Справа № 127/618/25
Провадження №11-кп/801/981/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
22 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі учасників провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисниці ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 ,
представника КП «Вінницька транспортна компанія» ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 30.09.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020010001658,
за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 та апеляційною скаргою прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_12 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 серпня 2025 року,
якою звільнено ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 47 КК України у зв'язку з передачею на поруки трудовому колективу КП «Вінницька транспортна компанія» та закрито кримінальне провадження,
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання т.в.о. генерального директора КП «Вінницька транспортна компанія» ОСОБА_13 про звільнення обвинуваченої ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності в зв'язку з передачею на поруки трудовому колективу КП «Вінницька транспортна компанія» та закриття кримінального провадження.
Звільнено ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 47 КК України в зв'язку з передачею на поруки трудовому колективу КП «Вінницька транспортна компанія» з умовою, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020010001658 від 30.09.2024, - закрито.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи № СЕ-19/102-24/21052-ІТ від 31.10.2024 в сумі 1989 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 75 копійок.
Скасовано арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.10.2024 у справі №127/32483/24.
Речові докази у кримінальному провадженні №12021020010000835, а саме:
- трамвай марки «Трам 200», інвентарний номер 41, який переданий на зберігання КП «Вінницька транспортна компанія», повернуто власнику;
- диск з відеозаписом, з камер «ситуаційного центру ВМР», даної події ДТП від 29.09.2024, по вул. Соборній, м. Вінниця, - залишено при матеріалах кримінального провадження.
Ураховуючи думку учасників кримінального провадження, а також те, що обвинувачена ОСОБА_8 в судовому засіданні не заперечувала проти звільнення її від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв'язку з передачею її на поруки трудового колективу, вперше вчинила нетяжкий злочин, в якому під час судового розгляду щиро розкаялася, суд оцінивши всі обставини у справі, дійшов до висновку, що клопотання т.в.о. генерального директора КП «Вінницька транспортна компанія» ОСОБА_13 про звільнення обвинуваченої ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності в зв'язку з передачею на поруки трудовому колективу КП «Вінницька транспортна компанія» підлягає задоволенню та вважав за можливе звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 47 КК України та закрити кримінальне провадження щодо неї на підставі ч. 3 ст. 288 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_12 просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 серпня 2025 року стосовно обвинуваченої ОСОБА_8 у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосуванням закону, який не підлягає застосуванню - ст. 47 КК України та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Призначити новий розгляд кримінального провадження щодо обвинуваченої у суді першої інстанції.
В обґрунтування скарги посилається на те, щоПротокол загальних зборів трудового колективу КП «Вінницька транспортна компанія» від 07.02.2025 не містить жодного посилання на наявність обставин щирого каяття ОСОБА_8 , для переконання колективу підприємства про реальну можливість та доцільність звернення до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності. Судом залишено поза увагою, що у Протоколі загальних зборів трудового колективу та в поданому клопотанні не міститься реального переліку заходів виховного характеру, які вживатимуться до ОСОБА_8 у разі її звільнення від кримінальної відповідальності. Під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено пом'якшуючих обставин щодо ОСОБА_8 , остання не зазначала про своє каяття стосовно вчиненого, а повідомляла виключно обставини події, матеріальна та моральна шкода потерпілій стороні не відшкодована.
В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_10 також просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 серпня 2025 року стосовно обвинуваченої ОСОБА_8 у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосуванням закону, який не підлягає застосуванню - ст. 47 КК України та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Призначити новий розгляд кримінального провадження щодо обвинуваченої у суді першої інстанції.
В обґрунтування посилається на те, що в судовому засіданні щире каяття обвинуваченої взагалі не прозвучало. З моменту вчинення злочину ОСОБА_8 не попросила вибачення у потерпілого, взагалі не вживала жодних заходів для відшкодування завданої потерпілому шкоди, хоча мала таку можливість.
Суд першої інстанції дійшов висновків про те, що обвинувачена намагалася відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, про що свідчить зміст листа, надісланого на його адресу, вибачалась неодноразово перед потерпілим та його батьками, має належну процесуальну поведінку під час досудового слідства. При цьому, такі висновки не підтверджуються доказами, а взяті зі слів самої обвинуваченої. Зміст надісланого потерпілому листа, який перебуває при клопотанні про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності, потерпілий взагалі не отримував, що залишено поза увагою суду (докази отримання такого листа відсутні).
