Номер провадження: 22-ц/813/4716/25
Справа № 504/5208/24
Головуючий у першій інстанції Якимів А. В.
Доповідач Громік Р. Д.
23.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на непрацездатну повнолітню дитину,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
17 грудня 2024 року до Комінтернівського районного суду Одеської області надійшла позовна ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього непрацездатного сина сторін - ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 всіх доходів відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в сторін є спільний повнолітній син ОСОБА_3 , який є інвалідом другої групи з дитинства та проживає з позивачем. Відповідач, як батько може та зобов'язаний допомагати сину з інвалідністю. Дохід позивача не здатен забезпечити усі потреби сина, а тому позивач звернулась до суду із цим позовом. Відповідач регулярної допомоги не надає.
Позиція відповідача у суді першої інстанції.
11 лютого 2025 року від представника відповідача ОСОБА_4 до суду надійшли пояснення у справі, разом з додатками, згідно з яких відповідач просить суд в позові відмовити.
Позиція відповідача зводиться до того, що матеріалами справи не підтверджено непрацездатність повнолітнього сина сторін ОСОБА_3 , позивач не надала суду доказів можливості відповідачем сплачувати аліменти. Також представник відповідача зазначає, що відповідач додатково сплачує аліменти за судовим рішенням на користь неповнолітньої доньки, утримує непрацездатного батька, спільний син отримує соціальну допомогу по інвалідності. Відповідач зазначає, що він 09.12.2024 року та 26.12.2024 року направляв на рахунок позивача грошові перекази на лікування сина. До пояснення додані документи, що визначені відповідачем як докази правової позиції.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 лютого 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на непрацездатну повнолітню дитину задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/7 частки з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно починаючи від дня пред'явлення позову, тобто з 17.12.2024. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1211 гривень 20 копійок судового збору.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:
1) у якості доказу того, що ОСОБА_3 є непрацездатним позивачка надає до суду Довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 06.10.2021 про те, що син є інвалідом ІІ групи, проте дана довідка жодним чином не вказує на те, що він є непрацездатним та в ній не зазначено про умови та характер праці та рекомендації щодо відновлення працездатності. Тобто вказана довідка ні яким чином не підтверджує той факт, що син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є непрацездатним;
2) син ОСОБА_3 отримує державну допомогу у зв'язку з інвалідністю розмір якої відповідачу не відомий та вказані обставини відомі позивачці, які вона навмисно приховує, що на думку позивача є суттєвою обставиною, яку необхідно встановити;
3) Відповідно до виданого суддею Комінтернівського районного суду Одеської області Сафаровою А.Ф. судового наказу від 25 грудня 2024 року у справі №504/5209/24 (провадження №2-н/504/491/24) з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів (заробітку), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду, тобто з 17.12.2024 і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до звіту про здійсненні відрахування та виплати Красносільська сільська рада Одеського району Одеської області за постановою від 21. 01.2025 року ВП №76822048, виданою за виконавчим документом - виконавчий лист від 21.01.2025 року №21.13-833 за період з 01 січня 2025 року по 31 січня 2025 року з Відповідача утримано 7 902,34 грн. аліментів.
Крім цього на утриманні Відповідача перебуває батько - ОСОБА_6 , 1954 року народження, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Батько відповідача є - інвалідом ІІ групи та постійно потребує догляду, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК Міністерства охорони здоров'я України серії 10 ААА №958005 від 01.10.2012 року, в якій вказується про безстроковість встановлення інвалідності. Зазначене також підтверджується довідкою виконавчого комітету Визирської сільської ради Одеського району Одеської області від 31.01.2025 року № 99.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 23 вересня 2025 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 сторони є батьками ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 проживає з позивачем, що підтверджується довідкою №1360 від 03.12.2024 року.
ОСОБА_3 є особою з інвалідністю другої групи з дитинства, інвалідність встановлена безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК від 06.10.2021 року.
ОСОБА_3 отримує державну соціальну допомогу, що підтверджується посвідчення № НОМЕР_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 198 ЦПК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Отже, батьки продовжують бути зобов'язаними утримувати свою дитину після досягнення нею повноліття за наявності у сукупності таких обставин: дитина є непрацездатна та потребує матеріальної допомоги, наявність у батьків можливості надати таку допомогу.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними є особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані особами з інвалідністю, у тому числі дітьми з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю 2 групи з дитинства та отримує державну соціальну допомогу по інвалідності, він є непрацездатною особою в розумінні чинного законодавства, так як не може повноцінно працювати та забезпечувати своє життя.
