Справа № 285/4303/25
провадження № 1-кп/0285/720/25
25 вересня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді…..……….. ОСОБА_1 ,
секретаря…………................ ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора................................ ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду
клопотання прокурора Звягельської окружної прокуратури
про закриття кримінального провадження,
внесеного 04.08.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023065530000256,
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, -
До суду 05.08.2025 надійшло зазначене клопотання, в обґрунтування якого прокурором зазначено, що в провадженні сектору дізнання Звягельського районного відділу поліції перебувають матеріали по факту умисного легкого тілесного ушкодження, що мало місце у 2023 році.
За результатами проведеного досудового розслідування встановити осіб, які скоїли кримінальниц проступок, не вдалося, повідомлення про підозру не вручалось, а з моменту вчинення зазначеного правопорушення минуло більше двох років.
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання, просила його задовольнити.
Потерпілий та його представники до суду не прибули, причини неявки не повідомили.
Заслухавши учасника процесу, дослідивши надані матеріали справи, суд приходить наступного висновку.
Кримінальне законодавство обмежує строками давності повноваження держави щодо кримінального переслідування осіб, які вчинили кримінальні правопорушення. Зокрема, у ст.49 КК України визначено матеріально-правові підстави та умови для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених, окрім іншого, ч.1 ст.49 ККУ строків та відсутність обставин, що порушують їх перебіг.
При цьому необхідно зауважити, що застосування кримінально-правових норм здійснюється у межах кримінально-процесуальних відносин. Тобто застосування норм матеріального кримінального права можливе лише одночасно із застосуванням норм кримінального процесуального закону.
Як зазначено у п.п.3-1 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. Цією нормою права законодавцем встановлено імперативне правило, за яким суд приймає рішення про закриття кримінального провадження у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за умови, що не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.
За змістом ст.284 КПК України умовами для закриття кримінального провадження за вказаною підставою є невстановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та наявність відповідного клопотання прокурора.
З наданих прокурором матеріалів кримінального провадження вбачається, що 04.08.2023 Звягельським РВП ГУНП в Житомирській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення із правовою кваліфікацією, передбаченою ч.1 ст.125 КК України.
Так, 26.07.2023 о 18 год на перехресті вулиць Лесі Українки та Івана Франка в м Звягель Житомирської області невстановлена особа безпідставно нанесла тілесні ушкодження неповнолітньому ОСОБА_4 , внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці мечоподібного подростка грудини, в ділянці правої реберної дуги, над пупком зліва, справа, нижче пупка зліва, які належать до легких тілесних ушкоджень.
В ході досудового розслідування за результатами проведення слідчих (розшукових) дій не встановлено особи або осіб, які вчинили вказаний злочин.
Санкцією ч.1 ст.125 КК України передбачене покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправних робіт на строк до одного року.
Вчинений злочин відносяться до категорії кримінальних проступків і з моменту його скоєння минуло більше 2 років.
Незважаючи на вжиття процесуальних заходів для встановлення осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, жодна з осіб у цьому кримінальному проваджені в якості підозрюваного допитана не була, повідомлення про підозру нікому не вручено, обвинувальний акт не складено та до суду не направлено, тобто не встановлено осіб, які вчинили кримінальне правопорушення.
Клопотання прокурора подано до суду з підстав, передбачених п.3-1 ч.1 ст.284 КПК України, оскільки не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Європейський суд з прав людини (далі по тексту ЄСПЛ) у справі «Євген Петренко проти України» зазначив, що для того, щоб розслідування могло вважатися «ефективним», воно має в принципі призвести до встановлення фактів у справі та встановлення і покарання винних. Державні органи повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для збереження доказів, що стосуються події, включаючи показання свідків, висновки судових експертиз тощо. Будь-які недоліки розслідування, які підривають його здатність до встановлення причин заподіяння ушкоджень або винних осіб, ставлять під сумнів дотримання цього стандарту та вимог оперативності й розумної швидкості.
