25 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 308/3184/25
провадження № 61-11242ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 серпня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Романа Романа Михайловича,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Романа Р. М.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 11 березня 2025 року, яка залишена без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 14 серпня 2025 року, скаргу залишено без розгляду.
01 вересня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний Суд» направила до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 серпня 2025 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М., суддів, які входять до складу колегії : Ситнік О. М., Фаловська І. М.
24 вересня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний Суд» направила до Верховного Суду заяву про відвід колегії суддів Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М.
В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_1 вказує, що 01 вересня 2025 року вона подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка відповідно до звіту про автоматизований розподіл судової справи між суддями зареєстрована 01 вересня 2025 року об 18:48:18. Заявник вважає, що розподіл справи здійснено незаконно, в позаробочий час, що призвело до визначення неналежного складу суду.
Крім цього, ОСОБА_1 зазначає, що визначеною колегією суддів порушено строк, передбачений для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Також, заявник вказує, що 13 серпня 2025 року суддя Ігнатенко В. М. розглядав подану нею заяву про відвід колегії суддів Тітова М. Ю., Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В. від участі в розгляді справи № 306/123/22. На думку заявника, вказана заява була обґрунтована та містила підстави для відводу вказаних суддів, які були упередженими та отримували ймовірну неправомірну вигоду за рейдерське заволодіння її будинком. Тобто, заявник вважає, що суддя
Ігнатенко В. М. безпідставно відмовив у задоволенні обґрунтованого відводу суддів та сприяв рейдерському заволодінню її нерухомим майном під час війни.
З огляду на вказане, у заявника виникають сумніви в неупередженості та необ'єктивності колегії суддів Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М., які здійснюють розгляд цієї касаційної скарги.
24 вересня 2025 року зазначену заяву було передано судді Ігнатенку В. М.
Розглянувши заяву про відвід, перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.
ЦПК України чітко передбачає підстави відводу судді.
У частині першій статті 36 ЦПК України зазначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно зі статтею 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
Цивільним процесуальним законом визначені підстави відводу судді, одними з яких є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема,
щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України
«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року
(далі - Конвенція) і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини
(далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52,
від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що під час вирішення того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Доводи заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М. щодо втручання в автоматизований розподіл судової справи та розподіл касаційної скарги в неробочий час є безпідставними, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів касаційного провадження, касаційна скарга
ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду 01 вересня 2025 року та зареєстрована в той же день об 15:53:17. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи від 01 вересня 2025 року визначено
суддю-доповідача Ігнатенка В. М., суддів, які входять до складу колегії :
Ситнік О. М., Фаловська І. М. (вказаний склад визначено об 18:48:18).
Положеннями частин третьої, четвертої, п'ятої статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що у судах функціонує Єдина судова інформаційна (автоматизована) система. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційною (автоматизованою) системою у порядку, визначеному процесуальним законом. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів, навантаження кожного судді, заборони брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядження, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.
Відповідно до частин першої, третьої, статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).
Згідно з частиною одинадцятою статті 14 ЦПК України несанкціоноване втручання в роботу Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та в автоматизований розподіл справ між суддями тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положення, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), розробляються Державною судовою адміністрацією України та затверджуються Вищою радою правосуддя після консультацій з Радою суддів України (частина тринадцята статті 14 ЦПК України).
17 серпня 2021 року Вищою радою правосуддя ухвалено рішення № 1845/0/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» (далі - Положення).
Пунктом 57 розділу IV «Особливості автоматизованого розподілу судових справ» Положення передбачено, що визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду судових справ (проваджень) здійснюється в суді у порядку, визначеному процесуальним законом, у день їх реєстрації на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.
Аналогічно питання щодо розподілу судових справ врегульовано у пункті 2.3.1 Розділу 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Радою суддів України від 11 листопада 2024 року № 39, зі змінами внесеними згідно із рішенням Ради суддів України від 26 березня 2025 року № 15, погодженими наказом Державної судової адміністрації України від 31 березня 2025 № 119, в якому зазначено, що розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.
Відповідне питання розподілу судових справ врегульовано у постанові Пленуму Верховного Суду від 21 березня 2025 року № 7 «Про затвердження Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Верховному Суді».
Виходячи з вищевказаного, розподіл касаційної скарги ОСОБА_1 , яка надійшла до Верховного Суду та зареєстрована 01 вересня 2025 року, має бути здійснений в день її реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи.
