Справа № 188/653/25
Провадження № 2/188/1414/2025
26 вересня 2025 року с-ще Петропавлівка
Петро пСавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Курочкіної О.М.
секретар судового засідання Сахно А.А.
справа №188/653/25
позивач: ОСОБА_1
представник позивача Філатова Вікторія Костянтинівна
відповідач: Лисичанська міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області
про визнання права приватної власності на квартиру
Представник позивача ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання права приватної власності в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що предметом позову є визнання права власності за позивачем на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 з яких:
• 1/2 частка у праві власності на квартиру була набута нею внаслідок приватизації;
• 1/2 частка у праві власності на квартиру була набута внаслідок спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підставою для відмови у видачі нотаріусом свідоцтва про право власності на 1/2 частину квартири та необхідність визнання права власності в судовому порядку є неможливість документально підтвердити реєстрацію права власності Лисичанським міжрайонним бюро технічної інвентаризації на квартиру за позивачем та її померлим чоловіком на праві спільної сумісної власності 05.04.1994 р. за реєстр. № 284, оскільки за наданими відповідачем даними до 24.02.2022 р. реєстраційні справи не були оцифровані, а паперові носії не евакуйовані до окупації міста Лисичанськ 03.07.2022 р. З цих же підстав позивач не може звернутись за державною реєстрацією права власності на 1/2 частину квартири, що була набута внаслідок приватизації.
Відсутність інформації про право власності позивача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є перешкодою для реалізації позивачем права власності, як то звернення за отриманням виплати на відновлення житла для тих, хто постраждав від збройної агресії РФ.
Позивач ОСОБА_1 та спадкодавець ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 1957 року і з 1960 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
У 1994 році позивач та спадкодавець ОСОБА_3 приватизували двокімнатну квартиру загальною площею 43,6 кв.м., жилою площею 24,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , про що Лисичанським Фондом міського господарства їм було видане свідоцтво про право власності на житло від 16.02.1994 р.
Реєстраційний напис на свідоцтві про право власності на житло від 16.02.1994 р. було вчинено Лисичанським малим комунальним підприємством «Інвентарізатор»: 05.04.1994 р. записано в реєстрову книгу № 17 за реєстром № 284, тобто реєстрацію права власності здійснено на паперових носіях інформації - у реєстровій книзі.
Назву вулиці з «Свердлова» на «ім. В. Сосюри» було змінено рішенням Лисичанської міської ради від 24.12.2015 р. № 4/43. Назву району з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » було змінено постановою Верховної Ради України від 19.09.2024 р. «Про перейменування окремих населених пунктів та районів»
Таким чином, позивач та спадкодавець належним чином зареєстрували належне їм право власності на двокімнатну квартиру загальною площею 43,6 кв.м., жилою площею 24,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до законодавства, що діяло на момент набуття права власності та проведення реєстрації права власності.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Лисичанського міського управління юстиції у Луганської області було складено відповідний актовий запис № 1673 від 10.12.2014 р.
Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
На час смерті ОСОБА_3 позивач перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі і є спадкоємцем першої черги. Спадщина прийнята позивачем фактично внаслідок спільного проживання зі спадкодавцем на дату його смерті.
03.01.2025 р. з метою впорядкування документів на нерухомість позивач звернулась до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ярмак Н.О. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
03.01.2025 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ярмак Н.О. з заявою позивача було відкрито спадкову справу № 1/2025. Інших осіб першої черги спадкування, які б претендували на спадщину (прийняли спадщину, мали право на обов'язкову частку та таке інше) не має.
28.01.2025 р. приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ярмак Н.О. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформація щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 відсутня і згідно наданої відповідачем відповіді від 23.01.2025 р. за вих. № 36/01-14 підтвердити або спростувати інформацію про реєстрацію права власності, яке виникло до 01.01.2013 р., не має можливості через відсутність доступу до відповідних джерел інформації після окупації м. Лисичанськ.
Позивач є внутрішньо переміщеною особою.
Просить суд визнати за нею право власності на належну їй квартиру.
Сторона позивача просить суд позовні вимоги задовольнити.
В судове засідання сторона позивача надала заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Сторона відповідача належним чином повідомлена, до суду не з'явились, заяв, клопотань та відзиву до суду не надано.
Вивчивши позов та матеріали справи суд приходить до висновку позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до паспорту та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 від 05.08.2024 року №6334-5003388409, позивач є внутрішньо переміщеною особою.
Свідоцтвом про право власності на житло від 16 лютого 1994 року, виданого Лисичанським Фондом міського комунального майна підтверджується право приватної спільної сумісної власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та померлому ОСОБА_3 ;
- технічним паспортом від 18.01.1994 року, підтверджується факт технічної інвентаризації 1994 року та технічна характеристика майна ;
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 21 лютого 2025 року, позивачу відмовлено в проведенні реєстраційних дій підтверджується факт неможливості надати інформацію про наявність чи відсутність державної реєстрації речових прав на зазначену квартиру..
Частиною 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна заадресою: АДРЕСА_1 будь яка інформація відсутня.
Звітом про оцінку майна 13.02.2025 року підтверджується вартість майна за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 28.01.20215 року позивачка після смерті ОСОБА_3 позбавлена права отримати свідоцтво про спадщину.
Судом також встановлено, що відповідно до постанови позивачка фактично прийняла спадщину, інший спадкоємець, син померлого ОСОБА_6 від спадщини в установленому законом порядку відмовився на користь позивачки.
Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі підтверджується наявність спадкової справи 73482591 після смерті ОСОБА_3 .
Довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб станом на 03.12.2014 №2 від 02.01.2025 року підтверджується, що на момент смерті в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_1 та посмерлий ОСОБА_3 .
Статтею 68 Закону України «Про нотаріат», підпунктом 4.14. пункту 4 глави 10 розділу II Порядку встановлено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Відповідно до пп.4.16, 4.19 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до пп.4.16, 4.19 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку;
Згідно наданих документів інформація про зареєстровані права на вищевказану квартиру в Державному реєстрі речових прав відсутня.
Судом встановлено, ОСОБА_1 на праві приватної власності належала 1/2 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину.
Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Згідно положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, за яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018року у справі № 920/615/16, від 05 вересня 2019року у справі № 907/310/18).
Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право.
Таким чином суд підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, відповідно до ст. 392 ЦК України, а рішення спрямоване на захист, існуючого, наявного, права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.
Підтвердження права власності на зруйноване майно необхідно позивачам для отримання матеріального відшкодування від держави.
Указом Президента України . № 64/2022 від 24. лютого 2022року, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки, і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений та станом на час розгляду справи триває.
Відповідно де Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022року № 309, територію Лисичанської міської територіальної громади включено до території активних бойових дій та бойові дії на даній території не завершені, а саму територію віднесено до тимчасово окупованої РФ території України.
Відповідно до ст.349 ЦК право власності на майно припиняється в разі його знищення, але суд при задоволенні позову керується практикою ЄСПЛ та міжнародними нормами.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст..328,392 ЦК, ст.ст. 79-81, 258, 264-265 ЦПК України суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрації Сівєрськодонецького району Луганської області про визнання права приватної власності на квартиру задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 право власності на 1/2 частину квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку у праві приватної власності на двокімнатну квартиру загальною площею 43,6 кв.м., жилої площею 24,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , набуту у власність згідно свідоцтва про право власності на житло від 16.02.1994 р., виданого Лисичанським Фондом міського господарства.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. М. Курочкіна