26.09.25
22-ц/812/1357/25
Провадження № 22-ц/812/1357/25
іменем України
15 вересня 2025 року м. Миколаїв
справа № 469/887/24
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тищук Н.О.,
суддів: Шаманської Н.О., Лівінського І.В.,
із секретарем - Коростієнко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Березанської селищної ради Миколаївської області
на рішення Березанського районного суду Миколаївської області, ухвалене 15 травня 2025 року суддею Тавлуєм В.В. у приміщенні цього ж суду, (повний текст рішення складено 26 травня 2025 року), у цивільній справі за позовом
ОСОБА_1 до
Березанської селищної ради Миколаївської області
про стягнення грошових коштів, як дохід, який міг бути реально одержаним за звичайних обставин,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Березанської селищної ради з указаним вище позовом.
Позивач зазначав, що розпорядженням Березанської районної адміністрації №544 від 6 вересня 2005 року йому надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки загальною площею 102,6 та, в тому числі: 76,3 га - ріллі, пасовищ - 23,7 га, польових доріг - 0,8 га, лісополос - 1,8 га для ведення селянського фермерського господарства із них: у власність в розмірі земельної частки (паю) вартістю 26 242,7 грн, решта - в оренду на 49 років із земель державної власності (запасу) за межами населеного пункту в межах території Василівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.
20 липня 2015 року отримав у приватну власність для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 10,0152 га кадастровий номер 4820980600:02:000:0342 згідно розпорядження голови Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області №867 від 29.12.2012 року.
24 жовтня 2016 року розпорядженням Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області №276 внесені зміни та приведено у відповідність відповідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку до п.2 розпорядження голови райдержадміністрації від 29.12.2012 року №867 «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельних ділянок у власність та оренду», а саме:
- надати ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 100,9847 га, в тому числі: у власність - ділянку площею 10,0152 га із них: 7,0723 рілля, 2,9429 га пасовища, та в оренду - ділянка площею 90,9695 га, в тому числі: під лісополосами - 1,2797 га, ріллі - 69,1230 га, пасовищ 20,2008 га, польові дороги 0,3660 га, для ведення фермерського господарства із земель державної власності (запасу) в межах території Василівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.
03 жовтня 2019 року він звернувся до Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області з заявою про укладення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 4820980600:02:000:0332 розміром 90,9695 га для ведення фермерського господарства із земель державної власності (запасу) в межах території Василівської сільської ради Березанського району Миколаївської області відповідно до розпорядження голови Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області №867 від 29.12.2012 р. та розпорядження голови Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області №276 від 24.10.2016 р.
15 листопада 2019 року рішенням 26 сесії 7 скликання Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області №72 йому відмовлено у наданні земельної ділянки кадастровий номер 4820980600:02:000:0332 в оренду для ведення фермерського господарства терміном на 49 років у зв'язку з відсутністю витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2019 рік, та тим, що право оренди земельної ділянки підлягає продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах) відповідно до статті 134 Земельного кодексу України.
25 серпня 2020 року П'ятий апеляційний адміністративний суд своєю постановою визнав незаконним та скасував рішення чергової 26 сесії 7 скликання Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області №72 від 15.11.2019 року, яким ОСОБА_1 було відмовлено у наданні земельної ділянки з кадастровим номером 4820980600:02:000:0342 в оренду для ведення фермерського господарства терміном на 49 років.
21 січня 2021 року позивач звернувся з заявою до Березанської селищної ради про виконання зазначеної вище постанови, однак відповідач, посилаючись на те, що копії постанови суду не отримував, зволікав з її виконанням.
21 травня 2021 року рішенням X сесії VIII скликання було вирішено передати позивачу зазначену земельну ділянку в оренду терміном на 49 років, селищному голові доручено укласти зі ОСОБА_1 договір оренди на строкове платне користування земельною ділянкою.
04 червня 2021 року договір оренди земельної ділянки було укладено.
