Справа № 195/610/25
2/195/290/25
22.09.2025 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Кондус Л.А., при секретарі - Дєєвої Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел.Томаківка в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (ЄДРПОУ 42986956) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 140630 від 17.05.2024 у розмірі 12367,10 грн, з них: 6645,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 5321,10 грн. - заборгованість за відсотками; 401,00 грн. - комісії.
Представник позивача - Поляков О.В. позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.05.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем укладено кредитний договір № 140630 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Договір складається з індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку платежів, які містять персональні умови кредитування позичальника та загальної для всіх клієнтів кредитодавця, публічної частини про споживчий кредит, що розміщена на веб-сайті кредитодавця. Позичальник уклав договір, приєднавшись до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, як невід'ємних частини (складових) кредитного договору, шляхом підписання індивідуальної частини/акцепту, відповідно до розділу V цієї індивідуальної частини.
Введення позичальником одноразового ідентифікатора у відповідне поле в особистому кабінеті на сайті Кредитодавця є підписанням Договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
10.10.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та позивач уклади Договір факторингу № 10102024 згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 140630 від 17.05.2024.
Відповідно до вищезгаданого договору, Клієнт відступив Фактору права вимоги за укладеним договором згідно Реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Таким чином, відповідно до витягу з Реєстру боржників за Договором факторингу № 10102024 від 10.10.2024 від ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 12367,10 грн.
У зв'язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вищевказану заборгованість, а також судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
19.08.2025 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі № 195/610/25 визначено суддю Кондус Л.А.
Ухвалою судді від 22.08.2025 цивільну справу за вказаним позовом суддя прийняла до свого провадження та розгляд справи призначила у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача Поляков О.В. просить розглянути справу за його відсутності, при цьому наполягає на позовних вимогах, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло до суду відзиву щодо позову або заяви про розгляд справи за його відсутності, або заяви про визнання позову.
З урахуванням того, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважних на те причин, суд постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів згідно ст.ст. 280, 281 ЦПК України, оскільки представник позивача у своїй письмовій заяві не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті у їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічна правова позиції була викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.
Суд встановив, що 17.05.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем укладено кредитний договір № 140630 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (а.с.13-22).
Договір складається з індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку платежів, які містять персональні умови кредитування позичальника та загальної для всіх клієнтів кредитодавця, публічної частини про споживчий кредит, що розміщена на веб-сайті кредитодавця. Позичальник уклав договір, приєднавшись до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, як невід'ємних частини (складових) кредитного договору, шляхом підписання індивідуальної частини/акцепту, відповідно до розділу V цієї індивідуальної частини.
Введення позичальником одноразового ідентифікатора у відповідне поле в особистому кабінеті на сайті Кредитодавця є підписанням Договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
10.10.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та позивач уклади Договір факторингу № 10102024 згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 140630 від 17.05.2024 (а.с.44-46).
Відповідно до вищезгаданого договору, Клієнт відступив Фактору права вимоги за укладеним договором згідно Реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Таким чином, відповідно до витягу з Реєстру боржників за Договором факторингу № 10102024 від 10.10.2024 від ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 12367,10 грн.
До матеріалів справи також додано реєстр прав вимоги №1 до вказаного Договору факторингу (а.с.49), акт приймання передачі Реєстру №1 до Договору факторингу від 10.10.2024 (а.с.50), а також Правила надання коштів у кредит (а.с.25-35).
Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 12367,10 грн, яка складається з:
6645,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 5321,10 грн. - заборгованість за відсотками; 401,00 грн. - комісії за кредитним договором, що підтверджується карткою обліку виконання договору (а.с.41).
На виконання ухвали суду про витребування доказів від 16.07.2025 Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» повідомлено, що в установі банку на ім'я ОСОБА_1 емітована банківська платіжна картка та надали виписку про рух коштів по банківському рахунку, для обслуговування якого емітовано відповідну платіжну картку за відповідний період (а.с.74-81).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
За таких обставин, суд вважає необхідним ухвалити рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
Суд встановив, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 7000 грн. підтверджуються матеріалами справи: договором про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04.02.2025 з переліком видів послуг адвоката (а.с.53-54); додатковою угодою №4 до Договору про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04.02.2025 (а.с.55-56); актом прийому-передачі наданих послуг від 04.02.2025 (а.с.64), яким визначено вартість години роботи адвоката та визначена вартість юридичних послуг, наданих адвокатом Тараненко А.І. в загальній сумі 7000 грн., а також кількість часу витраченого на надану правничу допомогу з детальним переліком проведеної роботи.
Таким чином з огляду на зазначені норми процесуального права та правові позиції Верховного Суду, зважаючи на встановлені судом обставин справи, враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу в сумі 7000 грн. були доведені, оскільки вони пов'язані з розглядом справи, розмір яких є обґрунтованим, а також дотримані критерії розумності їх вартості.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн., розмір судового збору визначено з урахуванням подачі позову через систему «Електронний суд», а також підлягають до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4,9, 76-80, 83, 141, 229, 235, ч.2 ст. 247, 258, 259, 265, 274-275, 280-284 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (ЄДРПОУ 42986956) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 140630 від 17.05.2024 у розмірі 12367,10 грн, з них: 6645,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 5321,10 грн. - заборгованість за відсотками; 401,00 грн. - комісії.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (ЄДРПОУ 42986956) сплачений судовий збір 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. (сім тисяч грн. 00 коп.).
Відомості про сторони:
Позивач: ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, (місцезнаходження 02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд 19, офіс 2005) ;.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 26.09.2025.
Суддя: Л. А. Кондус