У своїх рішеннях «Юрій Іларіонович Щокін проти України», «Начова та інші проти Болгарії», «Рамсахай та інші проти Нідерландів» ЄСПЛ неодноразово вказував, що державні органи мають вживати усіх заходів, які було б розумно від них очікувати, для зібрання доказів щодо ходу подій. Якщо розслідування містить недоліки, які не дозволяють встановити причину смерті або визначити винних осіб, які є безпосередніми виконавцями злочину або особами, які його фінансували чи організовували, то таке розслідування може не відповідати вимозі ефективності.
Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.
Також завданнями кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).
У цій справі суд вважає, що проведене досудове розслідування не може відповідати вимозі ефективності з огляду на наступне.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що поліцією проведено наступні слідчі (розшукові) дії: судово-медичну експертизу і допит потерпілого ОСОБА_4 ; слідчий експеримент за участі потерпілого; допитано свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
В матеріалах кримінального провадження наявні також рапорти працівників поліції про те, що встановити інших свідків та особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, не представилось можливим.
Втім, на переконання суду та з огляду на практику ЄСПЛ, дізнавачем не було достатньо проведено всебічного та повного дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, зокрема, в матеріалах кримінального провадження єдиними слідчими (розшуковими) діями, спрямованими на встановлення фактичних обставин події є лише допит потерпілого, свідків та слідчий експеримент за участі потерпілого. Відомостей про здійснення будь-яких інших слідчих (розшукових) дій матеріали справи не містять, у зв'язку із чим клопотання прокурора про закриття кримінального провадження є передчасним.
Зазначені у клопотанні доводи, що під час розслідування проведено значний обсяг слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, не свідчать про повноту досудового розслідування.
У матеріалах відсутні дані радіорозвідки, спрямовані на встановлення осіб, які перебували на місці події. Також справа не містять відомостей, що дізнавач звертався до слідчого судді із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні операторів мобільного зв'язку, та містять інформацію про з'єднання мобільних терміналів, у тому числі нульові з'єднання (неприйняті виклики), SMS (короткі текстові повідомлення), MMS (мультимедійні повідомлення), GPRS (передача інформації по незайнятій голосовим зв'язком смузі частот), переадресація, тощо.
Також повторно не проведено допит потерпілого після проведення з ним слідчого експерименту та допиту свідка, на якого він вказав, як винну особу, позаяк останній мав на момент вчинення правпорушення алібі і апріорі не міг наносити неповнолітньому тілесні ушкодження.
Під закриттям кримінального провадження розуміють таке закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або при наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Прийняття такого рішення можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності, що передбачено ст.9 КПК України.
Відповідно до вимог ч.5 ст.38 КПК України, орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Обов'язок доведення зазначених обставин, як випливає з ч.1 ст.92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Надані суду матеріали кримінального провадження не свідчать, що під час здійснення досудового розслідування стороною обвинувачення були вжиті всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективного досудового розслідування, а тому є передчасним твердження прокурора про те, що у кримінальному провадженні не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Досудове розслідування не може вважатися повним, а закриття кримінального провадження буде суперечити зазначеним вище завданням та засадам кримінального провадження якщо не буде дотримано вказаних вимог.
Таким чином, рішення про закриття кримінального провадження можливе після проведення у кримінальному провадженні такого комплексу дій, який би не залишав місце сумнівам, висновки не повинні ґрунтувались на припущеннях, а мають випливати з достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою доказів у їх сукупності.
Суд зауважує, що використання органами досудового розслідування норми, що була запроваджена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» як можливості закінчити досудове розслідування кримінального провадження шляхом закриття судом на підставі п.3-1 ч.1 ст.284 КПК України, без проведення усіх можливих слідчих (розшукових) дій, суперечитиме вимогам ст.9 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, усталеній практиці Європейського суду з прав людини, завданням та загальним засадам, встановленим чинним КПК України.
З огляду на викладене, в задоволенні клопотання прокурора слід відмовити з мотивів, наведених вище.
Керуючись ст.ст.2,9, 38,92,284, 369 КПК України, ст.49 КК України, -
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про закриття кримінального провадження, внесеного 04.08.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023065530000256, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Матеріали кримінального провадження №12023065530000256, повернути прокурору.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуюча суддя ОСОБА_1