Посилаючись на те, що своїми діями відповідач перешкоджав йому у користуванні земельною ділянкою протягом 9 місяців та не дав можливості засіяти її весною 2021 року та влітку зібрати врожай соняшнику, ОСОБА_1 просив стягнути з Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області 2 921 462, 91 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що визначаючи розмір упущеної вигоди позивач здійснив розрахунки виходячи із середньої врожайності та цін окремих сільськогосподарських культур по підприємствах Березанського/
Миколаївського району у 2020 - 2021 роках.
Однак, здійснений розрахунок не доводить завданих збитків (упущеної вигоди) та їх розміру та причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, оскільки зроблений на підставі відповідних статистичних даних, наданих ГУС у Миколаївській області від 13.05.2024 року, виходячи з середньої урожайності та цін на сільськогосподарську продукцію.
Крім того, сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується припущенням про можливість отримання прибутку.
Також зазначив, що розрахунок є помилковим, оскільки здійснений за всією площею орендованої земельної ділянки, а саме: 90,9695 га, в тому числі 69,1230 га - ріллі, 20,2008 га - пасовищ, 0,3660 га - польових доріг, 1,2797 га - полезахисних лісосмуг. Однак соняшником позивач міг засіяти тільки 69,1230 га ріллі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 15 травня 2025 року позов задоволено частково, з Березанської селищної ради Миколаївської області на користь ОСОБА_1 стягнуто 2 870 563, 81 грн доходу, який міг бути реально одержаним за звичайних обставин.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Також з Березанської селищної ради Миколаївської області на користь ОСОБА_1 стягнуто 14 876, 56 грн судових витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розпорядженням Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області №276 від 24 жовтня 2016 року ОСОБА_1 в оренду передано земельну ділянку площею 90,9695 га, до складу якої входить 0,3660 га польових доріг. Оскільки земля під польовими дорогами не придатна для вирощування сільськогосподарських культур, то стягненню з відповідача підлягає дохід, який позивач міг би отримати з площі 1973,97 га, що становить 2 870 563, 81 грн. (1973,97 га х 200,89 тон х 14542,6 грн).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Березанська селищна рада Миколаївської області, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що розрахунок взято за період, який починається з дня ухвалення рішення П'ятим апеляційним адміністративним судом - 26 серпня 2020 року по ухвалення Березанською селищною радою Миколаївської області рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_1 -21 травня 2021 року. Однак Миколаївська область знаходиться у степовій зоні, де посіви соняшнику проводяться з 15 квітня по 27 травня. Тому нарахування упущеної вигоди за весь цей період є безпідставним.
Також апелянт не погодився з висновком суду щодо розміру земельної ділянки, на якій позивач мав можливість реалізувати своє право на посів соняшнику, та вважав, що це могло б бути можливим лише на 69,1230 га, оскільки саме таку площу має земельна ділянка під ріллею, а решта займає: 1,2797 га - лісосмуги та 21,8465 га - пасовища, які також не пристосовані для вирощування соняшнику.
Крім того апелянт посилався на відсутність з боку Березанської селищної ради Миколаївської області неправомірних дій, які б спричинили позивачу матеріальних збитків, тому покладення на селищну раду відповідальності за їх спричинення є безпідставним.
Узагальнені доводи інших учасників
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Корчинську Л.В., просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та спричиненими збитками, оскільки відповідач всіляко уникав своєчасного виконання рішення адміністративного суду, посилаючись на те, що його не отримував. Хоча про зміст ухваленого рішення відповідачу було достеменно відомо.
Фактично договір оренди між сторонами було укладено тільки 04 червня 2021 року, однак попереднім користувачем ПП «Анатолівське» земельна ділянка була звільнена тільки 20 липня 2021 року.
2.Мотивувальна частина
Участь у судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції приймала представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Корчинська Л.В.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Судом встановлено, що 06 вересня 2005 року розпорядженням Березанської РДА №544 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки загальною площею 102,6 г в тому числі 76,3 га ріллі, пасовищ - 23,7 га, польових доріг 0,8 гa, лісополос - 1,8 га для ведення селянського фермерського господарства, із них: у власність в розмірі земельної частки (паю) вартістю 26242,7 грн (без врахування індексації), залишок земель в оренду терміном на 49 років із земель державної власності (запису) за межами населеного пункту в межах території Василівської сільської ради Березанського району Миколаївської області. Також рекомендовано позивачу підготовлений в установленому порядку проект відведення подати на розгляд до райдержадміністрації.
