Справа № 199/12449/25
(3/199/6483/25)
іменем України
24.09.2025 місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Лисенко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка має паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , яка притягується до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 156 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 03.09.2025 за ч. 4 ст. 156 КУпАП, зазначено, що ОСОБА_1 , яка, начебто, притягувалася до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП, 03.09.2025 о 13:40 годині за адресою: місто Дніпро, вул. Калинова, 66 здійснювала реалізацію тютюнових виробів без марок акцизного збору.
ОСОБА_1 була сповіщена про дату, час і місце судового розгляду справи судовою повісткою, в тому числі повідомленням у додаток «Viber», яке доставлено адресату о 16:31 годині 11.09.2025, проте до суду не з'явилася, про причини своєї неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надала.
За таких обставин слід зазначити, що ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).
Приймаючи до уваги неявку особи, яка притягається до відповідальності, до суду, яка не є поважною, що вказує на відсутність її бажання приймати участь в розгляді справи, враховуючи невиконання постанови судді про привід особи, яка притягається до відповідальності, з метою розгляду справи у розумні строки, справа розглянута в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення та на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши письмові матеріали справи, вважаю, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Так, відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 156 КУпАП ОСОБА_1 у вину ставиться здійснення продажу тютюновими виробами без марки акцизного податку.
На підтвердження вини ОСОБА_1 до матеріалів справи долучено:
1)протокол про адміністративне правопорушення;
2)довідку за результатами розгляду рапорту ст. ДОП СП ВП № 1 ДРУП № 2 капітана поліції Максима Ткаченка;
3)копія листа;
4)копії відомостей зі служби 102 про те, що 03.09.2025 о 13:53 годині надійшло повідомлення про те, що 03.09.2025 о 13:53 годині за адресою: АДРЕСА_2 в кіоску ОСОБА_1 без відповідних документів здійснювала продаж тютюнових виробів без марок акцизного податку;
5)копія письмових пояснень свідка ОСОБА_2 про те, що він повідомив працівникам поліції, що в кіоску з сигаретами купив блок сигарет «Вінстон красні» вартість яких 75 гривень за пачку;
6)копія розписки;
7)копія протоколу огляду від 03.09.2025, відповідно до якого оглянуті сигарети марки «Winston classic» у кількості 10 пачок, які придбав ОСОБА_2 за адресою: місто Дніпро, вул. Калинова, 66 у кіоску;
8)копія рапорту;
9)копії відомостей про є-Документ на ім'я ОСОБА_1 ;
10)копії фото.
У зв'язку із викладеним слід зазначити, що адміністративна відповідальність за ч. 4 ст. 156 КУпАП настає за дії, передбачені частиною першою чи третьою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення.
Згідно ч. 1 ст. 221 КУпАП справи, передбачені частинами першою, третьою і четвертою статті 156 КУпАП розглядаються суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.
Відповідно доказом накладення протягом року особі адміністративного стягнення за дії, передбачені частиною першою чи третьою статті 156 КУпАП, є виключено постанова судді, винесена в порядку ст. 283, 284 КУпАП, яка набрала законної сили.
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином, поліцейський, який складав протокол про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 156 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , виконуючи вимоги ч. 4 ст. 156 та ч. 2 ст. 251 КУпАП, повинен був долучити до справи доказ накладення ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 або ч. 3 ст. 156 КУпАП протягом року, як про це зазначено у диспозиції ч. 4 ст. 156 КУпАП, проте цього не зробив, формально зазначивши у протоколі про адміністративне правопорушення про факт, начебто, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП, що не тільки суперечить диспозиції ч. 4 ст. 156 КУпАП, але і не підтверджено доказами у справі.
Диспозиція ч. 1 ст. 156 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
Відповідно докази у справі повинні доводи факт роздрібної або оптової торгівлі вищевказаними напоями та виробами, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
Проте, копія протоколу огляду від 03.09.2025 містить фіксацію огляду сигарет марки «Winston classic» у кількості 10 пачок, які придбав ОСОБА_2 за адресою: місто Дніпро, вул. Калинова, 66 у кіоску. Проте даний протокол огляду не містить відомостей про те, чи мали сигарети марки акцизного податку або ні. Тобто цей протокол не містить даних про вилучення сигарет без марок акцизного податку.
Відповідно відомості, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, про те, що ОСОБА_1 здійснювала реалізацію тютюнових виробів без марок акцизного збору не підтверджені доказами у справі. оскільки даних про відсутність марок акцизного податку у справі не має.
Крім того, оскільки ч. 4 ст. 156 КУпАП, є бланкетною нормою та має відсилання до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-IX, тому в протоколі необхідно було зазначити, яку норму вказаного Закону було порушено, чого працівниками поліції не зроблено.
У зв'язку з чим протокол про адміністративне правопорушення не можна вважати належним доказом відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, оскільки він не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також, зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), слід виходити з того, що, як і у кримінальному провадженні, суддя у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ЄСПЛ в рішеннях по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказував на те, що, оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Як наслідок дані, відображенні поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення, про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 156 КУпАП, не тільки не доведені долученими до справи доказами, але фактично ґрунтуються на припущеннях, відповідно є сумнівними, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».
Стаття 62 Конституції України визначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 4 ст. 156 КУпАП, оскільки її вину не доведено належними та допустимими доказами, приймаючи до уваги і те, що протокол про адміністративне правопорушення фактично обґрунтовано на припущеннях, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 283, 284 КУпАП,
Закрити на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 156 КУпАП, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Суддя: В.О.Лисенко