Справа №591/11137/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Клімашевська І. В.
Номер провадження 33/816/422/25 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 122 КУпАП
29 серпня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 05 грудня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, ч.5 ст.122 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн, -
Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 05 грудня 2024 року водій ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, ч.5 ст.122 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік за те, що він 26.10.2024 о 22-43 год у м.Суми по просп. М.Лушпи,41, керував т/з з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я відмовився під відеозапис, чим порушив п. 2.5 ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також, ОСОБА_1 26.10.2024 о 22-43 год у м.Суми по просп. М.Лушпи,41, керуючи т/з не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», не надав перевагу в русі т/з Toyota Corolla, д.н.з.- НОМЕР_1 , який рухався головною дорогою, чим спричинив створення аварійної ситуації та змусив водія змінювати напрямок руху, змінюючи швидкість руху. Своїми діями порушив п. 16.3 ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити постанову Зарічного районного суду м. Суми від 05 грудня 2024 року відносно нього та виключити з постанови накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції всебічно не з'ясував всіх обставин справи за ч.1 ст.130 КУпАП.
Зазначав, що суд першої інстанції не вказав факту, за яких обставин патрульними поліцейськими зупинено автомобіль, відповідно до п.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію».
Стверджував, що в матеріалах справи відсутні докази законних підстав для зупинки транспортного засобу, яким він керував, поліцейські не роз'яснювали йому причину зупинки.
Вважав, що призначене судом покарання не відповідає ступеню суспільної небезпеки правопорушення та йому.
На думку апелянта, судом першої інстанції не враховано обставин, що пом'якшують відповідальність, а саме: визнання вини, щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, те, що він є водієм транспортних засобів Збройних Сил України, учасником бойових дій, має на утриманні малолітню дитину та є єдиним із батьків, хто заробляє гроші.
Вказував, що у матеріалах справи відсутній відеозапис про те, що він керував транспортним засобом.
Також, звертав увагу суду на те, що відсутні свідки правопорушення.
Зазначав, що матеріали справи містять беззаперечні докази про те, що він є водієм транспортних засобів Збройних Сил України військової частини НОМЕР_2 , військовослужбовцем, призваним по мобілізації, приймає безпосередню участь в захисті Батьківщини і права йому необхідні для здійснення обов'язків військової служби, тобто без посвідчення водія він фактично не зможе виконувати обов'язки за своєю спеціальністю.
Вважав, що враховуючи вищевикладене можливо змінити постанову суду першої інстанції та виключити з неї посилання щодо його позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також, 19 травня 2025 року до Сумського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , в яких він просив провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно нього закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.
В судове засідання призначене на 29 серпня 2025 року на 14 год. 30 хв. особа, що притягується до відповідальності - ОСОБА_1 , який є належним чином повідомленим про дату і час розгляду апеляційної скарги, до апеляційного суду не з'явився,причин неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив. З огляду на положення ст. 268 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи вищезазначені обставини, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляду даної справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який повідомлений належним чином про час, день та місце розгляду справи, що не суперечить вищезазначеним вимогам Закону та узгоджується з вимогами частини 6 ст.294 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні в провадженні відеофайли, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом; орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст.251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху водій зобов'язаний на вимогу працівників поліції пройти в установленому порядку медичне обстеження для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно з ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.
Згідно з п. 16.3 ПДР у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються перехрещуваною дорогою, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13 , світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Частиною 5 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за порушення зміни напрямку руху автомобіля , що спричинило створення аварійної обстановки, а саме: примусило інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
На думку апеляційного суду, розглядаючи дану справу про адміністративне правопорушення, суддя суду першої інстанції правильно встановив, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушень, передбачених ч. 1 ст.130, ч.5 ст.122 КУпАП.
Так, факт скоєння вказаних правопорушень за обставин, викладених у постанові судді, підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №159709 від 26 жовтня 2024 року, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП і сумнівів не викликає, містить всі обставини, які складають об'єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП;
- даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який мав бути проведений у зв'язку з виявленими ознаками: зокрема, щодо запаху алкоголю з порожнини роту, млявої мови, згідно з яким ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився.
- відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, з яких вбачається, що працівники поліції зупиняють т/з під керуванням ОСОБА_1 за порушення ПДР. Під час спілкування з ними, у них виникає підозра, що останній керує т/з в стані алкогольного сп'яніння. У зв'язку із цим, йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, проте ОСОБА_1 відмовляється від проходження як на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров'я. При цьому він каже, що розуміє наслідки і не заперечує, що вживав алкогольні напої, хоча і в невеликій кількості.
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №159730 від 26 жовтня 2024 року, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП і сумнівів не викликає, містить всі обставини, які складають об'єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 122 КУпАП,
- відеозаписом, який надійшов разом із протоколом про адміністративне правопорушення.
Дослідивши вказані матеріали, в тому і зміст протоколів про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також і достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.5 та п.16.3 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч. 5 ст.122 КУпАП, у поза розумний сумнів.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно правомірності зупинки транспортного засобу, то апеляційний суд звертає увагу на те, що питання поважності чи неповажності причин зупинки транспортного засобу не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Крім того, диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та не залежить від законності зупинки чи перевірки документів водія працівниками поліції.
Отже, обставини законності зупинки автомобіля ОСОБА_1 працівниками поліції та законність причин перевірки документів водія жодним чином не впливають на доведеність факту наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Доводи апелянта про те, що у матеріалах справи відсутній відеозапис про те, що він керував транспортним засобом, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються відеозаписом, з якого вбачається, що після зупинки транспортного засобу саме ОСОБА_1 перебуває за кермом вказаного транспортного засобу.
Що стосується доводів апелянтів про те, що працівниками поліції не було залучено свідків, то апеляційний суд їх вважати обґрунтованими не може, оскільки ч. 2 ст. 266 КУпАП після прийняття Закону України № 1231-IX від 16 лютого 2021 року зазнала змін і відповідно до неї огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, оскільки всі дії з приводу відмови ОСОБА_1 були зафіксовані на відеозапис, який був долучений до справи та містить фіксацію усієї процедури, а тому наявність 2 свідків у цьому разі є не обов'язковою, у зв'язку з чим це не впливає на допустимість самого протоколу про адміністративне правопорушення.
Щодо тверджень апелянта про те, що матеріали справи містять беззаперечні докази про те, що він є водієм транспортних засобів Збройних Сил України військової частини НОМЕР_2 , військовослужбовцем, призваним по мобілізації, приймає безпосередню участь в захисті Батьківщини і права йому необхідні для здійснення обов'язків військової служби, тобто без посвідчення водія він фактично не зможе виконувати обов'язки за своєю спеціальністю, тому враховуючи вищевикладене можливо змінити постанову суду першої інстанції та виключити з неї посилання щодо його позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, апеляційний суд зазначає наступне.
За змістом частини 1 статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч. 1 ст.130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавлення права керування транспортними засобами.
При цьому, у даному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст.33 КУпАП не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Тобто у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч.1 ст.130 КУпАП ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Тому, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі, як про те ставить питання апелянт, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, а викладена позиція в апеляційній скарзі розцінюється судом апеляційної інстанції як захисна, та направлена на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що постанова суду є законною і обґрунтованою, а тому законних підстав для її скасування, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі не вбачається.
Керуючись ст. 294, 295 КУпАП України, -
Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 05 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ч.5 ст.122 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік, залишити без зміни, а апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.