Справа № 216/5266/24
провадження №2/216/573/25
(повний текст)
08 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого, судді Чирського Г.М.,
за участю секретаря судового засідання Смолдирева М.Є.,
представника позивача - адвоката Дячкіної Т.О., (в режимі відеоконференції),
розглянувшиу відкритому судовому засіданні в залі суду №6 дистанційно, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дячкіна Тетяна Олексіївна до ОСОБА_2 , треті особи: Довгинцівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 про визнання батьківства,-
29 липня 2024 року до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області через систему «Електронний суд» звернулася адвокат Дячкіна Тетяна Олексіївна в інтересах ОСОБА_1 з відповідною позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи: Довгинцівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , про визнання батьківства. Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 грудня 2012 року між Позивачкою та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстровано Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровської області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 528. З квітня-травня 2016 р. Позивачка та Відповідач ( ОСОБА_2 ) почали зустрічатися. Після цього Позивачка подала позов до суду про розірвання шлюбу з ОСОБА_3 . З липня 2016 р. Позивачка та Відповідач почали жити разом однією сім'єю. 21.10.2016 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу шлюб між Позивачкою та ОСОБА_3 було розірвано. У вересні 2016 р. сумісно проживаючи з Відповідачем, Позивачка завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку - ОСОБА_4 . Спільної заяви до органів РАЦС про реєстрацію доньки вони не подавали. При особистому зверненні до органів державної реєстрації актів цивільного стану реєструючи народження доньки ОСОБА_5 , Позивачка повідомила про те, що батьком дитини ОСОБА_3 не являється, а біологічним батьком доньки ОСОБА_6 є ОСОБА_2 . Однак, їй було відмовлено у внесенні останнього до реєстраційного запису про батьківство, оскільки ОСОБА_2 не подав заяву про визнання батьківства. 03.09.2019 р. Центрально-Міським районним у місті Кривий Ріг відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області між Сторонами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який було розірвано 31.08.2022 р. Центрально-Міським районним судом м. Кривий Ріг. Спільної заяви до органів РАЦС про реєстрацію народження доньки Позивачка та Відповідач не подавали. Незважаючи на це, Позивачка бажає визнати ОСОБА_2 батьком дитини для отримання від нього повноцінного забезпечення.
Ухвалою суду від 01 серпня 2024 року зазначену позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків, зазначених в ухвалі. (а.с. 24-25).
08.08.2024 року представником позивача через систему «Електронний суд» на виконання ухвали суду від 01.08.2024 року подана до суду заява про усунення недоліків. (а.с. 27-29).
Ухвалою суду від 12.08.2024 року у справі відкрито загальне позовне провадження, постановлено розгляд справи проводити у закритому судовому засіданні, за участю учасників справи. Призначено підготовче судове засідання. (а.с. 36-27).
Ухвалою суду від 23 жовтня 2024 року за клопотанням представник позивача, адвоката Дячкіної Т.О., у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення експертизи доручено експертам Комунальному закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичних експертиз», зобов'язано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) разом з дитиною - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з'явитись до експертної установи у визначений експертом час з метою відбору необхідних зразків для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи. Провадження у цій справі зупинено на час проведення експертизи. 9а.с. 74-76).
28 січня 2025 року на адресу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від Державної спеціалізованої установи «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» МОЗ надійшло повідомлення про залишення ухвали суду про призначення судово-генетичної експертизи без виконання у зв'язку із неявкою обох сторін 16.12.2024 та неявкою ОСОБА_2 13.01.2025 на експертизу, та повернуто матеріали цивільної справи № 216/5266/24.
Ухвалою суду від 29.01.2025 року у цивільній справі відновлено провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.03.2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі, призначено справу до судового розгляду по суті. За заявою представника позивача викликано в судове засідання в якості свідків наступних осіб: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
У судовому засіданні, 08.09.2025 року, представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні, враховуючи всі докази та пояснення надані під час розгляду справи.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився з невідомих суду причин, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у тому числі шляхом розміщення оголошення про виклик на вебпорталі судової влади України, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.
Представник третьої особи Довгинцівського відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи містяться письмова заява про розгляд справи без участі представника державної реєстрації актів цивільного стану. Просять винести законне та обґрунтоване рішення.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, наполягає, що батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , він не являється, та просить виключити запис про нього, як батька дитини, з актового запису про народження ОСОБА_5 .
Заслухавши пояснення сторони позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, на обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 01 грудня 2012 року між Позивачкою та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстровано Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровської області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 528.
З квітня-травня 2016 р. Позивачка та Відповідач ( ОСОБА_2 ) почали зустрічатися. Після цього Позивачка подала позов до суду про розірвання шлюбу з ОСОБА_3 . З липня 2016 р. Позивачка та Відповідач почали жити разом однією сім'єю.
21.10.2016 року рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано. (справа № 211/2623/16-ц).
У вересні 2016 р. сумісно проживаючи з Відповідачем, Позивачка завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку - ОСОБА_4 . Спільної заяви до органів РАЦС про реєстрацію доньки вони не подавали.
При особистому зверненні до органів державної реєстрації актів цивільного стану реєструючи народження доньки ОСОБА_5 , Позивачка повідомила про те, що батьком дитини ОСОБА_3 не являється, а біологічним батьком доньки ОСОБА_6 є ОСОБА_2 . Однак, їй було відмовлено у внесенні останнього до реєстраційного запису про батьківство, оскільки ОСОБА_2 не подав заяву про визнання батьківства (відповідно до ч. 3 ст. 122 Сімейного кодексу України).
Відповідно до ч.2. ст. 122 Сімейного кодексу України, дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Тому в свідоцтві про народження ОСОБА_5 (12.04.2017 року Довгинцівським районним у місті Кривому Розі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області, актовий запис № 208) у графі відомості про батька, батьком записаний ОСОБА_3 .