29 грудня 2012 року розпорядженням Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області № 867 затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 у власність та в оренду терміном на 49 років для ведення фермерського господарства із земель державної власності (запасу) в межах території Василівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та передано у власність та в оренду земельну ділянку, загальною площею 100,9847 га, у тому числі:
- у власність - ділянку площею 10,0152 га з них: 7,0723 ріля, 2,9429га пасовища, польові дороги 0,3660 га,
в оренду - ділянку площею 90,9695га, в тому числі: під лісополосами - 1,2797 га, - ріллі 69,1230 га, пасовищ - 21,8465 га, для ведення фермерського господарства із - земель державної власності (запасу).
Цим розпорядженням Березанської РДА землевпорядній організації рекомендовано встановити в натурі (на місцевості) межі земельних ділянок у відповідності з проектом відведення. ДП «Центр ДЗК» рекомендовано скласти державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення фермерського господарства. Позивачу рекомендовано укласти договір оренди земельної ділянки відповідно до чинного законодавства.
02 березня 2016 року ДП «Миколаївським науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою» на підставі договору 18739 розроблена технічна документація із нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 90,9695га, наданої позивачу в оренду відповідно до розпорядження Березанської РДА від 29.12.2012 року для ведення фермерського господарства в межах території Василівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.
06 квітня 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області зроблений висновок державної експертизи землевпорядної документації від 06.04.2016 року.
20 травня 2016 року рішенням 6 сесії 7 скликання Березанської районної ради Миколаївської області затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, наданої в оренду позивачу, для ведення фермерського господарства земель державної власності в межах території Василівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.
24 жовтня 2016 року розпорядженням Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області №276 внесені зміни та приведено у відповідність відповідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку до п. 2 розпорядження голови райдержадміністрації від 29.12.2012 року №867 «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельних ділянок у власність та оренду, а саме зазначено про надання позивачу земельної ділянки, загальною площею 100,9847 га, в тому числі:
- у власність - площею 10,0152 га з них: 7,073 рілля, 2,9429 га пасовища,
- в оренду - площею 90,9695 га, в тому числі: під лесополосами 1,2797 га, ріллі - 69.1230 га, пасовищ - 20,2008 га, польові дороги 0,3660 га, для ведення фермерського господарства із земель державної власності (запасу) в межах території Василівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.
20 липня 2015 року позивач отримав у приватну власність для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 10,0152 га, кадастровий номер 4820980600:02:000:0342 згідно до розпорядження голови Березанської РДА Миколаївської області № 867 від 29.12.2012 року.
03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Березанської селищної ради із заявою про укладення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 4820980600:02:000:0332 розміром 90,9695 га для ведення фермерського господарства із земель державної власності в межах території Василівської сільської ради Берзанського району Миколаївської області, згідно до розпорядження голови Березанської РДА Миколаївської області № 867 від 29.12.2012 року та від 24 жовтня 2016 року № 276.
15 листопада 2019 року рішенням 26 сесії 7 скликання Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області №72 позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у наданні земельної ділянки в оренду. Рішення обґрунтовано тим, що відповідно до статті 134 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки підлягає продажу окремими лотами на конкурентних засадах, а також у заявника відсутній витяг нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2019 рік.
Постановою Колегії суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі №400/768/20 постановлено визнати незаконним та скасувати рішення чергової 26 сесії 7 скликання Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області № 72 від 15 листопада 2019 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні земельної ділянки, кадастровий номер 4820980600:02:000:0332, в оренду для ведення фермерського господарства терміном на 49 років, площею 90,9695 га, в тому числі 69,1230 га ріллі, 20,2008 га пасовищ, 0,3660 га польових доріг, 1,2797 га полезахисних лісосмуг.
21 січня 2021 року позивач звернувся з заявою до Березанської селищної ради, у якій просив виконати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2020р. по справі №400/768/20.
Листом від 03 лютого 2021 року Березанською селищною радою було повідомлено позивача про те, що вказане рішення суду відповідач не отримав, у зв'язку з чим звернувся до суду для отримання постанови, яка набрала законної сили.
