Тернівський районний суд міста Кривого Рогу
Дніпропетровської області
справа № 215/1346/25
номер провадження 2/215/1475/25
18 вересня 2025 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
у складі:
головуючого судді - Дудікова А.В.
при секретарі - Болдирєвій А.О.
згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу № 215/1346/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив
Описова частина
У лютому 2025 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 22.04.2021 між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 було укладено договір позики №1337689, за умови якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4 000 грн на строк 25 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована).
27.04.2021 між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1337689, за умови якого Позичальник збільшив суму позики на 1 000 грн.
26.10.2021 ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінансова компанія Управління активами" уклали Договір факторингу №2610, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, зокрема за договором позики №1337689 від 22.04.2021.
Крім того, 03.04.2023 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №1337689 від 22.04.2021. Відповідно до реєстру прав вимоги від 03.04.2023 до Договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 16 408 грн.
Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» суму заборгованості за Договором позики №1337689 в розмірі 16 408 грн, з яких: 5 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11 408 грн - сума заборгованості за відсотками. Також просить стягнути з відповідача 2 422,70 грн сплаченого судового збору та 3 500 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 31.03.2025 справу прийнято до провадження суддею Дудіковим А.В., визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.04.2025 та задоволено клопотання позивач про витребування доказів.
21.04.2025 розгляд справи відкладено на 26.05.2025, у зв'язку з неявкою відповідача та відсутністю відомостей щодо вручення судової повістки останньому.
05.05.2025 на адресу суду від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на виконання ухвали суду надійшов лист №БТ/Е-2909, виписка по рахунку.
26.05.2025 розгляд справи відкладено на 26.06.2025, у зв'язку з неявкою відповідача.
26.06.2025 відповідач ОСОБА_1 подав на адресу суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги визнає частково, а саме в частині тіла кредиту. Просив перерахувати нараховані відсотки до 29.03.2022, скільки на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
26.06.2025 справу знято з розгляду у зв'язку з відпусткою судді, розгляд справи призначена на 18.09.2025.
01.07.2025 представник позивача подав на адресу суду відповідь на відзив. В обгрунтування вказує, що долучені відповідачем докази до матералів справи не підтверджують проходження відповідачем військової служби у період з 22.04.2021 по 25.10.2021, а тому на нього не поширюються норми Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослюжбовців та членів їх сімей». Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав на адресу суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідач у судові засідання призначені на 21.04.2025, 26.05.2025 не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся судом належним чином, а саме шляхом направлення судової повістки за місцем проживання, однак поштове відправлення, адресоване відповідачу повернулося до суду з відміткою пошти про причини невручення: за закінченням терміну зберігання; адресат відсутній за вказаною адресою. У судове засідання призначене на 18.09.2025 відповідач не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи. Крім того, відповідач про день та час розгляду справи повідомлялася через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та шляхом направлення sms-повідомлення на номер телефону зазначений ним у заяві на отримання електронних повісток. 26.06.2025 ОСОБА_1 подав на адресу суду заяву в якій зазначив, що визнає позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення з нього суми тіла кредиту. Будь-яких інших клопотань на адресу суду не надходило.
Мотивувальна частина
Мотиви, якими керується суд першої інстанції та застосовані норми права
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останній скористався своїми процесуальними правами.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши та оцінивши наявні у справі письмові докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, встановивши фактичні обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 22.04.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 13377689 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) Вказаний Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором С6Re8sH1Kh. (а.с.20).
Відповідно до п. 1 Договору позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк Позики»), шляхом її перерахування на банківський рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми Позики.
За умовами п. 2 Договору сума позики - 4 000 грн, строком на 25 днів, процентна ставка (базова) 1,99 % (день).
27.04.2021 між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1337689, за умови якого Позичальник збільшив суму позики на 1 000 грн. Вказаний Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 3SM0eHBAO4. (а.с.20 на звороті).
До позовної заяви додано Правила надання грошових коштів у позику (а.с. 21-31).
Згідно довідок про ідентифікацію ОСОБА_1 , договір № 1337689 від 27.04.2021 та додаткову угоду № 1337689 від 22.04.2021, було підписано ОСОБА_1 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора (а.с. 31 на звороті, 32).
26.10.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» укладено договір факторингу №2610, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» за оплату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором позики №1337689 (а.с. 36 на звороті -42, 43, 44, 46, 47).