Звертає увагу, що Протокол загальних зборів трудового колективу КП «Вінницька транспортна компанія» від 07.02.2025 не містить жодного посилання на наявність обставин щирого каяття ОСОБА_8 , для переконання колективу підприємства про реальну можливість та доцільність звернення до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності. Більше того, колектив не заслухав думку та позицію самої ОСОБА_8 з цього приводу, чи бажала б остання виправдати довіру та піддаватися заходам впливу з боку трудового колективу.
Суд залишив поза увагою, що збори колективу відбулися 07.02.2025, а додатки до протоколу датовані 05.02.2025, що ставить під сумнів не лише легітимність документу, а й свідчить про його фальсифікацію в інтересах обвинуваченої. Додатки до документу не могли бути виготовлені раніше.
Крім того, протокол не містить результатів голосування членів трудового колективу, тобто скільки осіб із 221 присутніх працівників проголосували за прийняття рішення про взяття на поруки ОСОБА_8 . У додатках наявні підписи лише меншої частини колективу.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні вимоги апеляційних скарг підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Представник потерпілого адвокат ОСОБА_10 також підтримав вимоги обох апеляційних скарг та наполягав на її задоволенні.
Обвинувачена ОСОБА_8 та її захисниця ОСОБА_7 , представник КП «Вінницької транспортної компанії» ОСОБА_11 у судовому засіданні заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора та представника потерпілого, просили ухвалу суду залишити без змін.
Мотиви і висновки суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
За правилами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 47 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК можливе лише за клопотанням колективу, членом якого є особа, про передачу її на поруки. Воно має бути оформлене протоколом загальних зборів колективу, який долучається до справи. Інших вимог до оформлення зазначених документів КК не передбачено.
Верховний Суд у постанові від 21.05.2024 (справа №443/1255/24) звернув увагу, що інститут звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації можна застосувати лише у разі встановлення усіх обов'язкових для подання відповідного клопотання умов, зокрема: 1) вчинення кримінально караного діяння вперше; 2) таке діяння є кримінальним правопорушенням відповідного ступеню тяжкості; 3) воно не є корупційним та не пов'язане з корупцією, а у разі порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, вчинене особою, яка керувала транспортними засобами не у стані будь-якого сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів; 4) наявне щире каяття особи.
Отже, установивши відсутність хоча б однієї із цих передумов, суд не вправі застосовувати ст. 47 КК України щодо обвинуваченої особи.
Виходячи з положень закону, закріплених у ст.47 КК України, питання про звільнення від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки є правом, а не обов'язком суду, і є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, котра вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування щодо неї заходів кримінально-правової репресії. Сам факт звернення із клопотанням про передачу особи на поруки імперативного значення для судів не має. Таким чином, вирішуючи питання про можливість задоволення зазначеного клопотання, суд має ретельно перевірити всі обставини й належним чином обґрунтувати ухвалене рішення.
На переконання колегії суддів, вимог кримінального закону, а саме ст. 47 КК України під час ухвалення рішення про звільнення обвинуваченої ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності місцевий суд не дотримався.
Так, звільняючи ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі положень ст.47 КК України, місцевий суд послався на те, що обвинувачена вперше вчинила нетяжкий злочин, у якому під час судового розгляду щиро розкаялася, а тому суд вважав, що клопотання т.в.о. генерального директора КП «Вінницька транспортна компанія» ОСОБА_13 про звільнення обвинуваченої ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності в зв'язку з передачею на поруки трудовому колективу КП «Вінницька транспортна компанія» підлягає задоволенню, а кримінальне провадження закриттю.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами сторони обвинувачення та представника потерпілого стосовно того, що місцевий суд не надав належної оцінки відсутності щирого каяття у обвинуваченої.
Відповідно до усталеної судової практики розкаяння передбачає, крім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у його вчиненні, щирий жаль із приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки скоєного та в готовності нести покарання.
Щире каяття - це не формальна вказівка про визнання особою своєї винуватості, а відповідне ставлення до вчиненого, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.
Отже, для визнання щирого каяття як однієї з обов'язкових умов звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд повинен перевірити фактори, які б свідчили про справжність, щирість розкаяння.
Установлено, що ДТП відбулася 24.09.2024, унаслідок чого потерпілий пішохід ОСОБА_9 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: «закрита хребетно-спинномозкова травма - компресійні переломи 10, 11,12-го грудних хребців, першого ступеню, без порушення функцій, закрита травма органів черевної порожнини - забій черевної стінки, гематома передньої черевної стінки, забій поперекової ділянки, забій кісток тазу, забій лівого стегна», які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки за своїм характером спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров?я.
Відомості про те, що під час досудового розслідування та судового розгляду в місцевому суді, обвинувачена ОСОБА_8 висловлювала жаль з приводу вчиненого, просила вибачення у потерпілого, його батьків, вживала заходи для відшкодування завданої потерпілому шкоди тощо у матеріалах кримінального провадження відсутні.
Суд першої інстанції дійшов висновків про те, що обвинувачена намагалася відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, про що свідчить зміст листа, надісланого на його адресу, вибачалась неодноразово перед потерпілим та його батьками, має належну процесуальну поведінку під час досудового слідства.
Однак, на переконання колегії суддів, такі висновки не підтверджуються доказами, а взяті зі слів самої обвинуваченої. Доказів про те, що потерпілий отримав зміст надісланого листа, який долучений до клопотання про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності, стороною захисту не надано, що залишено поза увагою суду.
При цьому лист, на який посилається суд та сторона захисту, датований 31.01.2025, а інших доказів, які б свідчили про бажання обвинуваченої ОСОБА_8 залагодити ситуацію із потерпілим матеріали кримінального провадження не містять. Водночас, обвинувачена та її захисник не були позбавлені можливості зв'язатися із представником потерпілого для узгодження вказаних питань. До того ж, на час розгляду кримінального провадження апеляційним судом, будь-яких заходів щодо щирого каяття та відшкодування шкоди обвинувачена ОСОБА_8 також не вживала.
Отже, для визнання щирого каяття як однієї з обов'язкових умов звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд повинен перевірити фактори, які б свідчили про справжність, щирість розкаяння.
Натомість, місцевий суд належно не перевірив наявність щирого каяття обвинуваченої як обов'язкової умови для застосування ст.47 КК України, не спростував доводи представника потерпілого та прокурора про відсутність щирого каяття, а відтак передчасно постановив рішення про можливість звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності.
Таким чином, колегія суддів вважає, що потребують ретельної перевірки узагальнені доводи прокурора та представника потерпілого про те, що під час розгляду клопотання про передачу обвинуваченої ОСОБА_8 на поруки трудовому колективу відсутнє щире каяття у скоєному кримінальному правопорушенні.
Крім того, колегією суддів установлено, що судом першої інстанції не спростовано доводи представника потерпілого про те, що протокол не містить результатів голосування членів трудового колективу, тобто скільки осіб із 221 присутніх працівників проголосували за прийняття рішення про взяття на поруки ОСОБА_8 . Також не спростовано доводи представника потерпілого про те, що збори колективу відбулися 07.02.2025, а додатки до протоколу датовані 05.02.2025, що ставить під сумнів не лише легітимність документу, а й свідчить про його фальсифікацію в інтересах обвинуваченої.
Також колегією суддів установлені і інші істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства, допущені місцевим судом, які вказують на незаконність оскарженої ухвали місцевого суду.
Зокрема, розгляд клопотання про застосування ст. 47 КК України до обвинуваченої відбувся у відсутність потерпілого у той час, коли системний аналіз положень статей 286, 288 КПК України свідчить про те, що з'ясування судом думки потерпілого є обов'язковим під час вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності.
Резолютивна частина ухвали не містить роз'яснення обвинуваченій ОСОБА_8 передбачених ч.2 ст. 47 КК України наслідків у разі порушення нею умов передачі на поруки, а саме те, що в такому разі вона буде притягнута до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України.
Резолютивна частина ухвали також не містить роз'яснень КП «Вінницька транспортна компанія»її дій, у разі якщо обвинувачена не виправдає довіру колективу, ухилятиметься від заходів виховного характеру чи порушуватиме громадський порядок, зокрема те, що загальними зборами колективу може бути прийняте рішення про відмову від поручительства за взяту ними на поруки особу.
З огляду на зазначене, з урахуванням змісту доводів і вимог прокурора та представника потерпілого, апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанцій щодо ОСОБА_8 скасуванню на підставах, передбачених п.3, ч.1 ст.413, п.1, ч.1 ст.411, п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК України, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Під час нового розгляду суду необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити всі обставини щодо наявності чи відсутності умов для звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст.47 КК України й ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення, яке відповідатиме ст. 370 КПК України, маючи на увазі, що в разі встановлення наявності умов для звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності з передачею на поруки трудовому колективу, які є аналогічними тим, що встановлені під час розгляду апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого, застосування приписів ст. 47 КК України слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 415, 419 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційні скарги представника потерпілого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 та прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_12 - задовольнити.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 серпня 2025 року стосовно обвинуваченої ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 286 КК України - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4