Крім цього, доводи заявника щодо наявності підстав для відводу судді Верховного Суду Ігнатенка В. М. зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішенням, яким вирішувалося питання заявленого ОСОБА_1 відводу суддям Верховного Суду Тітову М. Ю., Зайцеву А. Ю., Коротенку Є. В. від участі в розгляді справи
№ 306/123/22, що в силу положень частини четвертої статті 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу.
Щодо посилання заявника на порушення колегією суддів Ігнатенком В. М.,
Ситнік О. М., Фаловською І. М. строку, передбаченого для вирішення питання про відкриття провадження у справі, Верховний Суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів касаційного провадження, касаційна скарга
ОСОБА_1 передана судді-доповідачеві Ігнатенку В. М. 02 вересня 2025 року.
Відповідно до частини дев'ятої статті 394 ЦПК України встановлено, що ухвалу про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє не пізніше ніж через двадцять днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Згідно з наказами Верховного Суду вбачається, що суддя Ігнатенко В. М. перебував у відпустці в період з 08 вересня по 12 вересня 2025 року,
суддя Ситнік О. М. - з 01 вересня по 15 вересня 2025 року та суддя
Фаловська І. М. - з 02 вересня по 05 вересня 2025 року.
Згідно з пунктом 2.3.22 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України 11 листопада 2024 року № 39, відповідно до визначеного процесуальним законодавством принципу незмінності складу суду розгляд справи, як правило, проводиться визначеною автоматизованою системою колегією суддів.
Тимчасова відсутність судді-члена колегії, як правило, не може бути підставою для зміни складу колегії суддів.
Вказаний пункт Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України 11 листопада 2024 року № 39, стосується саме автоматизованого розподілу судової справи між суддями, яка надійшла до суду вперше.
Системний аналіз пункту 2.3.39 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України 11 листопада 2024 року № 39 дає підстави для висновку, що передача усіх матеріалів (заяв або клопотань) у межах незакінченого касаційного провадження у судовій справі здійснюється раніше визначеному судді-доповідачу.
Таким чином, зазначені посилання заявника на порушення строку розгляду справи є безпідставними, оскільки процесуальні дії вчиняються відповідно до вимог ЦПК України та з урахуванням навантаженості касаційного суду.
Верховний Суд, оцінюючи, чи наявні підстави для відводу за суб'єктивним критерієм, констатує, що не встановлено будь-які підстави стверджувати, що судді Ігнатенко В. М., Ситнік О. М., Фаловська І. М. мають та виявляють особисту упередженість під час розгляду цієї справи. Презумпція особистої неупередженості суддів діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявником не надано й судом не здобуто.
За об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність суддів. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Доводи заяви про відвід колегії суддів Верховного Суду не містять посилання на обставини, які б дали підстави для висновку про необ'єктивність та упередженість суддів Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М., тому заявлений відвід є необґрунтованим.
Верховний Суд також звертає увагу на те, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді (аналогічний висновок див., зокрема, в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2024 року у справі
№ 760/13291/20, від 16 квітня 2024 року у справі № 235/1298/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
від 27 лютого 2024 року у справі № 216/5160/22, від 20 березня 2024 року у справі № 216/4601/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 761/6087/22 і від 24 квітня 2024 року у справі № 444/948/21).
Водночас, Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Суд оцінює обставини в справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні. Тому доводи заяви не можуть слугувати підставою для відводу суддів, оскільки не підтверджують наявність об'єктивних сумнівів у їх неупередженості та об'єктивності.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Як зазначає ЄСПЛ, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).
Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим постановлення об'єктивного рішення у справі або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, для визначення неупередженості суду належить виходити не тільки з суб'єктивного критерію, але й об'єктивного підходу, який визначає, чи були забезпечені достатні гарантії, аби виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення у справі Ferrantelli et Santangelo).
Також у своєму рішенні «Газета «Україна-центр» проти України» ЄСПЛ наголошував, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб'єктивного і об'єктивного критеріїв. У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, допоки не доведено протилежного. У контексті об'єктивного критерію потрібно визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться». На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (§§ 28-32).
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що підставами для відводу судді є існування суб'єктивного або об'єктивного критеріїв, за умови доведення існування яких можна стверджувати про обґрунтованість сумнівів у безсторонності судді.
Отже, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про відвід колегії суддів Верховного Суду Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М. тому відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Керуючись статтями 33, 36, 40, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду,
Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 серпня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Романа Романа Михайловича визнати необґрунтованою.
Заяву про відвід колегії суддів Верховного Суду Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М. передати судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська