Справа № 190/1646/25
Провадження №2/190/749/25
05 вересня 2025 року м.П»ятихатки
П?ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Кудрявцевої Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) в приміщенні суду міста П?ятихатки Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив :
Позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.12.2021 року відповідач ОСОБА_1 у ТОВ «Мілоан» заповнив Анкету-заяву на кредит №4739075 та 29.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит №4739075, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 12000,00 грн строком на 30 днів, тобто датою його повернення, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування нею є 28.01.2022 року, із зобов'язанням сплатити комісію в розмірі 1200,00 грн і проценти за користування кредитом в розмірі 4500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та стандартною (базовою) процентною ставкою за користування кредитом 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Водночас у пункті 2.3.1.2 згаданого договору передбачає можливість збільшення строку кредитування (пролонгацію) у випадку продовження позичальником користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, але не може перевищувати 60 днів. Однак, відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. Кредитним договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (J47475).
26.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 26-07/2024, згідно умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату своє право вимоги до боржників, в тому числі за договором за договором №4739075 від 29.12.2021 року. Станом на день формування позовної заяви відповідач має перед позивачем заборгованість в сумі 33300,00 грн, з яких:12000,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту), 20100,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, та 1200,00 грн - заборгованість за комісіями.
16.01.2022 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ « Фінансова Компанія «Інкасо Фінанс» договір позики №3509406734-180471 «Проста позика» , згідно якого отримав кредит в розмірі 3500,00 грн строком на 20 днів, тобто датою його повернення та сплати процентів за користування ним є 05.02.2022 року, цільове призначення кредиту: споживчі потреби. Відповідно до п.п.2.5. договору позики, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невідємною частиною цього договору. Умовами договору позики на період зазначений в п.п.2.3., договору, плата за користування кредитом встановлена в розмірі 0,5% за кожен день користування кредитом. Водночас у пункті 3.19 згаданого договору передбачає можливість продовження строку кредитування обумовлений сторонами строк. Однак, відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. 07.03.2023 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» було укладено договір № 07/03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно умов яких ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» відступило шляхом продажу ТОВ «Коллект Центр» права вимоги йому права вимоги кредитора до боржників, в тому числі за договором №3509406734-180471 від 16.01.2022 року.
18.02.2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір № 18-02/25 відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно умов якого ТОВ «Келлект Центр» передало (відступає) ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги первісного кредитора до боржників, в тому числі за договором за договором №3509406734-180471 від 16.01.2022 року, що укладений між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 . Станом на день формування позовної заяви відповідач має перед позивачем заборгованість в сумі 6453,50 грн, з яких: 3500,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту), та 2953,50 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги. Таким чином ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №4739075 від 29.12.2021 року та договором позики №3509406734-180471 від 16.01.2022 року.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів за вказаними кредитними договорами, яку позивач просить стягнути з відповідача в примусовому порядку становить 39753,50 грн, а також понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрат пов'язаних з розглядом справи, а саме на професійну правничу допомогу розмірі 13000,00 грн..
Ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 04.08.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у якій роз'яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Заяв по суті справи від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ст.191 ЦПК України, - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи, що розгляд справи проводиться без виклику сторін, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Матеріалами справи встановлено, що 29.12.2021 року ОСОБА_1 через сайт miloan.ua звернувся до ТОВ «МІЛОАН» із анкетою-заявкою на кредит №4739075 (а.с.25), в якій зазначив, серед іншого, номер свого мобільного телефону НОМЕР_1 .
29.12.2021 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «МІЛОАН» договір про споживчий кредит №4739075 (а.с.19-23) до якого додатками №1 є Графік платежів за договором (зворот.бік а.с.23) і №2 Паспорт споживчого кредиту (а.с.24), з використанням для цього особистого кабінету позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, та його електронного підписання одноразовим ідентифікатором «J47475», (а.с.38 на звороті) згідно якого отримав кредит в розмірі 12000,00 грн строком на 30 днів, тобто дата його повернення, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування ним 28.01.2022 року, із зобов'язанням сплатити комісію в розмірі 1200,00 грн і проценти за користування кредитом в розмірі 4500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та стандартною (базовою) процентною ставкою за користування кредитом 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Водночас у пункті 2.3.1.2 згаданого договору передбачає можливість збільшення строку кредитування (пролонгацію) у випадку продовження позичальником користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, але не може перевищувати 60 днів, а проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору.
В свою чергу довідка про ідентифікацію ТОВ «МІЛОАН» (а.с.38 на звороті) підтверджує, що одноразовий ідентифікатор «J47475», який був використаний ОСОБА_1 для електронного підписання договору про споживчий кредит №4739075 від 29.12.2021 року, був надісланий 29.12.2021 року на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , який в свою чергу був зазначений в її анкеті-заявці на кредит №4739075 (а.с.25).
При цьому, 29.12.2021 року о 19:28 годині ТОВ «Мілоан» перерахувало кредитні кошти за згаданим вище кредитним договором ОСОБА_1 в сумі 12 000,00 грн, шляхом їх перерахування через платіжну систему «LIQPAY» на його картку № НОМЕР_2 , про що свідчить копія квитанції платіжної системи «LIQPAY» від 29.12.2021 року (а.с.39), в якій зазначено ID операції 1868105079, order ID a0b604f9-408e-4199-8d6d-a0fd692dc230_637764028933791388 та призначення платежу «Кошти згідно договору 4739075».
Однак, відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання, грошові кошти не повернув, проценти за користування коштами не сплачував, внаслідок чого мав перед ТОВ «МІЛОАН» заборгованість, яка згідно відомості про щоденні нарахування та погашення складеної ТОВ «МІЛОАН» (а.с.39-40 на звороті) загалом становить 33300,00 грн, з якої 12000,00 грн - заборгованість за тілом виданого кредиту, 20100,00 грн - заборгованість по процентам (які були нараховані за період строку кредитування 30 днів з 29.12.2021року по 28.01.2022 року), та 1200,00 грн - заборгованість по комісії за надання кредиту.
26.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факториг Партнерс» було укладено договір факторингу № 26-07/2024 (а.с.49-54), згідно умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату своє право вимоги до боржників, в тому числі за договором за договором №4739075 від 29.12.2021 року, що підтверджується витягом з реєстру боржників від 26.07.2024 року (а.с.55-56 на звороті), який є Додатком № 3 до договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 року та в якому під №10024 значиться грошова вимога за договором № 4739075 щодо боржника ОСОБА_1 ...
Позивачем ТОВ «Факторинг Партнерс» також було складено власний розрахунок заборгованості за договором №4739075 від 29.12.2021 року станом на 11.07.2025 року (а.с.43), згідно змісту якого остання становить 33300 грн, з яких: 12000,00- заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту), тобто виключно нарахована ТОВ «Мілоан» за період відступлення прав вимоги за кредитом з 26.07.2024 року по 11.07.2025 року, та 1200,00 грн - заборгованість за комісією.
16.01.2022 року ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» договір позики №3509406734-180471 "Проста позика" (а.с.6-12) та Додатком № 1 до якого є Графік розрахунків (а.с.11 на звороті-12), які були підписані ним електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатору «A2EX6EGE» та згідно яких отримав кредит в розмірі 3500,00 грн, строком на 20 днів, тобто датою його повернення та сплати процентів за користування ним є 05.02.2022 року, цільове призначення кредиту :споживчі потреби. Відповідно до п.п.2.5. договору позики, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невідємною частиною цього договору. Умовами договору позики на період зазначений в п.п.2.3., договору, плата за користування кредитом встановлена в розмірі 0,5% за кожен день користування кредитом. Водночас у пункті 3.19 згаданого договору передбачає можливість продовження строку кредитування обумовлений сторонами строк.Водночас у пункті 3.19 згаданого договору передбачає можливість продовження строку кредитування у випадку настання визначени п.п.4.1.2. цього договору. При цьому, у розділі «10. Реквізити сторін» договору позики №3509406734-180471 від 16.01.2022 року (а.с.11) та у розділі «3. Реквізити сторін» Додатку № 1 до нього Графік розрахунків (а.с.11 на звороті) стосовно позичальника ОСОБА_1 , зазначений банківський рахунок НОМЕР_3 .
16.01.2022 року о 17:10:49 годині ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» перерахувало кредитні кошти за згаданим вище кредитним договором ОСОБА_1 , в сумі 3500,00 грн, маска картки НОМЕР_4 , номер транзакції в системі іРау.ua-131570480, призначення платежу:зарахування 3500 грн на карту НОМЕР_4 . про що свідчить копія довідки іРау.ua сервіс онлайн платежів(а.с.30 на зворті) .
Однак, відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання, грошові кошти не повернув, проценти за користування коштами не сплачував, внаслідок чого мав перед ТОВ «Інкасо Фінанс» заборгованість, яка згідно розрахунку заборгованості складеної директором ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» станом на 07.03.2023 року (а.с.31 на звороті-32) загалом становить 3860,00 грн, з яких 3500,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту), та 360,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами та на дату відступлення права вимоги.
07.03.2023 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 07/03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (а.с.44-46), згідно умов яких ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило шляхом продажу ТОВ «Коллект Центр» права вимоги йому права вимоги кредитора до боржників, в тому числі за договором №3509406734-180471 від 16.01.2022 року, що підтверджується витягом з реєстру боржників (а.с.47-48), який є Додатком № 1 до договору № 07/03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 07.03.2023 року та в якому під №5118 значиться грошова вимога за договором №3509406734-180471 щодо боржника ОСОБА_1 ..
При цьому, ТОВ «Коллект Центр» було складено власний розрахунок заборгованості за договором №3509406734-180471 від 16.01.2022 року станом на 18.02.2025 року (а.с.41), згідно змісту якого остання становить 6453,50 грн, з яких: 3500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 360,00 грн - заборгованість за процентами нарахованими на дату відступлення права вимоги від 07.03.2023; 2593,50 грн. - заборгованість нарахована за період з 05.02.2022 по 23.02.2022 року.
18.02.2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір № 18-02/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (а.с.57-62 на звороті -58), згідно умов якого ТОВ «Коллект Центр» передало (відступає) ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги первісного кредитора до боржників, в тому числі за договором за договором №3509406734-180471 від 16.01.2022 року, що укладений між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з реєстру боржників (а.с.63-64,66), який є Додатком № 3 до договору № 18-02/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 18.02.2025 року та в якому під №995 значиться грошова вимога за договором №3509406734-180471 щодо боржника ОСОБА_1 ..
Позивачем ТОВ «Факторинг Партнерс» також було складено власний розрахунок заборгованості за договором №3509406734-180471 від 16.01.2022 року станом на 11.07.2025 року (а.с.42), згідно змісту якого остання становить 6453,50 грн, з яких 3500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, та 2953,50 грн - заборгованість за процентами нарахованими на дату відступлення прав вимоги за кредитом від 18.02.2025 року. (а.с.42)
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 цього Закону, регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п.12, ч.1 ст. 3 Закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно абзацу першого ч.1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Також у відповідності до приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до положень статей 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором №4739075 від 29.12.2021 року укладеним з ТОВ «МІЛОАН», та №3509496734-180871 від 16.01.2022 року укладеним з ТОВ «ФК'Інкасо Фінанс» а також враховуючи те, що відповідач не надав відзив на позовну заяву (відзив) та/або доказів, які б спростовували обґрунтованість вимог позивача, то суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 , ґрунтуються на законі та укладених договорах, а відтак є обґрунтованими і підлягають повному задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В свою чергу пунктом 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем ТОВ «Факторинг Партнерс» було сплачено судовий збір за подання до суду позовної заяви в сумі 3028,00 грн, згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів АТ «ОТП БАНК» від 24.07.2025 року №0540280001 (а.с.76).
Стосовно витрат, пов'язаних з розглядом справи, - на професійну правничу допомогу, судом встановлені наступні обставини.
Згідно абзаців 1 і 2 ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).
Згідно з частинами першою та третьою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.
До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
При цьому договір про надання правової допомоги повинен містити детальний опис правових послуг, що надаються, та їх вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частинами першою та третьою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.
Аналогічний висновок зазначений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 червня 2020 року справа № 466/9758/16-ц (провадження № 61-39474св18).
Відповідно до копії договору № 02-07/2024 про надання правової допомоги (а.с.71-72), укладеного 02.07.2024 року між позивачем ТОВ «Факторинг Партнерс» та адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявки про надання юридичної допомоги №384 від 02.06.2025 року (а.с.74), а також витягу з акту №13 про надання юридичної допомоги від 30.06.2025 року (а.с.75), вартість витрат на правничу допомогу позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» становить 13000 грн.
Відповідно до ст. 15 ЦПК учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у рішенні від 23.01.2014 у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (§ 268).
Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні від 28.11.2002 ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22, провадження № 61-5826св23).
Верховний Суд у постанові від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22 зазначив, що положення ст. 137 ЦПК не відхиляють можливість і не знімають із суду обов'язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.
Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Відтак, з урахуванням складності справи, очевидною не співмірністю витрат на правничу допомогу у сумі 13000,00 грн з ціною позову 39753,50 грн, явними ознаками завищення тривалості усної консультації та тривалості складення позовної заяви, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування витрат понесених на отримання правової допомоги - 5000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,-
ухвалив :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договорами №4739075 від 29.12.2021, №3509406734-180471 від 16.01.2022 року у загальному розмірі 39753 (тридцять дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят три) гривні 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 3028,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу - 5 000,00 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторони по справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», адреса місця знаходження:03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Головуюча суддя Ю.В.Кудрявцева