Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/2340/25
Провадження № 2-з/935/3/25
25 вересня 2025 року м.Коростишів
Суддя Коростишівського районного суду Житомирської області Щербаченко І. В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову,
установив:
25.09.2025 до Коростишівського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, відповідно до якої ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 борг у сумі 2500, 00 доларів США, який він зобов'язався повернути їй до 31.12.2024, проте свої зобов'язання не виконав.
Разом з позовною заявою представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, у якому просить накласти арешт на 4/5 частки квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 та заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії по відчуженню вказаного майна.
Розглянувши заяву, суддя дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з вимогами ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, крім іншого, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, потрібні для забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Верховний Суд України у вищевказаній Постанові також зазначає, що клопотання про забезпечення позову повинно бути вмотивованим і обґрунтованим доказами наявності реальних загроз чи утруднень майбутнього виконання рішення суду, співмірністю заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, їх відповідність предмету позовної вимоги, відсутністю порушень прав третіх осіб заходами забезпечення позову.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення вимоги чи позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації).
Верховний Суд у постанові від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17 зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Не може бути задоволена заява про забезпечення позову, якщо заявник не надав доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом у кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
ОСОБА_1 , звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно, не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а саме: про вчинення відповідачем дій щодо реалізації майна, підготовчих дій до його реалізації тощо.
Крім того, суд звертає увагу на те, що у разі задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, вартість якого суду не доведена належними і допустимими доказами, оскільки відомості щодо вартості майна не надано, та не буде збережено забезпечення збалансованості інтересів сторін у справі та відповідно співмірність заявлених вимог з видом забезпечення позову, який просить застосувати позивач.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 р, ст. 149, 153 ЦПК, ст. 260, 261, 354 ЦПК України, суддя,
постановив:
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І. В. Щербаченко