Справа №226/2927/18
Провадження № 1-в/191/474/25
25 вересня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» про звільнення засудженого ОСОБА_4 від покарання,
У провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває клопотання Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)», у якому просили звільнити засудженого ОСОБА_4 від покарання.
Від представника державної установи та засудженого надійшли заяви про розгляд клопотання без їхньої участі.
У судовому засіданні прокурор зазначив, що засуджений підлягає звільненню від покарання за кримінальні правопорушення за ч.2 ст.185 КК України, щодо яких скасовано караність діяння.
Суд, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали долучені до клопотання, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що вироком Димитровського міського суду Донецької області від 09.11.2021 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні 04.09.2018 року (вартість майна - 2060,71 грн.) кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та 21.11.2018 року (вартість майна - 870 грн.), 30.03.2019 року (вартість майна - 580 грн.) кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 26.01.2022 року вирок Димитровського міського суду Донецької області від 09.11.2021 року стосовно ОСОБА_4 було змінено в частині призначеного покарання та ухвалено вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 1 року 4 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань, призначених за даним вироком та вироком Димитровського міського суду від 15.02.2019 року остаточно визначити покарання у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі. Зарахувати в строк відбуття покарання частково відбуте покарання за вироком Димитровського міського суду від 15.02.2019 року. За ч. 3 ст. 185 КК України призначити покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за ч. 3 ст. 185 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Димитровського міського суду від 15.02.2019 року, визначеного з урахуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України, та остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Вироком Димитровського міського суду від 15.02.2019 року ОСОБА_5 було визнано винним у вчинені 28.09.2018 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України (вартість викраденого майна становила 22833,00 грн.) та призначено покарання у виді трьох років дев'яти місяців позбавлення волі. Остаточне покарання ОСОБА_4 визначити на підставі ч.ч.1, 2 ст.71, 72 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, невідбутої частини покарання, призначеного за вироком Димитровського міського суду Донецької області від 17.09.2018 року та призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі на строк чотири роки.
Вироком Димитровського міського суду Донецької області від 17.09.2018 року ОСОБА_4 було визнано винним за ч.2 ст.190 КК України, де вартість майна становила 2333,33 грн., та призначено йому покарання за у вигляді обмеження волі строком 1 (один) рік.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Згідно з п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст.4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За змістом ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 р. № 3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 р., встановлено, що дії щодо чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до 1762 грн. у 2018 році) є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У зв'язку із декриміналізацією вчинених 21.11.2018 року та 30.03.2019 року кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для звільнення ОСОБА_4 від призначеного покарання за вказані кримінальні правопорушення.
У той же час, суд зазначає, що у зв'язку зі звільненням ОСОБА_4 від призначеного покарання необхідно привести відповідно до чинного законодавства вирок Димитровського міського суду Донецької області від 09.11.2021 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 09.11.2021 року.
Таким чином, клопотання Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» відносно засудженого ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.537, 539 КПК України, ст.74 КК України, суд
задовольнити клопотання Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)».
Звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання призначеного вироком Димитровського міського суду Донецької області від 09.11.2021 року та ухвалою Донецького апеляційного суду від 09.11.2021 року за кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.185 КК України.
Привести відповідно до чинного законодавства вирок Димитровського міського суду Донецької області від 09.11.2021 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 09.11.2021 року: вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за ч.3 ст.185 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Димитровського міського суду від 15.02.2019 року, визначеного з урахуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України, та остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1