Справа № 344/16087/25
Провадження № 1-кс/344/6326/25
24 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши в судовому засіданні в місті Івано-Франківську скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління ДБР у м. Львові з дислокацією у м. Івано-Франківську, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -
ОСОБА_3 звернулася зі скаргою на бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Скарга містить наступний виклад обставин: ОСОБА_3 04.08.2025 подала заяву до Територіального управління Державного бюро розслідувань (окремо до ГУНП та Генпрокуратури України), розташованого у м. Львові, щодо можливих протиправних дій посадових осіб, де повідомляла про: підроблення документів військово-лікарської комісії для виключення ОСОБА_5 з військового обліку; ухилення від мобілізації; приховування злочинів суддею ОСОБА_6 і адвоката ОСОБА_7 та ймовірному сприянні організованому злочинному угрупуванню щодо схем із нерухомим майном; знищення та фальсифікацію документів (медичних, метричних, судових). Вищезгаданою заявою просила внести відомості до ЄРДР. Однак ДБР у м. Львів, відмовило, покликаючись на «відсутність складу злочину» і перенаправило перевірку до ТУ ДБР у м. Львів до ТУ ДБР м. Івано-Франківськ з дислокацією у м. Івано-Франківськ, яке також відмовило, посилаючись на відсутність складу злочину. Відповідь скаржницею отримано 10.09.2025 року.
У скарзі зазначено, що уповноважені особи ТУ ДБР у м. Львові відмовилися внести відомості до ЄРДР, що підтверджується листом № 43548/43811/26/4/26/2025 від 06.08.2025. Зазначені дії скаржниця вважає протиправними, оскільки закон не передбачає попередньої оцінки достатності даних заяви, а будь-яке повідомлення про злочин підлягає внесенню до ЄРДР.
Скаржниця вказує, що бездіяльність службових осіб ДБР у м. Львові порушує її права як заявника та суперечить вимогам ст. 214 КПК України.
Також у скарзі зазначено, що ОСОБА_3 10.09.2025 року отримано лист-відповідь за підписом керівника П'ятого слідчого відділу з дислокацією у м. Івано-Франківську, яким повідомлено про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР та фактично відмовлено у виконанні вимог ст. 214 КПК України. Лист ДБР є фактично відмовою у внесенні відомостей, що прямо суперечить вимогам ст. 214 КПК.
З урахуванням вищезазначеного, скаржниця просить визнати бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління ДБР у м. Львові з дислокацією у м. Івано-Франківську незаконною; зобов'язати уповноважених осіб ТУ ДБР у м. Львові з дислокацією у м. Івано-Франківську невідкладно внести до ЄРДР відомості за її заявою від 04 серпня 2025 року про вчинення кримінального правопорушення та розпочати досудове розслідування; надати їй, як заявнику, витяг з ЄРДР та визнати її потерпілою.
У судовому засіданні скаржниця ОСОБА_3 підтримала доводи скарги у повному обсязі, просить скаргу задовольнити, покликаючись на підстави та обставини, що викладені у ній.
Слідчий П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у місті Івано-Франківську) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив доводи скарги, вказавши, що заява ОСОБА_3 до ТУ ДБР, розташованого місті Львові надійшла з центрального апарату Державного бюро розслідувань в частині звернення скаржниці щодо неправомірних дій судді Івано-Франківського міського суду. Звернення стосовно неправомірних дій службових осіб Рівненського РТЦК було направлено для розгляду у ТУ ДБР, розташованого місті Хмельницькому. Стосовно неправомірних дій судді, слідчий зазначив, що скаржниці надано право на оскарження рішення судді до суду апеляційної та касаційної інстанції у порядку, встановленому процесуальним законом. У даному випадку органи ДБР не можуть підміняти вказані інстанції.
Заслухавши скаржницю та слідчого, дослідивши матеріали скарги, встановлено наступне.
Згідно ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути, зокрема, оскаржено бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Положеннями частини 1 статті 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Як слідує з матеріалів скарги, 04.08.2025 ОСОБА_3 звернулася до керівника Державного бюро розслідувань України, а також одночасно до начальника СУ ГУНП в Івано-Франківській області та Генерального прокурора офісу Генпрокурора України із заявою про кримінальне правопорушення, у якій просила внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо можливих протиправних дій посадових осіб, де, зокрема, повідомляла про підроблення документів військово-лікарської комісії для виключення ОСОБА_5 з військового обліку; ухилення від мобілізації; приховування злочинів суддею ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 та ймовірному сприянні організованому злочинному угрупуванню щодо схем із нерухомим майном; знищення та фальсифікацію документів.
