Справа № 601/2341/25Головуючий у 1-й інстанції Шульгач Н.М.
Провадження № 33/817/470/25 Доповідач - Сарновський В.Я.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
25 вересня 2025 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Зембри Є.Й. на постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 25 серпня 2025 року,-
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в користь держави в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Згідно постанови, 30.07.2025 року о 11 год. 13 хв. дорога М-19 Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече 263км 300м ОСОБА_1 , керував ТЗ «Ford Focus», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме на бодікамеру 856871. Від керування транспортного засобу відсторонений шляхом передачі тверезому водієві, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Зембра Є.Й. просить скасувати постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 25 серпня 2025 року, а провадження у справі закрити. Свої вимоги мотивує тим, що:
працівниками поліції не було ОСОБА_1 надано можливості реалізувати своє право на проходження огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я;
працівники поліції не ознайомили ОСОБА_1 з актом огляду на стан сп'яніння, другого примірника йому вручено не було;
ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 не було;
працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 про виявлені в нього ознаки алкогольного сп'яніння;
час зазначений у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є недостовірним, а також не було вручено ОСОБА_1 для самостійного ознайомлення.
До початку апеляційного розгляду від захисника ОСОБА_1 - адвоката Зембри Є.Й. надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких він просить змінити постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 25 серпня 2025 року та виключити з її резолютивної частини рішення про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Просить врахувати те, що: дії ОСОБА_1 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам; обставини які б обтяжували відповідальність правопорушника, відсутні; ОСОБА_1 є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 за призовом під час мобілізації та бере безпосередню участь у виконанні бойових завдань і керування транспортним засобом є обов'язковою умовою ефективного та оперативного реагування на бойові виклики, зокрема щодо евакуації поранених, доставки обладнання, а також забезпечення безперебійної роботи підрозділу.
Заслухавши доводи захисника Зембри Є.Й., який вважав можливим проводити розгляд у відсутності ОСОБА_1 і просив задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, а також розглянути викладені в доповненнях до неї вимоги, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.
Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об'єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушень ґрунтуються на матеріалах справи.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується даними, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 406968 від 30 липня 2025 року; акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 30 липня 2025 року; постанові про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА№5349740; свідоцтві про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П 51 QM 0003 103 25; відеоматеріалах з нагрудних камер працівників поліції.
Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведений належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не було ОСОБА_1 надано можливості реалізувати своє право на проходження огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я спростуються наявними у справі та дослідженими в ході судового розгляду доказами.
Так, з наявного в матеріалах справи відеозапису (файл export-2zxmp.mp4 починаючи з 11:20:30 год) вбачається, що працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у найближчому медичному закладі, на що останній категорично відмовився. При цьому поліцейським було роз'яснено ОСОБА_1 його обов'язок як водія відповідно до п.2.5. ПДР пройти огляд на стан сп'яніння, а також порядок та і процедуру огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, так і наслідки відмови від такого огляду.
Таким чином, дані зафіксовані на вказаному відеозаписі повністю спростовують доводи апелянта, що поліцейський діяв без дотриманням вимог ст.266 КУпАП та відповідних підзаконних актів, якими визначено порядок направлення водіїв для огляду на стан сп'яніння і порядок проведення такого огляду.
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги твердження апеляційної скарги про те, що ознак алкогольного сп'яніння в ОСОБА_1 не було, а також те, що працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 про виявлені в нього ознаки алкогольного сп'яніння, оскільки відповідно до п. 2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких саме у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. З наявних у справі відеозаписів видно, що працівник поліції неодноразово оголошував ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння.
Окрім того, дані доводи захисника також спростовуються як актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, так і направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 30 липня 2025 року, згідно яких, підставою для проведення огляду ОСОБА_1 було виявлення поліцейським таких ознак алкогольного сп'яніння як: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, виражене тремтіння пальців рук.
Доводи апеляційної скарги про те, що час зазначений у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є недостовірним, а також не було вручено ОСОБА_1 для самостійного ознайомлення є неналежними, оскільки ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у найближчому медичному закладі категорично відмовився, а тому в працівників поліції не було підстав оформляти направлення водія у відповідний медичний заклад.
Так, за змістом положень частин третьої, четвертою ст.266 КУпАП підставою для направлення особи для огляду на стан алкогольного сп'яніння в заклад охорони здоров'я є попередня згода самого водія на проходження такого огляду, який згідно п.7 розділу 1, п.п.8,9 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858, проводиться у найближчому закладі охорони здоров'я за обов'язкової участі поліцейського не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
На підставі наведеного апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги про скасування постанови суду через те, що направлення на огляд водія від 30 липня 2025 року ОСОБА_1 не вручалось, і час вказаний у ньому не відповідає дійсності є помилковими.
Твердження захисника про те, що працівники поліції не ознайомили ОСОБА_1 з актом огляду на стан сп'яніння, другого примірника йому вручено не було, суд апеляційної інстанції оцінює критично, так як вбачається із матеріалів справи, зокрема відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції (export-2zxmp.mp4 з 11:41:35 год) ОСОБА_1 після підписання ним постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА№5349740 від 30 липня 2025 року, у категоричній формі відмовився підписувати будь-який інший документ, після чого, працівник поліції повідомив останнього про оформленні на нього документи та ознайомив із їх змістом. Із відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції не вбачається зауважень або письмових заперечень з боку особи під час складання акту огляду на стан сп'яніння. Матеріали справи містять повний пакет документів, у тому числі акт огляду, який оформлений належним чином, із дотриманням усіх вимог законодавства. Жодних скарг чи зауважень з боку ОСОБА_1 щодо порушення процедури на момент огляду не зафіксовано.
Інші доводи апеляційної скарги, які перевірені в ході апеляційного розгляду, не спростовують правильності встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і його висновків про кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, а тому ці доводи не є підставою для скасування постанови і закриття провадження за відсутністю події та складу правопорушення, як про це просить апелянт.
Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Щодо поданих захисником доповнень до апеляційної скарги встановлено наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Доводи доповнень до апеляційної скарги зводяться до прохання змінити накладене адміністративне стягнення і не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортними засобами.
Однак, такі вимоги не ґрунтуються на положення чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, у відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
За позицією апеляційного суду, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами вимоги закону судом першої інстанції були дотримані у повній мірі.
Апеляційний суд звертає увагу, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Будь-яких альтернативних видів стягнення санкція вказаної статті не передбачає.
Слід зазначити, що позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченого ч.1 ст.24 КУпАП. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як особою, що притягнута до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, з дотриманням засад справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Накладене місцевим судом на ОСОБА_1 стягнення відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.
Доводи сторони захисту про те, що накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами буде непропорційним апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки як правильно враховано судом першої інстанції адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП України, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху. Характер вказаного правопорушення має підвищену суспільну небезпечність порівняно з іншими встановленими цим Кодексом правопорушеннями, безпідставне звільнення або часткове звільнення від відповідальності правопорушників буде суперечити визначеній у ст.23 КУпАП меті адміністративного стягнення, оскільки дасть підстави для висновку про необов'язковість додержання законів України і поваги до правил у сфері безпеки дорожнього руху, тобто у категорії справ, розгляд яких є суспільно значущими та має значний суспільний інтерес.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортним засобом є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти транспортним засобом та їздити на ньому, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі. ОСОБА_1 реалізуючи своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
З огляду на вищенаведене, підстав для зміни постанови суду з наведених в апеляції мотивів апеляційний суд також не вбачає.
За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню чи зміні за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Зембри Є.Й. залишити без задоволення, а постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 25 серпня 2025 року відносно ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя