Справа №: 343/1493/25
Провадження №: 2/343/790/25
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 вересня 2025 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
судді Монташевич С. М.,
з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу № 343/1493/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за участю: відповідача - ОСОБА_1 ,
Стислий виклад позиції сторін:
позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за кредитним договором № 30.09.2024-100002368 від 30.09.2024 у розмірі 8912,40 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 30.09.2024 ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 30.09.2024-100002368, відповідно до якого останньому надано кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 124 дні. Дата надання/видачі кредиту - 30.09.2024. Дата повернення кредиту - 31.01.2025. Продовження строку договору не передбачено. Процентна ставка "Стандарт" встановлена в розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших двох чергових періодів користування кредитом, процентна ставка "Економ" - у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Комісія, пов'язана з наданням кредиту, становить 9 % від суми кредиту та складає 450,00 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 450,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Неустойка встановлена в сумі 50,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. Спосіб надання коштів у рахунок кредиту - перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-51ХХ-ХХХХ-0337.
ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі та перерахувало позичальнику кредитні кошти в розмірі 5000 грн. Однак відповідач свої зобов'язання не виконує, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 8912,40 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5000,00 грн, заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 962,40 грн, заборгованості по комісії в розмірі 450,00 грн та неустойки в розмірі 2500,00 грн.
При цьому відповідачем були проведені часткові сплати, а саме: 2000 грн - 02.01.2025, 1000 грн - 16.01.2025, 1587,60 грн - 18.03.2025.
Представник позивача в позовній заяві просив справу розглядати без його участі та вказав, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с. 1-8).
Відповідач у судовому засіданні позов визнав, указав, що кредитні кошти брав, а заборгованість допустив через брак коштів. Він має кілька кредитних зобов'язань. Кредити оформляв у зв'язку з необхідністю лікування, так як є особою з інвалідністю 2 групи, переніс декілька операцій, а відтак не мав змоги повертати кошти. Після оголошення перерви та надання позивачу можливості за його клопотанням додатково ознайомитись з матеріалами справи, в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив.
Спір між сторонами не вирішений.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
06 серпня 2025 року позивач сформував у системі "Електронний суд" позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
11 серпня 2025 року суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення її недоліків.
15 серпня 2025 року позивач у системі "Електронний суд" сформував заяву про усунення недоліків.
Згідно з ухвалою від 19.08.2025, суд відкрив провадження у справі та призначив її розгляд по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначенням судового засідання.
24 вересня 2025 року суд заслухав вступне слово відповідача, дослідив письмові докази та за клопотанням останнього оголосив перерву в судовому засіданні для його додаткового ознайомлення з дослідженими матеріалами справи.
26 вересня 2025 року відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, жодних заяв не подав, тому суд дійшов висновку про можливість закінчення розгляду справи у його відсутності.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:
30 вересня 2024 року відповідач звернувся до ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", у зв'язку з чим отримав від останнього пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферту), в якій серед іншого зазначено, що електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" (п. 2.1). Електронний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору, яка розміщена на вебсайті роботодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх складення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодаця та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (п. 2.2). Кредит надається на придбання товарів (робіт, полуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 3.2).
Зі змісту заявки кредитного договору № 30.09.2024-100002368 (кредитної лінії), яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору, встановлено дані сторін договору, документи, за якими ідентифіковано відповідача, реквізити належного йому платіжного засобу для надання коштів 4149-51ХХ-ХХХХ0337 а також, що, відповідно до умов кредитного договору № 30.09.2024-100002368 від 30.09.2024, позичальнику надається кредит на таких умовах: дата надання кредиту - 30.09.2024; сума кредиту - 5000,00 грн; строк, на який надається кредит, - 124 дні з дня його надання; дата повернення кредиту - 31.01.2025. Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна встановлена в розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів користування кредитом (п. 6), процентна ставка "Економ" - у розмірі 0,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт" (п. 7). Комісія, пов'язана з наданням кредиту, становить 9 % від суми кредиту та складає 450,00 грн (п. 8), комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 450,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. До комісії за обслуговуання кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов'язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит (п. 9). Неустойка встановлена в сумі 50,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання (п. 17). При цьому в заявці встановлено Графік платежів.
