Справа № 159/3285/25
Провадження № 2/159/1262/25
25 вересня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Денисюк Т.В.
з участю секретаря судового засідання - Пустової А.Ф.
представника позивача - Ковальчука В.С.
представника органу опіки та піклування - Гупіка М.І.
представника відповідача - Самулевич О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ковальчук Василь Сергійович, до ОСОБА_2 , з участю третіх осіб: органу опіки та піклування виконавчого комітету Поворської сільської ради Ковельського району, органу опіки та піклування виконавчого комітету Ковельської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
У травні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ковальчук В.С., звернувся до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивуючи систематичним ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків та створенням небезпеки для здоров'я дитини.
У позовній заяві зазначено, що у 2018 році сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 . Влітку 2024 року відповідачка самостійно, без згоди позивача, забрала сина і переїхала проживати з іншим чоловіком ОСОБА_5 в село Пісочне Ковельського району Волинської області. З того часу дитина постійно є свідком і жертвою домашнього насильства, яке вчиняє ОСОБА_5 . Останній неодноразово упродовж 2023-2025 років притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП, позбавлений батьківських прав щодо власної доньки, неодноразово судимий за кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ч.1 ст. 164 КК України. Додатковим ризиком небезпеки для дитини є також незадовільні матеріально-побутові умови проживання в селі Пісочне, неповноцінне харчування і незабезпечення належного лікування, у зв'язку з чим відповідачка у лютому та квітні 2025 року була притягнута до відповідальності передбаченої ч.1 ст.184 КУпАП. Зокрема, в ніч з 20 на 21 січня 2025 року мав місце випадок доставки бригадою екстреної медичної допомоги малолітнього ОСОБА_3 до приймального відділення Ковельської ЦРЛ. За результатами огляду дитину скеровано для лікування до Волинської обласної клінічної лікарні. Однак ОСОБА_6 відмовилася від госпіталізації. Вже 30.01.2025 дитина була взята на облік Служби у справах дітей виконавчого комітету Поворської сільської ради Ковельського району, як такий, що опинився в складних життєвих обставинах. Актом обстеження умов проживання №85 від 04.12.2024, №14 від 30.01.2025, №29 від 20.03.2025 зафіксовані відсутність опалення в будинку, бруд, нестача продуктів. Перелічене, на думку позивача, є достатньою підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав.
22.05.2025 суд відкрив провадження у справі, на підставі ч.4 ст.274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначив здійснювати розгляд в порядку загального позовного провадження.
Відповідач ОСОБА_2 письмовий відзив на позов не подала, скористалася правом на безоплатну вторинну правничу допомогу, її інтереси в суді представила адвокат Самулевич О.М. (а.с.35)
На стадії підготовчого судового засідання представник виконавчого комітету Поворської сільської ради адвокат Філончук Н.М. надала затверджений рішенням №5/4 від 03.06.2025 висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Просила справу по суті розглядати у її відсутності.
У зв'язку із зміною місця проживання дитини та відповідачки, суд за клопотанням сторони позивача залучив до участі в справі орган опіки та піклування виконавчого комітету Ковельської міської ради. Представником у справах дітей з питань опіки та піклування виконавчого комітету Ковельської міської ради Гупіком М.І. суду наданий затверджений рішенням №231 від 10.07.2025 висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Під час судового розгляду представник позивача адвокат Ковальчук В.С. позов підтримав, додатково пояснив, що з огляду на неправомірну поведінку відповідачки і незадовільні умови проживання дитини, позивач у січні 2025 року звернувся до суду з позовом про відібрання дитини. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24.04.2025 позов задоволений, ухвалено відібрати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_2 і передати батькові ОСОБА_1 . Рішення суду виконане державним виконавцем 10.07.2025, з того часу дитина проживає разом з батьком та бабусею ОСОБА_7 в м.Ковелі. Проте відповідачка продовжує негативно впливати на дитину, оскільки приходить на зустріч із сином разом з співмешканцем ОСОБА_5 , вдається до конфліктів у присутності дитини, не узгоджує з батьком час і місце спілкування, не надає матеріальної допомоги. Спосіб життя відповідачки формує у дитини негативне уявлення про сім'ю, відносини між близькими особами та загальнолюдські цінності.
