Номер провадження: 22-ц/813/1247/25
Справа № 504/3962/14-ц
Головуючий у першій інстанції Буран В.М.
Доповідач Громік Р. Д.
26.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Одеського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11 січня 2024 року у цивільній справі за позовом Одеського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
19 листопада 2014 року представник позивача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса звернулася до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування суми збитків у розмірі 87236,50 грн.
В позовній заяві позивач вказував, що гр. ОСОБА_2 з 22 жовтня 2012 року працював в Квартирно-експлуатаційному відділу м. Одеса, зокрема з 03 грудня 2012 року по 18 березня 2014 року на посаді начальника паливного складу. Начальник паливного складу є матеріально відповідальною особою, про що між начальником КЕВ м. Одеси та ОСОБА_2 05 грудня 2012 року укладено Договір №13 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
За цим Договором у випадку незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, визначення розмірів збитків, завданих підприємству та їх відшкодування відбувається у відповідності до чинного законодавства.
26 жовтня 2012 року за Актом приймання-передачі ОСОБА_2 прийняв майно довгострокового зберігання КЕВ м. Одеси, а 29 листопада 2012 року - майно довгострокового зберігання від 891 складу. Згідно посадової інструкції начальник паливного складу повинен організовувати роботу складу по матеріально-технічному забезпеченню військових частин та установ, які знаходяться на квартирному постачанні КЕВ м. Одеси паливом, квартирним майном, меблями, обладнанням та іншим. 18 березня 2014 року наказом начальника КЕВ м. Одеси №31 Оберемка А.І. за його власним бажанням було переведено на посаду машиніста-кочегара в/ч НОМЕР_1 .
Під час проведення заходів з прийому-передачі справ та посади начальника складу КЕВ м. Одеси працівника ЗСУ ОСОБА_2 , виявлено розбіжності в облікових даних та фактичною наявністю матеріальних засобів номенклатури КЕВ.
За цим фактом, керуючись ст. 149 КЗпП України та наказом МОУ від 15 березня 2004 року №82 «Про затвердження інструкції про порядок проведення службового розслідування у ЗСУ», на виконання наказу начальника КЕВ м. Одеси №78 від 14 березня 2014 року та №88 від 25 березня 2014 року, комісією КЕВ м. Одеси проведено службове розслідування та виявлено нестачу майна на загальну суму збитків 87 236, 50 грн.
В ході службового розслідування встановлено, що нестача військового майна (котли чавунні та ліжка армійські, скло), сталась з вини працівника ЗСУ ОСОБА_3 , що займав посаду начальника складу КЕВ м. Одеси та неналежним чином виконував свої посадові обов'язки.
Посилаючись на вимоги ст.ст. 130, 131, 134, 135-3 та 136 КЗпП України та п. 32 Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах, позивач просив суд першої інстанції стягнути з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування збитків грошові кошти в сумі 87 236,50 грн на користь держави в особі КЕВ м. Одеси.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 11 січня 2024 року цивільний позов Одеського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил логістики Збройних Сил України до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків у сумі 87236,50 грн залишено без задоволення.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі КЕВ м. Одеси просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково зазначив, що не надано додатку №1 до акту приймання від 14 березня 2014, оскільки під час подання позовної заяви надано до суду акт службового розслідування, затверджений ТВО начальника КЕВ м. Одеси від 27 березня 2014 року з необхідними додатками, на яких ґрунтується даний акт. Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, щодо не надання посадової інструкції начальника паливного складу, де було б зазначено про його посадові права та обов'язки, оскільки додатком до позовної заяви по даній справі є копія посадової інструкції начальника паливного складу. Також скаржник вважає, що є необґрунтованими доводи суду першої інстанції, що недоведено причинний зв'язок між нестачею та діями або бездіяльністю ОСОБА_1 та недоведено правові підстави для відповідальності відповідача.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж тридцять розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 26 вересня 2025 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 з 22 жовтня 2012 року працював в Квартирно-експлуатаційному відділу м. Одеса, зокрема з 03 грудня 2012 року по 18 березня 2014 року на посаді начальника паливного складу (т.1 а.с.10).
26 жовтня 2012 року ОСОБА_2 підписав Акт приймання-передачі майна довгострокового зберігання КЕВ м. Одеса, згідно переліку, яке визначено на одному аркуші, як додаток до Акту (т.1 а.с.14).
29 листопада 2012 року ОСОБА_2 підписав Акт приймання-передачі майна довгострокового зберігання від 891 складу квартирного майна, яке визначено на двох аркушах, як додаток до Акту (т.1 а.с.13).
05 грудня 2012 року ОСОБА_2 підписав Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, як начальника паливного складу КЕВ м. Одеса (т.1 а.с.12).
Актом службового розслідування затвердженого 27 березня 2014 року, була встановлена сума завданих КЕВ м. Одеса збитків, яка виникла внаслідок виявленої нестачі майна, за яке відповідно актів приймання-передачі майна, відповідав ОСОБА_2 та наказом начальника КЕВ м. Одеса №98 від 31 березня 2014 року за результатами вказаного службового розслідування було зобов'язано працівника ЗСУ ОСОБА_2 в десятиденний термін, з моменту доведення йому наказу начальника КЕВ м. Одеси про результати службового розслідування, добровільно відшкодувати завдані збитки в сумі 87 236,5 грн за відсутнє та пошкоджене військове майно (т.1 а.с.4-8).
04 квітня 2018 року ОСОБА_2 змінив прізвище на ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_2 (т.1 а.с.204).
Згідно із ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В позовній заяві визначено, що 18 березня 2014 року наказом начальника КЕВ м. Одеси №31 Оберемка А.І. за його власним бажанням було переведено на посаду машиніста-кочегара в/ч НОМЕР_1 та під час проведення заходів з прийому-передачі справ та посади начальника складу КЕВ м. Одеси працівника ЗСУ ОСОБА_2 , виявлено розбіжності в облікових даних та фактичною наявністю матеріальних засобів номенклатури КЕВ.
Проте будь-якого документа за фактом прийому-передачі справ та посади начальника складу КЕВ м. Одеси працівника ЗСУ ОСОБА_2 за період 2013-2014 року до позову не надано.
Згідно записів трудової книжки ОСОБА_2 22 жовтня 2012 року було прийнято на посаду економіста з орендних відносин КЕВ м. Одеса, та на підтвердження приймання-передачі майна довгострокового майна КЕВ м. Одеса Оберемком А.І. в якості економіста, надано акт, який підписано 26 жовтня 2012 року. Перелік майна, який був переданий, складено на 1 аркуші та є додатком до акту.
В матеріалах справи наявний додаток до акту від 26 жовтня 2012 року про перелік майна дострокового зберігання, щодо передачі майна начальником паливного складу КЕВ м. Одеса ОСОБА_5 до економіста з орендних відносин працівника ЗСУ ОСОБА_2 .
Так, згідно записів трудової книжки ОСОБА_2 03 грудня 2012 року був переведений на посаду начальника паливного складу КЕВ м. Одеса.
Лише 05 грудня 2012 року ОСОБА_2 , займаючи посаду начальника паливного складу, підписав договір №13 про повну індивідуальну матеріальні відповідальність.
На підтвердження приймання-передачі майна довгострокового зберігання від 891 складу квартирного майна від начальника 891 складу квартирного майна підполковника ОСОБА_6 до начальника паливного складу квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса працівника ЗСУ ОСОБА_2 в період з 26 листопада 2012 року по 29 листопада 2012 рік, складно акт від 29 листопада 2012 року.
Перелік майна, що підлягав передачі, складений на двох аркушах та є додатком до Акту, проте такого додатку до позовної заяви не надано, що позбавило суд першої інстанції можливості ознайомитись із ним.
Крім того, акт приймання-передачі майна ОСОБА_2 на посаді начальника паливного складу, був складений раніше (29 листопада 2012 року) ніж ОСОБА_2 зайняв вказану посаду (03 грудня 2012 року).
