Справа № 463/7860/24 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.
Провадження № 22-ц/811/747/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
26 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
секретар: Чиж Л.М.
за участю: представника Державного бюро розслідувань - Цунівської А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові про відшкодування моральної шкоди та матеріальної шкоди,
20.08.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові про відшкодування моральної шкоди та матеріальної шкоди.
Просив стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, на його користь кошти в сумі 1000000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, окрім цього просить стягнути матеріальну шкоду у розмірі 29,00 грн, понесену за направлення на адресу Личаківського районного суду м. Львова скарги на невнесення працівниками Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові відповідних відомостей, на підставі заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.01.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Свої вимоги обґрунтовував порушенням органу державної влади, а саме Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місці Львові, які виражалися у невнесенні відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви позивача від 06.01.2022 про вчнене кримінальне правопорушення. Разом з тим, він отримав відповідь, що йому відмовлено у внесенні відповідних відомостей. Таку відмову позивач оскаржив в порядку, передбаченому КПК України і ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 05.04.2022 задоволено скаргу ОСОБА_1 та зобов'язано уповноважену особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, невідкладно внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, які містяться в заяві про вчинення кримінального правопорушення. Внаслідок порушення відповідачем норм ст.ст. 19,40,64,68 Конституції України та норми КПК України йому було спричинено моральну шкоду, яка полягала у приниженні честі, гідності, ділової репутації, моральних переживань у зв'язку з порушенням прав.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, про стягнення суми коштів на відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000000,00 грн та 29,00 грн на відшкодування матеріальної шкоди - відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що позивач надав докази підтвердження факту заподіяння моральної шкоди відповідачем, за яких обставин, якими діями відповідача, ступінь вини заподіювача та грошової оцінки такої. Вважає, що відповідач зобов'язаний був застосувати норми Конституції України як норми прямої дії та визнати позовні вимоги позивача, або заперечити, зокрема, факти заподіяння шкоди. Вказує на те, що на підставі ч.1 ст.1167 ЦК України суд зобов?язаний захистити права ОСОБА_1 гарантовані ст.56 Конституції України і задоволити його позов, оскільки ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 05.04.2022 року (справа № 463/885/22)встановлено вину та незаконність дій уповноважених осіб Державного бюро розслідувань.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Державне бюро розслідувань подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Державного бюро розслідувань Цунівська А.І. просила рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, тому колегія суддів вважає, що розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України слід проводити без його участі .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
За загальним правилом, яке міститься у статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч.2 ст.1176 ЦК), зокрема, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст.1173, 1174 цього Кодексу).
Відповідно до ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою, незалежно від вини цього органу.
Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, незалежно від вини цієї особи.
У постанові Верховного Суду від 27 березня 2023 року у справі №757/221/21-ц, зазначено, що суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому, не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.
Згідно з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі №686/27967/19, сам факт винесення слідчим суддею процесуальних ухвал, якими за результатами розгляду скарг позивача зобов'язано відповідача вчинити певні процесуальні дії, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідачів і притягнення їх до відповідальності.
Судом встановлено, що 19.01.2022 на адресу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, надійшло із Львівської обласної прокуратури звернення ОСОБА_1 щодо неправомірних дій службових осіб Державного бюро рослідувань, які полягали у невнесення працівниками Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, відповідних відомостей та визнання позивача потерпілим (а.с.12).
Листом старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місці Львові Куманським О. позивачу ОСОБА_1 було повідомлено, що відсутні підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки у заяві не наведено достатньо відомостей про обставини, які б свідчили про факт вчинення кримінальних правопорушень(а.с.13).
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 05.04.2022 року (справа № 463/885/22) задоволено скаргу ОСОБА_1 та зобов'язано уповноважену особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, невідкладно внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, які містяться в заяві про вчинення кримінального правопорушення(а.с.15).
Колегія суддівпогоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог позивача, оскільки ухвалою слідчого судді від 05.04.2022, зобов'язано уповноважену особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, вчинити дію в порядку вимог ст.214 КПК України за зверненням ОСОБА_1 від 06.01.2022 щодо внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінальних правопорушень, разом з тим, сам факт винесення слідчим суддею процесуальної ухвали, якою за результатами розгляду скарги позивача зобов'язано відповідача вчинити певні процесуальні дії, не може бути достатньою підставою для висновку про цивільно-правову відповідальність відповідача у виді відшкодування позивачу, як потерпілому у кримінальному провадженні, моральної шкоди, а свідчить про реалізацію позивачем, ОСОБА_1 , передбаченого КПК України права на оскарження рішень, дій та бездіяльності органу досудового розслідування та не є безумовним та безспірним доказом заподіяння позивачу шкоди.
Позивачем не доведено факту завдання йому моральної шкоди, наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача і шкодою, відтак суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Повний текст постанови складено:26.09.2025
Головуючий
Судді