14 травня 2021 року позивач повторно звернувся до відповідача з заявою, в якій вказав, що постанову суду відповідачем не виконано та зауважив, що для її виконання вже пройшли всі строки.
21 травня 2021 року рішенням X сесії VIII скликання Березанської селищної ради було вирішено передати в оренду терміном на 49 років Позивачу ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 90,9695 га для ведення фермерського господарства кадастровий номер 4820980600:02:000:0332 із земель комунальної власності в межах території Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області. Доручити Березанському селищному голові укласти договір оренди на строкове платне користування земельною ділянкою кадастровий номер 4820980600:02:000:0332 з позивачем.
04 червня 2021 року Березанською селищною радою укладено з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки №49, згідно якого відповідач передав в оренду позивачу земельну ділянку площею 90,9695 га, кадастровий номер 4820980600:02:000:0332 для ведення фермерського господарства.
Позиція апеляційного суду
Так, згідно частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У пункті 8 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин першої-третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Крім того, за загальними положеннями статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Отже, обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну органом місцевого самоврядування позивачу випливає із статті 1173 ЦК України.
Наведена стаття є спеціальною, оскільки передбачає певні особливості, відмінні від загальних правил деліктної відповідальності за статтею 1166 ЦК України, а саме: а) наявність владно-адміністративного, тобто обов'язкового, одностороннього характеру дій органів державної влади, місцевого самоврядування; б) завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених суб'єктів; в) настання відповідальності незалежно від вини цих органів.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, та довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається у тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди (постанова Верховного Суду від 14.09.2022 року по справі № 910/5137/21).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 56 Конституції України надає право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень
Зазначене положення Основного Закону реалізується, зокрема, у статті 1173 ЦК України, якою закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність
У постанові Верховного Суду від 13.12.2018 року по справі №923/700/17 зазначається, що відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитки включають втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Касаційний суд неодноразово звертав увагу, що реальними збитками підкреслюється наявність фактичних втрат майнової сфери потерпілої особи. Другою складовою збитків є упущена вигода, як рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
Отже, згідно з наведеними положеннями законодавства і правових позицій касаційного суду, упущеною вигодою є неодержаний (не отриманий) дохід, який кредитор міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
Згідно з пунктами 5, 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів юридичних осіб та інтересів держави.
Відтак, справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв'язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав сторони спору.
Застосування принципу справедливості передбачено також нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1 ст. 6 якої гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що одним із елементів передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення від 23.10.1985 у справі "Бентем проти Нідерландів").
Конституційний суд у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Ураховуючи наведені підходи Європейського суду з прав людини та Конституційного суду України, Верховний Суд, аналізуючи питання конкретного розміру упущеної вигоди, у постанові від 30.09.2021 по справі №922/3928/20 зазначив, що при визначенні конкретного розміру упущеної вигоди, суду належить враховувати наведені принципи і засади цивільного законодавства та у разі неможливості точно встановити розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, який заявлено до стягнення з боржника (не факт наявності, а саме розмір) керуючись принципом справедливості визначити розмір таких збитків з урахуванням усіх обставин конкретної справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №338/334/19.
Протиправність дій відповідача підтверджено рішенням П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі №400/768/20, що набрало законної сили.
Обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну органом місцевого самоврядування позивачу випливає із статті 1173 ЦК України.
Оскільки, упущена вигода є категорією, розрахунок якої потребує урахування значної кількості чинників, зокрема, звичайних умов обороту, справедливості, розумності, компенсаційності відшкодування, які є оціночними поняттями, очевидно, що доведення таких обставин передбачає існування ряду міркувань (умовиводів), ймовірностей, а отже має здійснюватися із застосуванням стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежні.
Таким стандартом є стандарт вірогідності доказів, який з розумною впевненістю дозволяє стверджувати, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся (мав місце), аніж не був. Зокрема, з розумною впевненістю стверджувати доведеність позивачем наявності заподіяних йому збитків, правильність розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди, розміру упущеної вигоди, яка підлягає стягненню з боржника на користь кредитора тощо.
