25 вересня 2025 року м.Суми
Справа №592/15356/23
Номер провадження 22-ц/816/880/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Лабиком Русланом Романовичем,
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 липня 2024 року у складі судді Катрич О.М., ухваленого в м. Суми, повне судове рішення складено 03 липня 2024 року,
в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 28 січня 2022 року близько 20 год. 15 хв. в Сумській обл., на автодорозі «Суми-Полтава» відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «DAF FTXF 105.460» р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом "Lecitrailer Р-3S" р.н. НОМЕР_2 здійснив наїзд на її матір - ОСОБА_3 , яка внаслідок даної ДТП від отриманих травм померла. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в АТ «Страхова група «ТАС».
За фактом ДТП Сумське районне управління поліції ГУНП в Сумській області внесло матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022200480000171, досудове розслідування триває.
В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, вона зазнала шкоди, у зв'язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача, а матеріалами кримінального провадження встановлено, що шкоду потерпілому було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.
Вказує на те, що нею були понесені витрати на спорудження нагробного пам'ятника матері у розмірі 38000 грн 00 коп., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №153 від 10 липня 2023 року та договором про надання послуг від 10 липня 2023 року, які і просила стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 липня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.
Не погодившись із судовим рішення, ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Лабика Р.Р., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити та вирішити питання розподілу понесених позивачем судових витрат.
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що судом першої інстанції не було враховано правової позиці Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №465/4287/15. Зазначає, що нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV, не було передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання спору.
Вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що відповідальність страховика не настала у зв'язку із відсутністю вини заподіювача шкоди, адже шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується незалежно від наявності вини особи, яка керувала цим транспортним засобом. Посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 05 червня 2019 року у справі №461/8496/15-ц, від 21 квітня 2021 року у справі №450/450/4163/18, від 22 квітня 2021 року у справі №742/1378/18, від 20 травня 2021 року у справі №357/6237/19, від 20 травня 2021 року у справі №501/2015/16-ц.
АТ «Страхова група «ТАС» у встановлений апеляційним судом строк відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не відповідає.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що 28 січня 2022 року близько 20 год. 00 хв. в Сумській обл., на автодорозі «Суми-Полтава» відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «DAF FTXF 105.460» р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом «Lecitrailer Р-3S» р.н. НОМЕР_2 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка перебувала на проїзній частині в лежачому стані. Внаслідок даної ДТП від отриманих травм померла на місці (а.с. 13, 22).
30 листопада 2022 року слідчий СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області Мартиненко І.М. виніс постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, навівши при цьому відповідні мотиви за результатами розслідування. Дана постанова слідчого ніким не була скасована.
Позивачка ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_3 , що підтверджується також копією свідоцтва про народження (а.с. 17-18).
Позивачка понесла витрати на виготовлення та спорудження надгробного пам'ятника у розмірі 38 000 грн 00 коп., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №153 від 10 липня 2023 року та договором про надання послуг від 10 липня 2023 року та фотокартками (а.с. 23-26)
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 березня 2023 року у справі № 592/10557/22 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі та стягнуто з АТ «Страхова група «ТАС» (приватне) кошти в сумі 78 000 грн 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Дане рішення набрало законної сили та не було оскаржено у судах вищої інстанції (а.с. 54-56).
Судом досліджено матеріали цивільної справи № 592/10557/22, та встановлено, що транспортний засіб DAF FT XF 105.460, р.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 застрахований у АТ «СГ «ТАС» (приватне) згідно полісу № АР9205566, про що і не заперечується представником відповідача (а.с. 24 ц.с.)
Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не було доведено факт звернення до АТ «Страхова група «ТАС» з вказаними документами, а також що позивачці було відмовлено у страховій виплаті.
Також, суд першої інстанції вказував і на те, що хоча дорожньо-транспортна пригода сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, яким керував водій ОСОБА_2 , однак вину його не встановили, так як кримінальне провадження було закрито у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, з огляду на те, що вони не відповідають вимогам закону.
Статтею 1187 ЦК України передбачено об'єктивну (безвинну) цивільно-правову відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка завдана внаслідок його експлуатації третій особі.
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Згідно зі ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
У статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Відповідно до пункту 27.4 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18).
У статті 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення.
Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень. Наприклад, завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, володілець якого відповідає незалежно від наявності вини.
Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.
Обов'язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела. Правила частини другої статті 1187 ЦК України передбачають, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
З огляду на вищенаведене, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав не звернення до відповідача із заявою про здійснення страхової виплати з наданням відповідних документів, а також закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України є такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та зроблені з порушенням норм процесуального права.
Встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в АТ «Страхова група «ТАС» згідно полісу №АР9205566.
Факт понесення ОСОБА_1 витрат на суму 38000 грн 00 коп. на спорудження пам'ятника потерпілій ОСОБА_3 підтверджується договором від 10 липня 2023 року та квитанцією до прибуткового касового ордеру №153 від 10 липня 2023 року.
Доказів на підтвердження того, що дорожньо-транспортна пригода відбулася в наслідок умисних дій потерпілої ОСОБА_3 , чи обставин непереборної сили, суду надано не було.
Встановлена під час проведення досудового розслідування невідповідність в діях потерпілої ОСОБА_3 вимог п.п. 4.3, 4.4, 4.7, 4.8, 4.14 а, б, д ПДР України, не свідчить про те, що потерпіла ці порушення ПДР допустила саме умисно.
Таким чином, ураховуючи те, що відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє від обов'язку відшкодувати шкоду, колегія суддів дійшла до висновку, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 28 січня 2022 року за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої загинула мати позивача - ОСОБА_3 , є страховим випадком, а тому у страховика виник обов'язок виплатити страхове відшкодування витрат на спорудження пам'ятника в сумі 38000 грн 00 коп., такий розмір відповідає положенням пункту 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Отже, враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України належить скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, стягнути з АТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на спорудження надгробного пам'ятника в сумі 38000 грн 00 коп.
Враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави належить стягнути 1073 грн 60 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1610 грн 40 коп. - за апеляційний перегляд рішення суду.
Також, у відповідності до положень ст. 137 ЦПК України, з АТ «Страхова група «ТАС» підлягають стягненню на користь позивача понесені нею в суді першої та апеляційної інстанцій витрати на професійну правничу допомогу, що була надана їй адвокатами Адвокатського об'єднання «Автопоміч Україна» на підстав договору про надання професійної правничої допомоги, укладений 15 червня 2022 року (а.с. 31-32, 33).
Так, відповідно до детальних розрахунків робіт (наданих послуг) виконаних для надання правничої (правової) допомоги від 25 вересня 2023 року та від 19 листопада 2024 року на виконання умов договору про надання професійної правничої допомоги №Ж61 від 15 червня 2022 року, укладеного з ОСОБА_1 адвокатом адвокатського об'єднання надав в суді першої інстанції наступні послуги: правовий аналіз наявних доказів (документів) у справі, підготовчі дії спрямовані на подання позовної заяви в суд, підготовка та подання позовної заяви в суд, загальна кількість витраченого часу 3 години, погоджена вартість - 9000 грн 00 коп.; під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції: консультація клієнта щодо порядку, строків та можливих наслідків оскарження рішення суду першої інстанції; з'ясування чи мали місце обставини (факти), про які вказує суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, та якими доказами вони підтверджуються; з'ясування чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, проте судом не були взяті до уваги; з'ясування наявності неправильного визначення правовідносин відповідно до встановлених судом обставин; з'ясування наявності неправильного визначення судом правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин з врахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду; встановлення дати отримання оскаржуваного рішення суду клієнтом; аналіз судової практики по аналогічних спорах; визначення суду, до якого подається скарга; визначення складу учасників судового процесу; складання розрахунку судових витрат, які були понесені та які планує понести клієнт під час розгляду справи в апеляційному суді; написання апеляційної скарги з обґрунтуванням незаконності та необґрунтованості оскаржуваного рішення; з'ясування підстав для звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду; збір доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції; подання апеляційної скарги з доданими до неї документами в суд, загальна кількість витраченого часу - 5 годин, погоджена вартість виконаних робіт - 15000 грн 00 коп. (а.с. 34, 112).
На переконання колегії суддів, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 9000 грн 00 коп. та за апеляційний перегляд рішення суду у розмірі 15000 грн 00 коп. не відповідають ступеню складеності справи, що відповідно до ч. 6 ст. 19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, є незначної складності, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт за договором про надання професійної правничої допомоги від 15 червня 2022 року у даній судовій справі, а тому є підстави для зменшення розміру цих витрат, що підлягає розподілу між сторонами до 6000 грн 00 коп. що понесенні позивачкою в суді першої інстанції та 3000 грн 00 коп. - за апеляційний перегляд рішення суду, що і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
В зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Лабиком Русланом Романовичем, задовольнити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 38000 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування витрат, понесених на спорудження надгробного пам'ятника та 6000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених нею в суді першої інстанції.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь держави 1073 гривні 60 копійок судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 3000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на корить держави 1610 гривень 40 копійок судового збору за апеляційний перегляд рішення суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
В. Ю. Рунов