Також, до позову додано копію посадової інструкції начальника паливного складу, відповідно якої ОСОБА_2 повинен організовувати роботу складу по матеріально-технічному забезпеченню військових частин та установ, які знаходяться на квартирному постачанні КЕВ м. Одеси паливом, квартирним майном, меблями, обладнанням та іншим.
Однак, вказана Інструкція має виправлення у даті її затвердження, а саме «03 січня 2013» або «03 січня 2012», що не надає можливості суду впевнитись в тому, що станом на 03 грудня 2012 року коли ОСОБА_2 отримав посаду начальника паливного складу, він ознайомлювався зі своїми обов'язками визначеними Інструкцією.
Проаналізувавши акт службового розслідування, суд першої інстанції правильно встановив, що він затверджений ТОВ начальника КЕВ м. Одеса 27 березня 2014 року, проте дата складання акту не зазначена.
Також, відповідно до акту службового розслідування було встановлено, що згідно облікових даних КЕВ м. Одеса на час проведення заходів з приймання-передачі, за начальником паливного складу КЕВ м. Одеса ОСОБА_2 рахується майно, що знаходиться в сховищі № НОМЕР_3 військового містечка № НОМЕР_4 (у відповідності з даними витягу з акту приймання №б/н від 14 березня 2014 року (додаток №1).
При цьому, вказаного додатку до акту не надано. Також, до позову не надано копії акту приймання №б/н від 14 березня 2014 року, що підписав би ОСОБА_2 будучи начальником паливного складу КЕВ м. Одеса та який був проаналізований комісією, що складала акт службового розслідування.
Відповідно п. 32 Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах затвердженої постановою КМУ від 03 травня 2000 року №748 рішення про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок нестачі військового майна, і про ступінь відповідальності винних осіб приймається на підставі матеріалів інвентаризації, під час проведення якої встановлено причини, розмір шкоди та винних осіб, або результатів розслідування. Згідно п. 31 Положення відповідальність за нестачу військового майна несуть матеріально відповідальні особи.
Однак, на підтвердження вказаних обставин, позивачем не надано суду першої інстанції належних та допустимих доказів, зокрема, посадових обов'язків начальника паливного складу, де мало б бути зазначено про його посадові права та обов'язки, акту прийому-передачі майна від 14 березня 2014 року, показів свідків, інших документів, на підставі яких можливо було б встановити причетність ОСОБА_1 до втрати майна, в тому числі не знаходить підтвердження порушення відповідачем п.п. 31, 32 Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов не підлягає задоволенню, у зв'язку з недоведеністю причинного зв'язку між нестачею та діями або бездіяльністю ОСОБА_1 та за недоведеністю правових підстав для відповідальності відповідача.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилається як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Щодо доводів скаржника, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково зазначив, що не надано додатку №1 до акту приймання від 14 березня 2014, оскільки під час подання позовної заяви надано до суду акт службового розслідування, затверджений ТВО начальника КЕВ м. Одеси від 27 березня 2014 року з необхідними додатками, на яких ґрунтується даний акт, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що вказаного додатку до акту не надано. Більше того, скаржником не наведено жодних обґрунтування не надання та/або неможливості надання вказаного додатку до акту службового розслідування. Таким чином, вказані доводи скаржника є безпідставними не відповідають фактичним обставинам справи.
Щодо доводів скаржника, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, щодо не надання посадової інструкції начальника паливного складу, де було б зазначено про його посадові права та обов'язки, оскільки додатком до позовної заяви по даній справі є копія посадової інструкції начальника паливного складу, колегія суддів зазначає наступне.
Як зазначено вище, судом першої інстанції правильно встановлено, що надана позивачем Інструкція має виправлення у даті її затвердження, а саме «03 січня 2013» або «03 січня 2012», що не надає можливості впевнитись в тому, що станом на 03 грудня 2012 року коли ОСОБА_2 отримав посаду начальника паливного складу, він ознайомлювався зі своїми обов'язками визначеними Інструкцією, проте жодних пояснень щодо вказаних виправлень скаржником в апеляційній скарзі не зазначено, таким чином колегія суддів відхиляє вищезазначені доводи скаржника.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно з п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Одеського квартирно-експлуатаційного управління залишити без задоволення.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 26 вересня 2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева