Справа №582/237/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Жмурченко В. Д.
Номер провадження 33/816/412/25 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
11 вересня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Страшок Є.В. на постанову судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 22 жовтня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік.
Постановою судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 22 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік, за те, що 14 лютого 2024 року близько 11 год. 32 хв. в с. Недригайлів, Роменського району, Сумської області, по вул. Сумській області, керував автомобілем «Mercedes-Вenz E200», державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Страшок Є.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 22 жовтня 2024 року та постановити нову, якою закрити провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що матеріли справи не містять належних доказів підтвердження законності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Тим самим, зупиняючи автомобіль «Mercedes-Benz E 200», номерний знак НОМЕР_1 , працівники поліції порушили Закон України «Про національну поліцію».
Окрім цього, відсутність в матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп'яніння, свідчить про не доставку працівниками поліції водія до закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння.
Жодних ознак алкогольного сп'яніння, окрім запах алкоголю з порожнини рота, не наводиться поліцейським у долученому відеозаписі. Так, ОСОБА_1 поводиться адекватно, його рухи добре скоординовані. Таким чином, доказів перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння не має, відповідно в працівників поліції не було підстав вимагати останнього проходити огляд.
Також, як вбачається з відеозапису ОСОБА_1 були роз'ясненні права вже після проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного приладу «Драгер», таким чином, порушено його права на захист.
У сукупності, всі перелічені підстави вказують на порушення працівниками поліції порядку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, що вказує на неможливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оскільки ОСОБА_1 про наявність оскаржуваної постанови дізнався лише після накладення арешту на його грошові кошти в межах виконавчого провадження від 03 грудня 2024 року, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження з поважності причин.
У судове засідання призначене на 09 год. 00 хв. 11 вересня 2025 року, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 був повідомлений у передбачений законом спосіб, а саме шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України». Клопотань про відкладення судового розгляду, не надходило.
При вирішенні питання щодо можливості здійснення апеляційного розгляду за відсутності останнього, апеляційний суд враховує наступне.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі Пономарьов проти України", та "Трух проти України").
У рішенні в справі "Каракуця проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Практикою Європейського суду з прав людини, яка є преюдиційною, також встановлено, що якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи, їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.
Враховуючи вищезазначене, а також ті обставини, що особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 знаючи, що в апеляційному суді на розгляді перебуває подана захисником апеляційна скарга, в судове засіданні не з'явився, апеляційний суд дійшов висновку, що апелянт не бажає приймати участь в апеляційному перегляді даної справи.
Враховуючи вище зазначене та принцип судочинства, зазначений у практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, з метою її розгляду у розумні строки, апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення апеляційного розгляду та вважає за можливе здійснити розгляд поданої захисником особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокатом Страшок Є.В. апеляційної скарги на постанову судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 22 жовтня 2024 року, у відсутність апелянта та особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, і в даному випадку права останнього на доступ до правосуддя, не є порушеним.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.
Відповідно до штампу вхідної кореспонденції Недригайлівського районного суду Сумської області, 10 грудня 2024 року адвокатом Страшок Є.В. подано апеляційну скаргу на поставу судді від 22 жовтня 2024 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження. Причиною пропуску строку апелянт зазначає несвоєчасне отримання ОСОБА_1 оскаржуваної постанови.
Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що дане клопотання підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримав у повному обсязі та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, з врахуванням:
- протоколу про адміністративне правопорушення від 14 лютого 2024 року серії ААД № 655468;
- відеозапису зі нагрудних камер працівників поліції, яким зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку, є належними та допустимими і ставити їх під сумнів у апеляційного суду підстави відсутні.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
Із відеозапису записаного на нагрудну камеру працівника поліції вбачається, як 14 лютого 2024 року близько 11 год. 32 хв. в с. Недригайлів по вул. Сумській, було зупинено автомобіль «Mercedes-Benz E200», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 .
Працівниками поліції повідомлено останнього про причини зупинки, а саме не встановлено номерний знак на автомобілі.
Під час спілкування працівників поліції зі ОСОБА_1 , в останнього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови).
Відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці з використанням спеціального засобу або в найближчому закладі охорони здоров'я, на що останній категорично відмовився та повідомив, що пройде медичний огляд в м. Суми за місце реєстрації.
Надавши роз'яснення ОСОБА_1 про необхідність пройти огляд на місці або в медичному закладі с. Недригайлів, останній повторно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Враховуючи викладене, працівниками поліції було вірно розцінена поведінка ОСОБА_1 , як не бажання проходити відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим останнього було повідомлено про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, апеляційний суд визнає долучені відеозаписи достатніми для того, щоб разом із іншими доказами, зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, відмова особи, яка керує транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Зазначені відеозаписи події відповідають вимогам ст.251 КУпАП, згідно якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, відображають подію адміністративного правопорушення та містять відомості, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому обґрунтовано взяті судом до уваги.
Щодо зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , то з відеозапису вбачається, що працівники поліції роз'яснили водієві причину зупинки, а саме відсутність на транспортному засобу заднього державного номерного знаку, що підтверджується також долученим рапортом поліцейського СРПП ВП № 1 (с. Недригайлів) Роменського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_2 .
Окрім цього, апеляційний суд зауважує, що законність підстави зупинки транспортного засобу не охоплюється диспозицією ст.130 КУпАП і дії поліції щодо законності таких підстав можуть бути оскаржені в окремому порядку, зокрема, в адміністративному. Також з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Стосовно доводів захисника про відсутність направлення для проведення огляду на стан сп'яніння, що, на його думку, виключає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно норм викладених у ч. 3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
З вищевикладеного слідує, що законом передбачені два порядки проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння: поліцейським з використанням технічних засобів і лікарем в закладі охорони здоров'я.
Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться в закладах охорони здоров'я в двох випадках, а саме: 1) у разі незгоди водія на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів; 2) у разі незгоди водія з його результатами, тобто результатами огляду, проведеного поліцейським.
Отже, направлення на проходження огляду водія на стан сп'яніння в медичному закладі складається поліцейським у випадку, коли водій не погоджується з результатами такого огляду на місці зупинки транспортного засобу та виявив бажання пройти саме медичний огляд у закладі охорони здоров'я або відмовився від огляду на місці та виявив бажання пройти медичний огляд.
Направлення водія на проведення медичного огляду, яке складає поліцейський є підставою для лікаря провести відповідний медичний огляд і, відповідно, таке направлення складається у випадку коли водій погоджується пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я або не погоджується з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу. Водночас, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у будь-якому порядку, тому у поліцейського взагалі були відсутні підстави для складення такого направлення.
Доводи апелянта про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп'яніння, не заслуговують на увагу, так як вони спростовуються відеозаписом події, згідно яких у останнього були наявні ознаки, алкогольного сп'яніння, які встановлені працівником поліції у відповідності до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.п.2, 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У п. 3 розділу І Інструкції зазначено, що на ознаки алкогольного сп'яніння водія вказують: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак алкогольного сп'яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан сп'яніння.
Вирішення їх наявності чи відсутності відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в сп'янінні, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак такого сп'яніння.
Долучені до матеріалів справи відеозаписи спростовують доводи апелянта про порушення працівниками поліції прав ОСОБА_1 на захист, оскільки останньому чітко та в доступній формі роз'яснено порядок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці з використання спеціального технічного засобу або в найближчому закладі охорони здоров'я.
Отже, висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння є правильними.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови суду, під час розгляду даних матеріалів судом першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана належна правова оцінка, суд вірно встановив в діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доказів на спростування таких висновків під час апеляційного розгляду здобуто не було.
Вказана справа про адміністративне правопорушення була розглянута суддею суду першої повно, всебічно, об'єктивно і будь-яких порушень, при цьому, апеляційним судом не встановлено.
Вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, слід зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, вказано, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Поновити захиснику особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокату Страшок Є.В. строк на апеляційне оскарження постанови судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 22 жовтня 2024 року.
Постанову судді Недригайлівського районного суду Сумської області від 22 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Страшок Є.В. на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.