність у ОСОБА_5 статусу підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину проти власності та доведених ризиків, відомостей щодо особи підозрюваного, застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного на даний час не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки не встановлено осіб, які б взяли його на поруки та заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків.
При запобіжному заході у виді домашнього арешту підозрюваний, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов'язки, може покинути місце свого проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Посилання підозрюваного та його захисника з приводу можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу слідчий суддя відхиляє, на їх підтвердження не було надано належних і допустимих доказів, і вони не спростовуються наведених вище доводів.
При цьому, дані, які характеризують особу ОСОБА_5 , не дають суду підстав дійти висновку, що обрання відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, буде відповідати меті його застосування та зможе запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, які встановлені судом, а тому у задоволені клопотання сторони захисту про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту слід відмовити.
Задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На підставі вищевикладеного, беручи до уваги, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується підозрюваному та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, можливості незаконно впливати на потерпілу, можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність тяжких хвороб, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитись у місцях попереднього ув'язнення, суд вважає за необхідне обрати щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 12 днів, в межах строку досудового розслідування.
ОСОБА_5 фактично затриманий 25.09.2025 о 15 год. 30 хв, що слід врахувати при обчисленні строку тримання під вартою.
Разом із тим, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом (ч.3 ст. 183 КПК України).
Розмір застави, у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, враховуючи позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання сховатися, те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України), зважаючи на обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, розмір завданих злочином збитків, характеристику підозрюваного та його майновий стан, з огляду на вимоги щодо того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірною для нього, то слідчий суддя, вважає за необхідне визначити розмір застави в межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 гривень, яка на переконання суду є достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків у разі її внесення, а також у разі внесення застави суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Керуючись ст. 22, 131, 132, 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 309, 395 КПК України,
Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк 12 днів до 07 жовтня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Взяти підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту в залі суду, а тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 обчислювати з 25 вересня 2025 року.
Відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту щодо обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Визначити заставу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за реквізитами для внесення застави - отримувач ТУ ДСА України в Івано-Франківській області,ЄДРПОУ 26289647, № UA158201720355259002000002265, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172. Призначення платежу: застава за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінальне провадження №1-кс/348/464/25, ЄУН № 348/2297/25.
Уповноваженій службовій особі місця ув'язнення у разі внесення застави, після перевірки документа, що підтверджує внесення застави негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України:
- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк до 07 жовтня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 26.09.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1