За цих умов збитки у вигляді упущеної вигоди підлягають відшкодуванню у разі: 1) коли заявлений кредитором не отриманий дохід (майнова вигода) був у межах припущення сторін на момент виникнення зобов'язань; 2) втрата доходу є ймовірним результатом порушення зобов'язання іншим контрагентом (боржником); 3) дохід не є абстрактним і може бути доведеним із розумним рівнем впевненості.
Зазначені правові висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 923/1435/20.
При цьому вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але неотриманих через винні дії відповідача (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18).
Також позивач (кредитор) зобов'язаний довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (Постанова Верховного Суду від 06.12.2019 року у справі №908/2486/18, від 15.10.2020 року у справі №922/3669/19, від 16.06.2021 року у справі № 910/14341/18).
Згідно з пунктами 5, 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Верховний Суд неодноразово роз'яснював, що за загальним правилом у разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (див. постанови від 13 липня 2022 року у справі № 753/15095/17, від 06 березня 2025 року у справі № 216/5160/22).
Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У справі, що переглядається, протиправність дій відповідача підтверджена постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року, якою визнано незаконним та скасовано рішення чергової 26 сесії 7 скликання Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області №72 від 15.11.2019 року, яким ОСОБА_1 було відмовлено у наданні земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства.
Однак, колегія суддів доходить висновку про те, що стороною позивача не доведено розміру спричинених збитків.
На підтвердження факту спричинення збитків та їх розміру, при зверненні з позовом позивач надав статистичну інформацію Головного управління статистики у Миколаївській області від 13.05.2024 року (а.с. 21) з якої вбачається, що середня врожайність соняшнику по підприємствах Березанського району Миколаївської області у 2020 році склала 13,7 центнер з 1 га, у 2021 році - 22,1 центнер з 1 га. Середня ціна реалізації насіння соняшнику у 2020 році склала 10 779,5 грн за тонну, у 2021 році - 14 542,6 грн за тонну.
Також при визначенні розміру збитків позивачем проведено розрахунок з огляду на площу земельної ділянки - 90,9695 га. Однак, з матеріалів справи вбачається, що придатна до засівання рілля у даному випадку складає 69,1230 га, а 20,2008 га складають пасовища, 0,3660 га польові дороги та 1,2797 га полезахисні лісосмуги. Таким чином наявність у ОСОБА_1 можливості засіяти земельну ділянку площею 90,9695 га матеріалами справи не підтверджена.
Також суд критично оцінює пояснення представника позивача - адвоката Корчинської Л.В. про відсутність заборони на зміну цільового призначення земельних ділянок, зокрема пасовищ, польових доріг та полезахисних лісосмуг, оскільки зміна їх цільового призначення на ріллю та використання для посівів наданими позивачем доказами не підтверджується.
Також матеріали справи не містять доказів, які б могли свідчити про фактичні наміри та вчинення позивачем ОСОБА_1 дій, спрямованих на обробіток земельної ділянки, засівання її саме насінням соняшнику (а не будь-якою іншою культурою), таких як, наприклад - закупівля для цих цілей паливно-мастильних матеріалів, насіння соняшнику, добрив тощо.
Потенційна наявність у позивача ОСОБА_1 можливості засіяти спірну земельну ділянку та отримати з неї прибуток, не може вважатись беззаперечним доказом спричинення йому Березанською селищною радою Березанського району Миколаївської області, збитків.
Отже, оскільки стороною позивача належними та достатніми доказами не доведено вчинення дій, спрямованих на оброблення спірної земельної ділянки, засівання її насінням соняшнику, та отримання з неї прибутку саме у розмірі, визначеному з огляду на вартість цієї сільськогосподарської продукції, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення коштів, як доходу, який міг бути реально одержаним, відсутні.
Таким чином, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення, яке на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України слід скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволення позову.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Березанської селищної ради Миколаївської області задовольнити.
Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 15 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: І.В.Лівінський
Н.О.Шаманська
У зв'язку з перебуванням судді Лівінського І.В. у відпустці
з 22 по 25 вересня 2025 року повний текст постанови
виготовлено 26 вересня 2025 року