Позивач ОСОБА_1 в судові засідання не з'явився.
Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечила і пояснила, що з 17 років проживала разом з ОСОБА_1 в помешканні його батьків, після народження сина ОСОБА_4 позивач неодноразово вдавався до фізичного і психологічного насильства, а коли дитині виповнилося 2,5 роки взагалі вигнав і вона до 5 років виховувала сина самостійно, проживала в гуртожитку. Пізніше вона познайомилася і проживала разом з ОСОБА_5 . Вона усвідомлює негативний вплив ОСОБА_5 на її сина, тому вживала усіх доступних заходів для отримання доходу, щоб мати можливість жити окремо. Позивач неодноразово намагався забрати сина, а на початку 2025 року розпочав судовий процес про відібрання дитини. У липні 2025 року на виконання судового рішення вона передала дитину позивачу, з того часу позивач і його матір постійно створюють їй перешкоди у спілкуванні з сином. Вважає, що позов про позбавлення її батьківських прав поданий з метою ухилення позивача від мобілізації.
Представник відповідачки адвокат Самулевич О.М. просила у задоволенні позову відмовити, вважає, що після відібрання дитини нівелювались обставини, на які позивач покликався у позовній заяві, а питання участі відповідачки у вихованні сина можуть бути вирішені шляхом встановлення порядку спілкування. З урахуванням характеристики відповідачки та їх відносин із сином, позбавлення батьківських прав є невиправданим заходом, який не відповідає інтересам дитини.
Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Ковельської міської ради Гупік М.І. підтримав висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, мотивуючи зокрема сталою сформованою моделлю поведінки відповідачки, яка також зростала у скрутних умовах, не здатна самостійно забезпечити належні умови проживання для себе і сина, підтримує відносини із особами, схильними до насильства, допускає вживання алкогольних напоїв, що в сукупності негативно впливає на дитину.
Суд заслухав у присутності психолога ОСОБА_8 (а.с.59) неповнолітнього ОСОБА_3 . Дитина висловила бажання проживати разом з батьком, однак любить маму і хотів би її бачити щодня.
Заслухавши показання свідка ОСОБА_7 , дослідивши висновки органів опіки та піклування, інші письмові докази, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
Датою ухвалення рішення є 25.09.2025.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Ковельським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області.
Сторони в зареєстрованому шлюбі не перебували, проживають окремо.
В період з 22.05.2023 до 20.09.2024 ОСОБА_9 перебував на обліку в службі у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради, як дитина, яка опинилася в складних життєвих обставинах. Мати ОСОБА_2 проживала разом з ОСОБА_5 та його матір'ю ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_1 . Умови були задовільні. Дитина була влаштована в ДНЗ №6. Мати працювала на сезонних роботах, не дослухалася до рекомендацій фахівців з соціальної служби, була помічена в стані алкогольного сп'яніння. Знята з обліку у зв'язку зі зміною місця проживання на село Пісочне (інформаційна довідка Служби у справах дітей Ковельської міської ради).
Згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Поворської сільської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету №5/4 від 03.06.2025 (а.с.40-42), ОСОБА_9 перебуває на обліку в службі у справах дітей Поворської сільської ради з 30.01.2025 з причин ухилення матері від виконання батьківських обов'язків, а саме на основі повідомлення з Ковельського МТМО про те, що 21.01.2025 о 03 год ночі ОСОБА_2 була доставлена екстреною медичною допомогою на приймальне відділення з дитиною ОСОБА_11 , 2018 року народження. Дитина після огляду скерована на стаціонарне лікування в хірургічне відділення Волинської обласної дитячої лікарні. При транспортуванні машиною екстреної медичної допомоги матір ОСОБА_3 категорично відмовилася від госпіталізації та покинула машину. Реагуючи на даний випадок спільно з Ковельським РУП ГУНП матір з дитиною були доставлені в лікарню, де і була надана медична допомога. Відповідно до характеристики з Пісочненського ліцею від 31.01.2025 ОСОБА_4 зарахований до навчального закладу з 21.08.2024. навчався в 1 класі, шкільним приладдям забезпечений, вдягнений за сезоном. До школи приходить не завжди охайним. Пропускає навчання через хворобу (згідно з медичними довідками). Матір підтримує зв'язок з класним керівником та школою. ОСОБА_4 добре та з повагою ставиться до матері, матір також має гарні відносини з сином. За час перебування на обліку з матір'ю проводилися бесіди про покращення умов проживання, належне виконання батьківських обов'язків. ОСОБА_2 з 01.04.2025 перебувала під соціальним супроводом сільської ради. За період з 08.04.2025 по 08.05.2025 ОСОБА_2 покращила умови проживання, прибрала у будинку, готує їжу, має запас продуктів, проходить стажування і планує працювати в продуктовому магазині. Під час розгляду 23.04.2025 заяви ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , остання пояснила, що докладає усіх зусиль, щоб дитина була забезпечена необхідним. Заслухавши психолога і директора ліцею, комісія дійшла висновку про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Поворської сільської ради передували: акт огляду умов проживання від 04.12.2024 №85, де зазначено, що ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_2 разом із сином ОСОБА_11 , співмешканцем ОСОБА_5 (мобілізований), матір'ю співмешканця ОСОБА_10 . Паливом забезпечені, продуктів харчування достатньо, в будинку тепло; акт огляду умов проживання від 30.01.2025 №14, за змістом якого в будинку брудно, продуктів на тиждень, дитина на стан здоров'я не скаржиться, перебуває в школі, мати готує обід, ознак вживання алкоголю не виявлено, проведено бесіду про необхідність належного догляду за дитиною, рекомендовано не перешкоджати спілкуванню дитини з батьком і бабусею (а.с.11,12)
У березні 2025 року неповнолітній ОСОБА_9 проживав разом з батьком ОСОБА_1 в м.Броди Львівської області, про що зазначено у акті обстеження житлово-побутових умов і в листі Служби у справах дітей Бродівської міської ради, для дитини створені усі необхідні умови (а.с.8,9).
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24.04.2025 задоволено позов ОСОБА_1 , ухвалено відібрати малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_2 і передати батькові ОСОБА_1 . Суд дійшов висновку про наявність небезпеки для життя, здоров'я і морального виховання ОСОБА_1 .
При прийнятті рішення судом враховані, зокрема письмові докази, на які позивач посилається і в цій справі:
- інформаційна довідка Служби у справах дітей Ковельської міської ради,
- медична документація з приводу подій 21.01.2025,
- акти огляду умов проживання дитини разом з матір'ю в селі Пісочне від 04.12.2024, 20.03.2025,
- судові рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17.02.2025 за ч.1 ст.184 КУпАП (справа 159/761/25), за ч.2 ст.184 КУпАП від 01.04.2025 ( справа №159/1624/25), за ст.173 КУпАП (справа №159/1523/25),
- відомості Ковельського РУП ГУНП про співмешканця ОСОБА_2 громадянина ОСОБА_5 , який включений до обліку по категорії «кривдник» у зв'язку із систематичним вчиненням домашнього насильства, зокрема щодо ОСОБА_2 у присутності дитини у вересні 2023 (постанова від 08.11.2023 справа №159/5861/23), у липні 2024 (постанова від 21.08.2024 справа №159/4513/24), у лютому 2025 року (постанова від 26.02.2025 справа №159/822/25).
Станом на 16.06.2025 малолітній ОСОБА_9 продовжував проживати з відповідачкою та ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 . Згідно з актом обстеження умов проживання в будинку брудно, у дитини є місце для відпочинку, але відсутня постіль. Кількість продуктів харчування обмежена.
Рішення суду від 24.04.2025 про відібрання у відповідачки дитини виконане 10.07.2025, про що зазначено у постанові про закінчення виконавчого провадження ВП №78432657.
Також 10.07.2025 рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради затверджений висновок органу опіки та піклування м.Ковеля про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, висновок мотивований систематичним невиконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків, підтверджений актами обстеження умов проживання від 30.01.2025, 16.06.2025, психологічною характеристикою малолітнього ОСОБА_3 , сформованою директором Пісочненського ліцею, де відмічений високий рівень тривожності у дитини.
На час судового розгляду малолітній ОСОБА_9 проживає разом з батьком ОСОБА_1 і бабусею ОСОБА_7 в будинку в АДРЕСА_3 . Умови проживання задовільні. У дитини є окрема кімната, відносини в сім'ї доброзичливі (акт обстеження від 10.09.2025), дитина навчається в 2 класі ліцею №3 м.Ковеля (довідка від 09.09.2025 №316)
Свідок ОСОБА_7 суду повідомила, що позивач і відповідачка проживали без реєстрації шлюбу. У 2018 році у них народився син ОСОБА_4 . Після припинення відносин, відповідачка переїхала в інше помешкання і обмежила спілкування позивача з сином. Улітку 2024 року свідок запропонувала ОСОБА_2 разом із дитиною переїхати в м.Броди, де на той час вже проживав позивач і свідок. ОСОБА_2 погодилася і позивач для цього орендував окрему квартиру. Однак у серпні 2024 року відповідачка разом ОСОБА_5 потайки забрали ОСОБА_4 і повернулися в м.Ковель, з того часу ОСОБА_2 не давала можливості спілкуватися з онуком, лише у січні 2025 року, коли ОСОБА_4 потрапив у лікарню, свідку вдалося побачити онука. Стан здоров'я дитини і умови проживання вимагали відповідного реагування. За рішенням суду у липні 2025 року ОСОБА_4 був відібраний у ОСОБА_2 і переданий позивачу. На сьогодні позивач, свідок і дитина проживають в м.Ковелі, однак планують переїхати на постійне проживання в м.Броди. На переконання свідка, відповідачка ОСОБА_2 не допомагає матеріально, негативно впливає на дитину, зокрема після відібрання дитини у зручний для неї час вимагає зустрічей з сином, не враховує графік навчання дитини чи режим дня. На зустрічі з сином приходить з ОСОБА_5 , якого дитина панічно боїться. Кожне спілкування супроводжується викликом поліції і конфліктними ситуаціями, що негативно впливає на психічне здоров'я дитини.
Як пояснила відповідач ОСОБА_2 після відібрання дитини вона залишилася проживати в АДРЕСА_1 в будинку ОСОБА_5 , останній продовжує акти насильства щодо відповідачки (постанови суду від 08.09.2025 справа №159/4784/25).
З 23.07.2024 ОСОБА_2 перебуває на обліку в Центрі зайнятості як безробітна (довідка від 05.08.2025).
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення
Суд відмовляє у задоволенні позову з таких мотивів.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995 (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (пункту 1 статті 18 Конвенції).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини восьма, дев'ята статті 7 Сімейного кодексу України).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на умови, за яких втручання у сімейне життя особи вважається виправданим, зокрема виправданим є таке втручання, яке: здійснюється згідно із законом, тобто у випадках передбачених національним законодавством, має законну мету, наприклад захист прав та інтересів дитини, є необхідним у демократичному суспільстві.
При цьому дотримання пропорційності будь-якого вжитого державою заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.
У справі Olsson v. Sweden (№ 2), від 27.11.1992 Європейський суд з прав людини нагадував, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України (далі -СК України).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови системної, постійної винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (постанова Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №756/6112/18).
Інтереси дитини вимагають збереження зв'язків дитини з її сім'єю за винятком випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною, і це може завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини (див., наприклад, пункт 143 рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 14.03.2017 у справі «KB та інші проти Хорватії», заява № 36216/13). Розрив таких зв'язків означає відрізання дитини від її коріння, що можна зробити лише в дуже виняткових випадках, необхідно зробити все для збереження особистих стосунків і, якщо і коли це доречно, для «відбудови» сім'ї. У цьому контексті ЄСПЛ підкреслив, зокрема, зобов'язання держави вживати заходів для збереження зв'язку між батьками та дитиною, наскільки це можливо (див., наприклад, пункт 48 рішення ЄСПЛ від 13.10.2015 у справі «СH проти Італії, заява № 52557/14).