Листом Державного бюро розслідувань від 08.08.2025 за № 3117зкп/10-2-04-01-11350/25, звернення ОСОБА_3 від 04.08.2025 направлено для організації розгляду у в межах чинного законодавства для розгляду в частині можливих неправомірних дій службових осіб Рівненського РТЦК - до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому; в частині можливих протиправних дій судді Івано-Франківського міського суду - до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові.
Листом керівника П'ятого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у місті Львові ОСОБА_8 від 29.08.2025 за № 48316зкп-25/л/12-51-71602/25 ОСОБА_3 повідомлено про відсутність підстав для вжиття заходів, передбачених ст. 214 КПК України. Вказується, що у заяві не наведено достатніх відомостей про обставини, які б свідчили про конкретні факти вчинення кримінального правопорушення.
Як з'ясовано у судовому засіданні, відповідні службові ДБР скерували заяву ОСОБА_3 до компетентних підрозділів ДБР (у Хмельницькій та Львівській областях), за підслідністю, які наділені відповідними повноваженнями щодо внесення даних до ЄРДР.
Заява від 04.08.2025 в частині, яка направлена до П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у місті Івано-Франківську) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові, розглянута та скаржницю повідомлено про результати розгляду її заяви.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Положення вказаної норми КПК України дійсно носять імперативний характер. Проте така спрощена процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.
Положення статті 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 статті 11 КК України, згідно з якими підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, а тому критерієм внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є саме фактичні дані, що вказують на ознаки конкретного складу злочину.
Отже, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але, у той же час, достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України).
Вказане узгоджується з позицією, викладеною в Узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 9-49/0/4-17 від 12 січня 2017 року, за якою КПК України дійсно передбачає внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
Якщо обставини, викладені у повідомленні про кримінальне правопорушення не містять достатньої інформації, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу їх абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_9 від 17 червня 2020 року, згідно пункту 5 мотивувальної частини якого зазначено, що встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту.
У постанові від 16 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) наголосив, якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
Отже, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
Особа, яка подає заяву чи повідомляє про кримінальне правопорушення, під розпис попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення. Заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення вважаються поданими з моменту попередження особи про кримінальну відповідальність.
Заява скаржника не містить конкретних відомостей, які б свідчили про вчинення кримінально-караного діяння, артикулює припущеннями і не є у розумінні вимог статті 214 КПК України повідомленням про вчинення злочину.
Разом з тим, у поданій ОСОБА_3 заяві не наведено об'єктивних даних та не подано доказів, які свідчили б про ознаки кримінальних правопорушень, про які заявниця зазначає у своїй скарзі.
Крім того, по суті заяви вбачається, що скаржниця просить внести відомості до ЄРДР, у тому числі, у результаті її незгоди з процесуальними діями та рішеннями судді.
При цьому виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання.
Відповідно до Рішення Ради суддів України від 21.06.2013 № 27, незгода учасника судового процесу у справі з прийнятим судовим рішенням не може бути приводом до реєстрації заяви, повідомлення про вчинене суддею кримінальне правопорушення. Рада суддів України переконана, що ініціювання кримінального переслідування судді у згаданому контексті є способом незаконного впливу на суд.
Таким чином, зобов'язання внесення відомостей до ЄРДР за заявою такого роду, де фактично заявником висловлюється у такий спосіб незгода з прийнятим процесуальним рішенням судді, що прямо суперечить ст. 126 Конституції України, Закону України «Про статус суддів та судоустрій» та не відповідає практиці ЄСПЛ.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що у діях уповноважених осіб П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у місті Івано-Франківську) Територіального управління ДБР відсутня бездіяльність щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення від 04.08.2025.
Що стосується заяви про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно службових осіб Рівненського РТЦК, то як встановлено, у цій частині заяву скеровано до Територіального управління ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, наділеного повноваженнями для її розгляду та реєстрації у ЄРДР. При цьому заявниця наділена можливістю оскаржити дії вказаного ТУ ДБР у разі непогодження з такими до суду за місцем розташування відповідного підрозділу ДБР.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи викладене слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління ДБР у м. Львові з дислокацією у м. Івано-Франківську, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 25, 214, 303-307, 376 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління ДБР у м. Львові з дислокацією у м. Івано-Франківську, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали складено 26.09.2025 року