Відповідаючи на питання, щодо того, чи потребує ОСОБА_3 матеріальної допомоги, суд першої інстанції правильно врахував, що він проживає разом з матір'ю та сестрою, є особою з особливими потребами, отримує мінімальні державні гарантії для забезпечення своїх потреб, а тому безумовно є таким, що потребує матеріальної допомоги.
Відповідач є особою працездатного віку, його стан здоров'я дозволяє надавати матеріальну допомогу сину у зв'язку із інвалідністю його дитини, зворотного судом не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що у позивача та відповідача є спільний син, який досяг 18 років і який є інвалідом з дитинства, у зв'язку з чим не має можливості працювати та в повній мірі самостійно себе утримувати, потребує матеріального утримання від батьків, в т.ч. від батька який проживає окремо від нього.
Разом з тим, обов'язок забезпечувати дітей покладається у рівній мірі на обох батьків, а розмір аліментів не повинен призводити до безпідставного збагачення. Крім того, ОСОБА_3 отримує державну соціальну допомогу. Позивач не надала суду жодних доказів щодо захворювання сина та неможливості виконувати будь-яку оплачувану діяльність.
У матеріалах справи відсутні дані про працевлаштування відповідача, його доходи та стан його здоров'я. У матеріалах справи відсутні дані про працевлаштування позивача, її доходи та стан її здоров'я. Також, у справі відсутні дані, щодо розміру соціальної допомоги по інвалідності, яку отримує ОСОБА_3 та його майновий стан.
З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції обґрунтованого висновку, що аліменти, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання повнолітнього сина сторін, з урахуванням засад добросовісності, розумності та справедливості, з урахуванням відсутності даних, щодо майнового стану сторін, слід визначити у розмірі 1/7 частини, з усіх видів заробітку щомісячно до припинення існування обставин, що дають право на утримання.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що довідка до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 06.10.2021 ніяким чином не підтверджує той факт, що син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є непрацездатним, то колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними є особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до закону.
Особою з інвалідністю є повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність, а дитиною з інвалідністю є особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність (стаття 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні").
Отже, повнолітньою непрацездатною дитиною у розумінні статті 198 СК України є повнолітні син або дочка, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю. Отже, повнолітньою непрацездатною особою є повнолітні син або дочка, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.
Враховуючи, що син сторін визнаний в установленому законом порядку особою з інвалідністю, тобто є непрацездатною особою, а тому має право на отримання аліментів від батьків.
Доводи апеляційної інстанції про відсутність у ОСОБА_3 потреби у матеріальній допомозі у зв'язку з отриманням ним державної соціальної допомоги особам з інвалідністю є необґрунтованими.
Колегія суддів зауважує, що тлумачення статті 198, 200 СК України свідчить, що при встановленні тієї обставини, чи повнолітні непрацездатні дочка чи син потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання повнолітнім непрацездатним сином, дочкою, доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що вони не потребують матеріальної допомоги (постанова Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі №459/1381/18).
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває батько відповідача, то апеляційний суд їх не бере до уваги, оскількине надано належних та допустимих доказів, а довідка виконавчого комітету Визирської сільської ради Одеського району Одеської області від 31.01.2025 року № 99підтверджує проживання у АДРЕСА_1 та підтверджує тільки склад сім'ї, а не перебування на його утриманні ОСОБА_6 .
Також судова колегія звертає увагу на те, що сам по собі факт перебування на утриманні іншої дитини також не є підставою для відмови у задоволенні позовної заяви про стягнення аліментів на утриманні непрацездатного повнолітнього сина.
Крім того колегія суддів зазначає, що позовні вимоги про стягнення аліментів були заявлені у розмірі 1/4 від усіх доходів ОСОБА_1 , однак суд першої інстанції, враховуючи усі докази і обставини справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог і розмір аліментів був визначений у розмірі 1/7 всіх доходів.
Апеляційний суд також не бере до уваги наданий до суду апеляційної інстанції доказ, а саме: звіт платника податку 3 групи за перший квартал 2025 року, з якої вбачається, що 05 лютого 2025 року ОСОБА_3 розпочав підприємницьку діяльність та у період з 05.02.2025 по 30.03.2025 отримав дохід у розмірі 36566,29 гривень, з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц зазначено, що за змістом статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.
У постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №336/1461/19, від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц, від 14 липня 2021 року у справі № 405/2098/18 зроблено правовий висновок про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Колегія суддів зазначає, що звіт платника податку 3 групи за перший квартал 2025 рокує новим доказом, який датується після винесення оскаржуваного судового рішення (08 квітня 2025 року), а тому не може бути взятий судом апеляційної інстанції до уваги.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 23 вересня 2025 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева