154/3285/25
2/154/1369/25
25 вересня 2025 року Володимирський міський суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Лутая А.М.,
за участю секретаря судового засідання - Жолоб К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,
Позивач ОСОБА_1 13.08.2025 року звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 13.01.2012 року. Від спільного подружнього життя з відповідачем у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачем і знаходяться на повному її утриманні. Відповідач добровільно сплачувати аліменти на утримання дочки не бажає, тому вона змушена звернутись до суду з позовом про стягнення аліментів.
Зважаючи на викладене позивач просить суд стягнути з відповідача в її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку /доходу/, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня пред'явлення позову до суду.
Ухвалою суду від 02.09.2025 на підставі вказаної позовної заяви відкрито провадження у справі та призначено її розгляд по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій підтримала свої позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання також не з'явився, подав до суду заяву про визнання позову, в якій просив розглянути справу за його відсутності.
Враховуючи те, що учасники справи у судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.
Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 13.01.2012 року, проте рішенням Володимирського міського суду від 08.07.2025 року шлюб між ними розірвано.
Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 підтверджується, що сторони у справі є батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991р. та набула чинності для України 27 вересня 1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Обов'язок батьків по утриманню дітей до досягнення ними повноліття закріплений в ч.2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дітей може брати участь у їх утриманні в грошовій і /або/ натуральній формі.
Однак, домовленості щодо добровільної сплати відповідачем коштів на утримання дитини між сторонами не досягнуто.
Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, які необхідно стягувати з відповідача, суд бере до уваги, що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як батька, так і матері, тому приходить до висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю стягнувши з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
На думку суду, даний розмір аліментів жодним чином не є надмірним з точки зору звичайних і необхідних потреб неповнолітніх дітей, а визначення аліментів у меншому розмірі не забезпечить звичайних потреб та достатній рівень життя, який їм гарантовано Законом України «Про охорону дитинства» та Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 р.
Водночас, згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
На судовий розгляд справи відповідач не надав суду доказів, котрі б підтверджували наявність на його утриманні інших дітей, непрацездатної дружини, батьків та інше.
Враховуючи те, що відповідач є батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , 2013 р.н., і не виконує обов'язку по її утриманню, суд дійшов висновку, що вимоги позивачки є законними, обґрунтованими та такими, що слід задовольнити.
Згідно з ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Обговорюючи питання про судові витрати, приймаючи до уваги ті обставини, що позивачка при пред'явлені позову про стягнення аліментів була звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а відповідач по справі звільнений від сплати судового збору відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» як особа з інвалідністю 2 групи на виконання вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне витрати по справі покласти на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 12,81,89,265 ЦПК України, ст.ст. 180-182, ст. 191 Сімейного кодексу України суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.08.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Головуючий Андрій ЛУТАЙ