03.09.2019 р. Центрально-Міським районним у місті Кривий Ріг відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 03.09.2019 року.
Після реєстрації шлюбу прізвище Позивачки змінено з - « ОСОБА_10 » на прізвище чоловіка « ОСОБА_11 ». Після реєстрації шлюбу Сторони проживали за адресою АДРЕСА_3 .
31.08.2022 року рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області зазначений шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_12 відновлено на дошлюбне « ОСОБА_10 » (справа № 216/2869/22).
Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 5 СК України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до ст. 122 СК України, права та обов'язки матері, батька та дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленими статтями 122 (визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою) та ст. 125 (визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою) цього Кодексу.
Ч. 3 ст. 122 СК України передбачено, що подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір'ю дитини заяви про визнання батьківства.
Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 2) за рішенням суду (ст. 125 СК України).
Відповідно до ст. 138 СК України жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство. Підставою для визнання батьківства, є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від батька.
Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», роз'яснено, що предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.
Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можливо будь-якими допустимими доказами, у тому числі висновками судово-медичної, біологічної чи генетичної експертиз, при цьому для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла, тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини першої статті 108 ЦПК України, експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв'язку з характером досліджень, або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться за замовленням учасника справи.
Як роз'яснено у підпунктах 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків, особою, котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України, згідно із якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення, у разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 146 ЦПК України може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).
Ухвалою суду від 23.10.2024 року судом призначалася судова молекулярно-генетична експертизу, на вирішення якої було поставлено питання: Чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ? Однак вказана ухвала була повернена до суду без виконання, у зв'язку з у зв'язку із неявкою обох сторін 16.12.2024 та неявкою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 на експертизу.
Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Пунктом 11 вказаної постанови роз'яснено, що відповідно до статті 136 СК України, оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а в разі її смерті не допускається. Оспорити батьківство має право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (стаття 136 СК України), шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, яка народила дитину у шлюбі, звернувшись з позовом про виключення із запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, яка записана батьком дитини та дитиною. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо оспорювання батьківства, а тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретних дітей. Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження, або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, згідно з частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У частині першій статті 44 ЦПК України, передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до статті 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Судом встановлено, що відповідач, який був достовірно обізнаний про дату, час та місце розгляду справи, повідомлявся судом про дату, час та місце проведення судово-генетичної експертизи (експертизи ДНК), не з'явився для забору біологічних зразків, що свідчить про його ухилення від проведення зазначеної експертизи з метою встановлення істини у справі.
Відтак, нез'явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини. Крім того, судом враховано, що відповідач не довів наявності поважних причин, які перешкоджали йому з'явитися до експертної установи.
Отже, якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі визнати факт батьківства.
Як вбачається з заяв по суті справи, пояснень учасників справи, наданих в судовому засіданні, письмових матеріалів справи, зокрема спільними фото сторін разом з дитиною, позивачка та відповідач проживали разом, мали стосунки.
На підтвердження викладених у позовній заяві обставин в судовому засіданні в якості свідків були допитані ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які підтвердили факт спільного проживання позивачки та відповідача.
Зокрема, свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що позивачку знає зі школи, являється хрещеною матір'ю дитини ОСОБА_13 . Повідомила, що знає, що ОСОБА_14 є батьком дитини. На момент народження дитини позивачка була у шлюбі з ОСОБА_3 , але разом вони не проживали. Під час хрещення дитини був присутнім ОСОБА_2 в якості батька.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що ОСОБА_1 є його дочкою ,яка спочатку була заміжня за ОСОБА_3 , вони разом працювали у Москві, а після повернення припинили відносини і донька почала зустрічатися із ОСОБА_15 . Пояснив, що при спілкуванні із останнім, він визнав себе батьком дитини.
Суд оцінивши показання свідків, приймає їх як докази, оскільки свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань, їх показання узгоджуються з наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Враховуючи наведене вмотивування, суд на підставі оцінених у сукупності доказів, враховуючи встановлені обставини, дійшов переконливого висновку про можливість задоволення позовних вимог з огляду на те, що ОСОБА_2 про призначення молекулярно-генетичної експертизи був обізнаний, повідомлений про місце та час відбору зразків для проведення дослідження, проте не надав суду будь-яких доказів на підтвердження поважності причин неявки до експертної установи, чим умисно ухилився від проведення експертизи, що, враховуючи інтереси неповнолітньої дитини, є підставою для визнання ОСОБА_2 батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із внесенням відповідних змін до актового запису про народження дитини.
Так відповідно до ч. 1 ст. 134 СК на підставі, зокрема, рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.
На підставі п. 9 Постанови Пленуму ВСУ № 3 резолютивна частина рішення щодо визнання батьківства повинна містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по-батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Позивач звернувся до суду із таким спором, оскільки в інший спосіб внести зміни до актового запису неможливо і такий є законним на підставі наведених вище норм і наявних у справі документальних доказів, а тому у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, позивач при зверненні до суду з вимогою про визнання батьківства сплачувала судовий збір у розмірі 968,96 грн., отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - ОСОБА_2 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Виключити з актового запису про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за №208 від 12.05.2017 року, складеного Довгинцівським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області, відомості про батька - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Включити в графу «Батько» в актовому записі про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомості : « ОСОБА_2 » «Громадянин України», ІНФОРМАЦІЯ_2 адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Змінити прізвище дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 », змінити по батькові дитини з « ОСОБА_16 » на « ОСОБА_17 », ім'я залишити без змін та видати нове свідоцтво про народження.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет.
Повне судове рішення складено 18 вересня 2025 року.
Суддя Г.М.Чирський