03.04.2023 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» було укладено договір факторингу № 030423-ФК, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» передало ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» за оплату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» приймає належні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за договором позики №1337689 (а.с. 48 -54, 55, 56).
Пунктом 5.2. зазначених Договорів факторингу визначено, що перехід від клієнта до позивача/фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей, після чого позивач/фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог.
З наданого позивачем розрахунку суми заборгованості вбачається, що відповідач заборгованість за кредитом не погашав, внаслідок чого наявна заборгованість станом на 24.02.2025 у розмірі 16 343 грн, з яких: 5 000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 11 343 грн сума заборгованості за відсотками за період з 22.04.2021 по 15.08.2021 (а.с. 6-8).
Переведення та зарахування кредитних коштів на банківську картку ОСОБА_1 підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 08.01.2025 про переказ коштів 22.04.2021 в сумі 4 000 грн на карту № НОМЕР_1 , копію відповідного електронного платіжного доручення, довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 08.01.2025 про переказ коштів 27.04.2021 в сумі 1 000 грн на карту № НОМЕР_1 , копію відповідного електронного платіжного доручення (а.с. 34, 35).
Крім того, на виконання ухвали суду АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надано лист №БТ/Е-2909 від 21.04.2025, в якому повідомило, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_3 (а.с. 99).
Також АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надало виписку про рух по картці від 17.04.2025 з якого вбачається зарахування на картку відповідача 22.04.2021 переказу на суму 4 00 грн та зарахування на карту відповідача 27.04.2021 переказу на суму 1 000 грн (а.с. 100-101).
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст. 527 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею ( стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Матеріалами справи встановлено, що 22.04.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №1337689 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) та 27.04.2021 укладено додаткову угоду №1337689.
Як вбачається з договорів, вони підписані сторонами шляхом вчинення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором С6Re8sH1Kh та одноразовим ідентифікатором 3SM0eHBAO4, що підтверджується розділом Договорів «Реквізити сторін».
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало своє зобов'язання за договором та здійснило переказ грошових коштів на картку НОМЕР_3 на суму 5 000 грн.
Тобто дані договори є результатом домовленості сторін і відповідають загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України. Позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.
Згідно з реєстром прав вимог доданим до договору факторингу № 2610 від 26.10.2021, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступає ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право вимоги заборгованостей до боржників у тому числі і до ОСОБА_1 за договором позики № 1337689 від 22.04.2021 у сумі 16 408 грн (5 000 грн заборгованість за тілом та 11 408 грн за процентами).
Відповідно до реєстру прав вимог доданого до договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023, ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступає ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» право вимоги заборгованостей до боржників у тому числі і до ОСОБА_1 за договором позики № 1337689 від 22.04.2021 у сумі 16 408 грн (5 000 грн заборгованість за тілом та 11 408 грн за процентами).
Обидва договори факторингу та реєстри прав вимог містять чітку інформацію щодо боржника, номеру та дати договору позики, укладеному між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 та суми заборгованості. Договори факторингу та реєстри прав вимог містять підписи сторін, є належними та допустимими доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ураховуючи те, що позичальник ОСОБА_1 , взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти вчасно не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 5 000 грн, що підтверджено відповідачем, а тому сума заборгованості за тілом кредиту підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь нового кредитора ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», яке набуло право вимоги за договором № 1337689.
Щодо звільнення від сплати відсотків за користування кредитом у зв'язку з тим, що відповідач є військовослужбовцем, суд зазначає наступне.
У заяві поданій до суду 26.06.2025 відповідач посилається на ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як на підставу для звільнення від сплати відсотків за користування грошовими коштами за кредитним договором.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 призваний на війському службу за призовом під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 з 29.03.2022 по теперішній час, що підтверджується наданою відповідачем копією довідки ВЧ3052 від 12.03.2025 № 866 та є учасником бойових дій (а.с. 119,120).
Відповідно до довідки НОМЕР_4 від 07.04.2023 № 613, ОСОБА_1 у періоди з: 26.08.2022 по 14.10.2022; 15.10.2022 по 27.11.2022; 14.12.2022 по 26.12.2022; 26.12.2022 по 09.02.2023 безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і сримування збройної агресії російської федерації, забезпеченні, забезпеченні їх здійснення еребуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів (а.с.121).
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Пунктом 3 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року. За змістом ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.
У частині 4 статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду. Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.
Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі №813/402/17 дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
Відповідно до п. 13 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Аналіз ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у п. 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.
Разом з цим, п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення. Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц.
Крім того, указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.
Враховуючи вищезазначене нарахування відсотків за договором позики №1337689 від 22.04.2021 та додатковою угодою №1337689 від 27.04.2021 правомірне і відповідає вимогам закону, оскільки вказані спірні договори укладені 22.04.2021 та 27.04.2021, тобто до призову ОСОБА_1 на військову службу, і саме тому на останнього не поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у вищевказаний період.
Щодо стягнення відсотків суд зазначає наступне.
Згідно умов договору позики № 1337689 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), строк договору - 25 днів, дата надання позики - 27.04.2021 по 17.05.2021 - дата повернення позики (останній день).
Таким чином, строк кредитування сплив 17.05.2021.
Відповідно до пункту 4.2 Договору, позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua.documentslicense/ (надалі правила), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладання цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Дійсно, розділ 7 Правил надання грошових коштів у позику містить певні умови продовження строку користування позикою.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані фінансовою установою Правила надання грошових коштів у позику були надані при укладенні договору позичальнику та який ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації договору.
Надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації по кредиту.
Зазначені правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 .
До того ж, позивачем не надано доказів звернення позичальника за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, чи то визначений Договором, чи законом.
Тому, у позикодавця виникло право нарахування процентів за Договором тільки у межах строку його дії - до 17.05.2021.
Таких же висновків дійшов Верховний Суд у правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, де зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові від 05 квітня 2023 року, справа №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відповідно до з статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, враховуючи наведене, підстави для нарахування та сплати відсотків за період з 22.04.2021 по 24.02.2025 (фактично по 15.08.2021), тобто за 116 днів, відсутні. Розрахувати відсотки необхідно в межах строку дії договору, тобто за 25 днів, починаючи з 22.04.2021 по 17.05.2021, розмір яких складає 2 388 грн ( (4 000 грн х 1,99%/100%=79,60 грн х 5 днів = 398 грн, 5 000 грн х 1,99%/100%=99,5 грн х 20 днів = 1 990 грн), а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за договором позики №1337689 від 22.04.2021, в межах строку кредитування у розмірі 2 388 грн.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно повернув вказаний борг.
Стороною позивача належними та допустимими доказами доведено факт укладення кредитного договору, факт відступлення права вимоги, протилежного суду не доведено.
Висновки за результатом розгляду позовної заяви
З урахуванням вищевикладеного, надавши належну оцінку представленим у справі доказам у їх сукупності та приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за договором позики № 1337689 від 22.04.2021, укладеного між ним та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» підлягають частковому задоволенню. З відповідача ОСОБА_1 на користь позивача, слід стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 7 388 грн, яка складається з: 5 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 2 388 грн - заборгованість за відсотками.
Щодо судових витрат
За правилами статті 141 ЦПК України при розподілі судових витрат судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 1 095,07 грн (7 388 грн (розмір задоволених вимог) * 2 422,40 грн (сума сплаченого судового збору) / (16 343 грн розмір заявлених позовних вимог).
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, представником позивача надано наступні докази: договір про надання правничої допомоги №01-11/2024 від 01.11.2024, витяг з акту №7-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором №01-11/2024 від 01.11.2024, платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №579932570.1 від 30.01.2025 (а.с. 58-61, 62-63, 64).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. ч. 3, 5, 9 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 3, 5, 9 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року справі № 922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19).
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19.
Зважаючи на викладене, ураховуючи складність та значення справи для сторін, обсяг проведеної роботи представником позивача, який підтверджений належними та допустимими доказами, ціну позову та розмір фактично задоволених вимог, а також те, що відповідач є учасником бойових дій, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 грн.
Керуючись ст.ст. 223, 259, 263-265, 268, 272, 279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за укладеним з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договором № 1337689 від 22.04.2021 у розмірі 7 388 (сім тисяч триста вісімдесят вісім) гривень, з яких: 5 000 (п'ять тисяч) гривень заборгованість за основною сумою боргу; 2 388 (дві тисячі триста вісімдесят вісім) гривень заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 095 (одна тисяча дев'яносто п'ять) гривні 07 копійок та витрат понесених на правничу допомогу у сумі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень.
В задоволені решти позовних вимог, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 18 вересня 2025 року.
Суддя