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 Сімейного кодексу України).
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо (постанова Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №455/307/22).
Доведення обставин, які можуть бути підставою позбавлення відповідача батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 739/2159/18).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13).
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від стандарту «достатність доказів», підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.
Проте, у справах про позбавлення батьківських прав, яке є крайнім заходом, закріплений стандарт «достатніх та переконливих доказів», який означає, що докази, надані стороною, повинні бути достатніми для переконання суду у наявності підстав для позбавлення батьківських прав. Цей стандарт доказування є більш вищим ніж «вірогідність доказів».
Тому зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, а також збір необхідної доказової бази.
Позов про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав поданий ОСОБА_1 19.05.2025, тобто менше ніж через місяць після постановлення судом 24.04.2025 у справі №159/555/25 рішення про відібрання дитини. В обґрунтування позову покладені ті ж обставини, які визначені судом як підстава для відібрання ОСОБА_3 від матері.
На час розгляду цієї справи рішення суду від 24.04.2025 про відібрання дитини виконане. У такий спосіб забезпечені належні умови для проживання і виховання дитини, а також усунений основний фактор небезпеки - контакт з ОСОБА_5 .
Матеріали справи не містять доказів неправомірних дій матері щодо дитини після 10.07.2025 (дата відібрання дитини). Постанова Ковельського міськрайонного суду від 01.08.2025 (справа №159/4596/25) про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.184 КУпАП, на яку посилається сторона позивача, стосується подій червня 2025 року. Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05.09.2025 щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст.190 КК України не набрав законної сили і не містить інформації про ухилення відповідачки від батьківських обов'язків.
В судовому засіданні малолітній ОСОБА_3 чітко повідомив про бажання спілкуватися із матір'ю та бачити її.
Якщо проаналізувати усі акти огляду умов проживання ОСОБА_2 та характеристику з навчального закладу, то очевидним є те, що ОСОБА_2 має довірливі відносини із сином, бажає зберегти з ним зв'язок, вживає заходів для змін у своєму житті, зокрема встала на облік в Центрі зайнятості, постійно працює на сезонних роботах.
Як пояснив представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Ковельської міської ради Гупік М.І. зростання ОСОБА_2 у складних умовах та відносини із партером, який вчиняє щодо неї насильство, вливають на модель поведінки у власній сім'ї.
На переконання суду ОСОБА_2 здатна до змін, а розрив сімейного зв'язку із сином не відповідає в першу чергу інтересам дитини. Показання свідка ОСОБА_7 та висновок Органу опіки і піклування виконавчого комітету Ковельської міської ради про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав не є достатніми доказами для такого крайнього заходу впливу на відповідачку як позбавлення батьківських прав.
З цих же підстав суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Ковельської міської ради.
За приписами частини 6 статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 23.10.2024 в справі № 464/2040/23, від 15.11.2023 в справі № 932/2483/21, від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22, від 07.02.2022 в справі № 759/3554/20, від 26.07.2021 в справі № 638/15336/18).
Що стосується суперечностей між стороною позивача і відповідачкою з приводу порядку спілкування з дитиною, то вони повинні бути вирішенні в порядку передбаченому статями 158,159 СК України, а не у спосіб позбавлення відповідачки батьківських прав.
Таким чином, заявлений ОСОБА_1 позов про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень статті 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 7, 19, 164, 166, 171 Сімейного кодексу України, статтями 3,18 Конвенції про права дитини, статтями 12, 76-81, 141, 265, 268 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ковальчук Василь Сергійович, до ОСОБА_2 , з участю третіх осіб: органу опіки та піклування виконавчого комітету Поворської сільської ради Ковельського району, органу опіки та піклування виконавчого комітету Ковельської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .
Повне судове рішення складене 25.09.2025.
ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК