279/3985/22
1-кп/279/152/25
23 вересня 2025 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з секретарем ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 (дистанційно), обвинуваченого ОСОБА_5 (дистанційно) у відкритому судовому засіданні по кримінальному провадженню №12015060260000391 по обвинуваченню ОСОБА_5 за ст.263 ч.2, 307 ч.2 КК України,
У провадженні суду перебуває виділене кримінальне провадження №12015060260000391 від 10.07.2015 року по обвинуваченню ОСОБА_5 за ст.263 ч.2, 307 ч.2 КК України, в якому він обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, що мали місце 21.07.2015 року.
Захисником ОСОБА_4 подано клопотання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності в зв'язку з закінченням строків давності, оскільки з часу вчинення кримінальних правопорушень минуло понад 10 років.
ОСОБА_5 клопотання підтримано.
Прокурор заперечив проти задоволення клопотаньта закриття провадження, обгрунтовуючи свою позицію тим, що в період після вчинення інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень він вчинив інше кримінальне правопорушення, що перервало строк притягнення до кримінальної відповідальності, подавши докази, які свідчать про такі обставини.
Сторона захисту заперечила проти зазначених прокурором обставин, посилаючись на те, що обвинувального вироку відносно обвинуваченого по інших провадженнях не ухвалювалось, тому вказані прокурором обставини не можуть розцінюватись як такі, що перервали строки давності у даному провадженні.
Розглянувши подані клопотатання, заслухавши доводи сторін, судом встановлено наступне:
Згідно ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули визначені даною нормою строки.
Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Згідно ч.3 ст.49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
ОСОБА_5 у даному провадженні обвинувачуються у вчиненні 21.07.2015 року кримінальних правопорушень, передбачених ст.263 ч.2 (нетяжкий злочин), 307 ч.2 (тяжкий злочин), строк давності притягнення до відповідальності за які, відповідно до положень ст.49 КК України, становить відповідно п'ять та десять років.
З часу події найбільш тяжкого злочину минуло понад 10 років.
Однак, ураховуючи ту обставину, що до закінчення вище вказаного строку ОСОБА_5 згідно ухвали Малинського районного суду Житомирської області від 05.09.2023 року у КП №12018060080000287 (справа №283/1573/18), 06.05.2018 року вчинив нетяжкий злочин, передбачений ст.122 ч.1 КК України, відносно нього прийнято судове рішення, яке його не реабілітувало, суд дійшов висновку, що строк притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності у даному провадженні перервався і його обчислення розпочалось по-новому з 07.05.2018 року.
Оскільки судом встановлено, що строк давності притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого у даному провадженні перервався, його обчислення розпочато спочатку і на час розгляду клопотання новообчислені строки не завершились, то підстави для закриття провадження у зв'язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності відсутні.
Доводи сторони захисту про відсутність судового рішення, яким би підтверджувався факт вчинення обвинуваченим злочину, з яким пов'язано переривання строку давності, не відповідають змісту ст.49 ч.3 КК України, оскільки вказана норма не пов'язує таку обставину, як переривання строку, з обов'язковою наявністю судового рішення, яким би такий факт було підтверджено. Сам факт висунення особі обвинувачення у вчиненні кримінально караного діяння відповідної тяжкості, яке є предметом іншого судового розгляду, ухвалення у нього кінцевого рішення, яке не є реабілітуючим особу, є перешкодою для висновку про закінчення строків притягнення до кримінальної відповідальності та є обставиною, яка свідчить про переривання таких строків.
Тому, незважаючи, що ОСОБА_5 не був визнаний винним у вчиненні іншого злочину, обвинувачення в якому йому було висунуто у вищевказаному провадженні та завершилось його звільненням від кримінальної відповідальності з нереабілітуючої підстави, однак обвинувачення у вчиненні нового умисного злочину після вчинення злочинів, що мали місце 10.07.2015 року, відповідно до положень ч.3 ст.49 КК України перериває строк притягнення особи до кримінальної відповідальності.
За таких обставин, клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.284, 350 КПК України,
Клопотання ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12015060260000391 по обвинуваченню ОСОБА_5 за ст.263 ч.2, 307 ч.2 КК України в зв'язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1