Справа № 442/1723/25 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.
Провадження № 22-ц/811/1698/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.
26 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
секретаря: Салати Я.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Іванов Олег Олександрович до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,-
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 травня 2025 року надано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 строк для примирення - 4 місяці до 12 вересня 2025 року.
Зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Іванов Олег Олександрович до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, до закінчення визначеного судом строку для примирення сторін.
Вищезгадану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що суд першої інстанції примусив позивачку до шлюбу. Згідно зі статтею 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Наголошує, що звертаючись із позовом про розірвання шлюбу та незгодою з проханням відповідача про примирення, ОСОБА_1 у відповіді на відзив наводила фактичні обставини та докази про вчинення відповідачем домашнього насильства.
Не погоджується із резолютивною частиною оскаржуваної ухвали, де роз'яснено про можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали суду в частині зупинення провадження у справі.
Вважає, що така вказівка суду не відповідає вимогам закону.
Наголошує на тому, що оскільки ухвала про зупинення провадження у справі включена у перелік ст. 353 ЦПК України, у пункті 14 частини 1 вказаної статті, законодавець надаючи право на подання скарги на таку ухвалу не обмежував це право тільки в "частині зупинення", тобто оскаржити можна усю ухвалу, а не тільки її частину.
Просить скасувати ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 травня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення 26 вересня 2025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно дост. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що 04 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що спільне життя з відповідачем не склалося у зв?язку з несумісністю характерів, відсутністю взаєморозуміння, з цього приводу в сім?ї почали часто виникали суперечки та непорозуміння, що призводило до погіршення відносин, фактично сім?я розпалася, разом не проживають, взаємний прав та обов?язків не мають, спільного господарства не ведуть, шлюбно-сімейних відносин не підтримують. Подальше збереження шлюбу не можливе, оскільки його збереження суперечить інтересам сторін, шлюб існує лише формально, надання строку на примирення не виправить стан їхніх шлюбних відносин, оскільки вказані вище обставини продовжуються протягом тривалого часу, а спроби примирення в минулому не принесли жодних результатів.
Заперечуючи щодо розірвання шлюбу, відповідачем було подано до суду заяву про надання строку на примирення тривалістю шість місяців. В обґрунтування наявності підстав для надання строку на примирення, відповідач посилався на те, що бажає зберегти сім'ю, вважає, що непорозуміння та труднощі носять тимчасовий характер.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції врахував вищевказані пояснення відповідача, та, зважаючи на наявність трьох неповнолітніх дітей, надав останнім строк для примирення тривалістю чотири місяці.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.
Так, відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечили б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Як зазначено у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюбу, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Частиною 7 статті 240 ЦПК України визначено, що у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 253 ЦПК України у випадках, встановлених пунктом 4 частини першої статті 251 цього Кодексу, провадження у справі зупиняється до закінчення строку для примирення, визначеного судом.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час розгляду справи з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому її розгляду.
Отже, якщо у справі про розірвання шлюбу суд дійде висновку про необхідність надання подружжю строку для примирення, який не може перевищувати шести місяців, суд відповідно до імперативної вказівки п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України зобов'язаний зупинити провадження у справі на цей строк.
Враховуючи вищенаведені положення законодавства, а також те, що відповідач заперечував проти розірвання шлюбу, подружжя має трьох неповнолітніх дітей, суд першої інстанції, з метою збереження шлюбу та в інтересах дітей, дійшов вірного висновку, що сторонам необхідно надати строк на примирення, на термін, що відповідатиме вимогам розумності і справедливості.
При цьому, необхідно вказати, що суд першої інстанції визначив не гранично допустимий строк на примирення, який становить шість місяців, а менший - чотири місяці.
Колегія суддів наголошує, що надання судом строку для примирення подружжя не суперечить моральним засадам суспільства, не є примушуванням сторін до спільного проживання, втручанням у їх приватне життя, порушенням норм моралі, конституційних прав позивача та принципу добровільності шлюбу, а спрямоване виключно на збереження сімейних відносин, як це передбачено вище зазначеними нормами законодавства. Після його закінчення, якщо примирення не відбудеться, суд вирішуватиме справу по суті заявленого позову.
Доводи апеляційної скарги, які зводяться до заперечення факту на примирення, яке є неможливим, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки при вирішенні питання щодо зупинення провадження у справі суд першої інстанції дотримався положень п.4 ч.1 ст. 251 ЦПК України, відповідно до якого суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала, якою було зупинено провадження у справі та надано подружжю строк для примирення, є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення
Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 26 вересня 2025 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.