Справа № 214/2648/22
1-кп/214/33/25
23 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22020030000000019 від 17.03.2022, відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, -
09 вересня 2025 року до суду прокурор подав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 . В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому особливо тяжкого злочину, кваліфікованого за ч.2 ст.111 КК України, адже йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років з конфіскацією майна, також існують достатні підстави вважати, що наявні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме: перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватися від суду шляхом перетину державного кордону України або переміщення на тимчасово окуповану територію України, також, перебуваючи на волі в умовах збройної агресії російської федерації проти України та ведення активних бойових дій, існує ризик повернення обвинуваченого ОСОБА_6 до співпраці з підрозділами збройних сил держави-агресора та продовження вчинення інших кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України; крім того, останній може перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином. В свою чергу, ОСОБА_6 не має міцних соціальних зав'язків за місцем постійного проживання; не має постійного місця роботи та джерела доходу; місцевими жителями та знайомими за місцем проживання ОСОБА_6 характеризується негативно. Також, прокурор зазначає, що остаточне рішення по справі відносно ОСОБА_6 на теперішній час прийняти не можливо, зважаючи, що судом не досліджені докази по справі, не допитані всі свідки, що є підставою для актуальності ще одного ризику, а саме: незаконного впливу ОСОБА_6 на свідків у даному кримінальному провадженні. Таким чином, заявлені ризики є обґрунтованими та в повній мірі виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, а запобігти їм шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу на цей час неможливо.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане ним клопотання, просив задовольнити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 ще на 60 діб без визначення застави, посилаючись на обставини, зазначені в клопотанні.
Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, при цьому підримав позицію свого захисника про зміну відносно нього запобіжного заходу на більш м'який, оскільки вважає, що його вина не доведена належними доказами, враховуючи, що свідок ОСОБА_8 змінив свої покази під час судового розгляду та повідомив, що раніше оговорив його.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора про про продовження строку тримання під вартою його підзахисного та просив змінити запобіжний захід на більш м'який, посилаючись на не доведеність існування раніше встановлених ризиків, зазначених в клопотання прокурора, при цьому просив врахувати практику Європейського суду з прав людини при вирішенні клопотання прокурора.
Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт, матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора в повному обсязі, виходячи з таких підстав.
Відповідно до положень ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій особі до місця ув'язнення.
Статтею 176 КПК України визначено вичерпний перелік запобіжних заходів, починаючи від найбільш м'якого, яким є особисте зобов'язання та закінчуючи найбільш суворим запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання процесуальним ризикам, вичерпний перелік яких наводиться у п.п.1-5 ч.1 вказаної статті. Такими ризиками є спроби: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст.177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно зі ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу обвинуваченого, його репутацію, міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.
Відповідно до ст.29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також Європейський суд з прав людини в рішенні «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У відповідності до п. «С» ст.5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, допускається взяття особи під варту з метою запобігти особі зникнути після скоєння злочину. Таким чином, право на свободу та особисту недоторканість не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 липня 2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25 вересня 2025 року без визначення розміру застави.
На думку колегії суддів, існує ризик вчинення ОСОБА_6 повторного кримінального правопорушення, що підтверджується характером інкримінованого злочину, відсутністю міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи, а тому і постійного джерела доходу, а відтак, вказані обставини не виключають можливість застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що є гарантією запобігання вказаним стороною обвинувачення ризикам. Разом з тим, не виключена вірогідність подальшої співпраці ОСОБА_6 з представниками військових та інших підрозділів держави-агресора, а отже існують ризики, що обвинувачений може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином.
Крім того, колегія суддів переконана, що існують ризики можливого незаконного впливу ОСОБА_6 на свідків, зважаючи на встановлену наявність погроз життю та здоров'ю свідків за встановлених обставин, під час судового розгляду.
Зважаючи на викладене та беручи до уваги, що в межах судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може переховуватися від правосуддя з огляду на тяжкість покарання за вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, може вчинити нові кримінальні правопорушення, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, беручи до уваги той факт, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 закінчується 25 вересня 2025 року, а водночас, завершити судове провадження до спливу строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою неможливо, тому колегія суддів приходить до переконання про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, тому саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним у цьому кримінальному провадженні.
З огляду на зазначені обставини, колегія суддів не бере до уваги твердження захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, оскільки стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, або взагалі перестали існувати, або зменшилися настільки, що у застосуванні обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відпала потреба, а тому підстав для зміни раніше застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, не пов'язаний із позбавленням волі, колегія суддів не вбачає.
При цьому, колегія суддів зазначає, що з метою усунення будь-якого сумніву щодо її можливої упередженості під час судового розгляду даного кримінального провадження, вона, при вирішенні цього клопотання прокурора, не може надати оцінку обставинам у справі, які підлягають доказуванню до ухвалення остаточного процесуального рішення за результатами розгляду цього кримінального провадження.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, без визначення застави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.176 - 178, 183, 184, 197 331, 372 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 21 листопада 2025 року включно, без визначення застави.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений та проголошений 26 вересня 2025 року о 08:55 год.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3