Після отримання конкретних умов кредитування, які підписані електронним підписом кредитодавця, ОСОБА_1 підтвердив, що безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід'ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 30.09.2024-100002368 від 30.09.2024, з якими він попередньо уважно ознайомився. У відповіді позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору також вказані вищеописані умови кредитування. Відповідь відповідач підписав одноразовим ідентифікатором Е274, який був направлений на його фінансовий номер телефона НОМЕР_1 (а.с. 9-15).
Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 30.09.2024 уклав із ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" електронний кредитний договір № 30.09.2024-100002368 від 30.09.2024 (який складається із пропозиції, заявки та відповіді) у порядку, визначеному Законом України "Про електронну комерцію", підписавши його електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора Е274. Вказаного факту відповідач не заперечив, навпаки підтвердив, що укладав кредитний договір.
Відповідно до повідомлення за вих. № 124-0408 від 04.08.2025, 30.09.2024 на картку НОМЕР_2 здійснено переказ на суму 5000 грн, призначення платежу: видача за договором кредиту № 30.09.2024-100002368 (а.с. 21). Переказ коштів від імені ТОВ "СПОЖВЧИЙ ЦЕНТР" здійснило ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" на підставі договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024 (а.с. 16-20).
Факт отримання кредитних коштів відповідач у судовому засіданні також не заперечив.
Як слідує із довідки розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 30.09.2024-100002368 від 30.09.2024, заборгованість ОСОБА_1 складає: 5000,00 грн основний борг, 962,40 грн - проценти, 45,00 грн - комісія, 2500,00 грн - неустойка, разом 8912,40 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 30.09.2024 до 31.01.2025 (а.с. 22), тобто межах строку кредитування.
На підтвердження вказаного розрахунку позивач долучив картку субконто, в якій відображені здійснені операції за договором, в тому числі щоденні нарахування та поточне сальдо, як на момент таких нарахувань, так і остаточна сума заборгованості. У картці також зазначені сплати за договором, а саме: 2000 грн - 02.01.2025, 1000 грн - 16.01.2025, 1587,60 грн - 18.03.2025 (а.с. 41-48).
Отже, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов договору позики, непогашення відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Оцінка суду та норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування:
суд, вислухавши відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Суд установив, що ОСОБА_1 30.09.2024 уклав із ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" споживчий кредитний договір № 30.09.2024-100002368 в електронному вигляді, що відповідає вищеописаним нормам законодавства, копія якого долучена по позовної заяви. У кредитному договорі, який фактично складається із трьох частин (із пропозиції, заявки та відповіді), визначені основні умови кредитування, в тому числі сума кредиту, яка надана на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, розмір процентної ставки, дата повернення, орієнтована вартість кредиту для споживача та інше. Кожна частина договору відповідно підписана електронним підписом кредитовця чи електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора, направленого на вказаний ним номер телефону.
Тобто, на обгрунтування позовних вимог позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження факту укладення з відповідачем ОСОБА_1 в електронному вигляді кредитного договору № 30.09.2024-100002368 від 30.09.2024. Дану обствину не заперечив у судовому засіданні і відповідач.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 № 910/5226/17 зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.
На підтвердження факту перерахування відповідачу 30.09.2024 коштів у розмірі 5000 грн на картку НОМЕР_2 позивачем надано квитанцію LIQPay, в якій вказано призначення платежу "видача за договором № 30.09.2024-100002368", який, як встановлено вище, укладено саме з ОСОБА_1 . Останній під час розгляду підтвердив факт отримання коштів.
Таким чином, установлені в судовому засіданні обставини свідчить про те, що ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" виконало свої зобов'язання за вказаним договором, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти.
Доказів на підтвердження повернення таких коштів останній суду не надав, вказавши, що на даний час не має коштів через незадовільний стан здоров'я. Натомість позивач надав картку субконто по договору № 30.09.2024-100002368, в якій відображені платіжні операції, та з якої встановлено відсутність достатніх сплат з метою повного погашення нарахованих процентів, а також повернення отриманої суми кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Як втановлено положеннями ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо іншого не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержавння процентів встановлюються договором.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, за ним рахується заборгованість, а саме: 5000,00 грн - основний борг, 962,40 грн - проценти, 450,00 грн - комісія, 2500,00 - неустойка, на підтвердження чого позивач надав довідку-розрахунок.
Суд, незважаючи на те, що відповідач визнав, що має заборгованість перед позивачем, яку він не має змоги на даний час погасити, уважає за необхідне щодо її складових зазначити таке.
Як слідує із картки субконто по договору № 30.09.2024-100002368, проценти нараховані за період з 30.09.2024 до 31.01.2025 (а.с. 41-48), тобто в межах строку кредитування - 124 днів. Згідно з обумовленими сторонами розміром процентної ставки та порядку її нарахування, нараховувалася відсоткова ставка у розмірі 1 % (5000грн * 1% = 50 грн) у день протягом перших двох чергових періодів, визначених у Графіку платежів (з 30.09.2024 до 30.11.2024 (62 дні)), та у розмірі 0,5 % (5000грн*0,5%=25,00 грн) в день протягом наступних чергових платежів (з 01.12.2024 до 31.01.2025 (62 дні)), що склало загальну суму нарахованих процентів 4650 грн (50 грн* 62 дні+25 грн* 62 дні). З урахуванням внесених відповідачем сплат на погашення відсотків 3687,60 грн (1550 грн+1000 грн+1137,60 грн) непогашеною заборгованістю за відсотками є 962,40 грн (4650 грн-3687,60 грн). Така ж сума відсотків підставно заявлена до стягнення, а тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.
Також у довідці-розрахунку та картці субконто по договору № 30.09.2024-100002368 визначено комісію як за надання кредиту в розмірі 450 грн, так і за обслуговування кредиту за кожні з 2 чергові періоди, наступні за першим черговим періодом, у розмірі по 450 грн, що визначено умовами договору, з якими відповідач погодився.
При цьому умовами договору передбачено, що до комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов'язаний надати позичальнику безоплатно, відповідно до чинного законодавства, зокрема за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит, що відповідає вимогам ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", якою визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідач сплатив комісію за надання кредиту в розмірі 450 грн, а також комісію за обслуговування кредиту в розмірі 450 грн за перший черговий період, а відтак позивач правомірно заявляє до стягнення комісію за обслуговування в розмірі 450 грн за другий черговий період, що визначено умовами спірного договору, з якими відповідач погодися, та що відповідає вимогам ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування".
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач у довідці-розрахунку вказує про нарахування неустойки в розмірі 2500 грн. При цьому він зазначає, що за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань, даючи оцінку чому суд зазначає таке.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 4 ст. 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнено пунктом 6-1 такого змісту: "6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".
Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Також, згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України є чинними.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України.
Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримував як Конституційний Суд України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховний Суд України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69).
Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказував, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 2500,00 грн неустойки підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України
Таким чином, суд висновує, що нарахування неустойки в сумі 2500 грн за невиконання грошового зобов'язання є неправомірним, а відтак позовна вимога в частині її стягнення задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач порушив умови кредитного договору № 30.09.2024-100002368 від 30.09.2024, у встановленому порядку та строки не погашав заборгованість, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" слід стягнути заборгованість у розмірі 6412,40 грн (що становить 71,95% від заявлених позовних вимог), з яких заборгованість за кредитом - 5000,00 грн, заборгованість за нарахованими відсотками - 962,40 грн, заборгованість за комісією - 450,00 грн, а позовні вимоги задовольнити частково.
Розподіл судових витрат між сторонами:
в силу вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено частково, судовий збір повинен би стягуватися на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 71,95% від 2422,40 грн (сплаченої суми судового збору (а.с. 31)), що становить 1742,92 грн.
Однак, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Беручи до уваги те, що відповідач ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_3 , звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому понесені позивачем судові витрати (судовий збір) за подання позовної заяви в розмірі 1742,92 грн (пропорційно задоволеним позовним вимогам) слід компенсувати за рахунок держави в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного, ст. 4, 14, 205, 207, 526, 610, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 п. 18 Перехідних положень ЦК України, ст. 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" заборгованість за кредитним договором № 30.09.2024-100002368 від 30.09.2024 у розмірі 6412 (шість тисяч чотириста дванадцять) гривень 40 копійок, з яких заборгованість за кредитом - 5000,00 гривень, заборгованість за нарахованими відсотками - 962,40 гривні, заборгованість за комісією - 450,00 гривень.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Судовий збір у розмірі 1742 (одна тисяча сімсот сорок дві) гривні 92 копійки компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 113-А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя С.М. Монташевич