Ярмолинецький районний суд Хмельницької області
Справа № 674/1526/24
1-кп/689/67/25
26 вересня 2025 року селище Ярмолинці
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області:
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
учасники судового провадження:
прокурори - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
представник потерпілої - адвокат ОСОБА_7 ,
захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 ,
обвинувачений - ОСОБА_9 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ярмолинці клопотання прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.05.2024 за №12024240000000632, про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Канібалам, Республіки Таджикистан, таджику, громадянину Таджикистану, працездатному, непрацюючому, з неповною середньою освітою, маючого на утриманні четверо дітей: ОСОБА_10 , 2008 р.н., ОСОБА_11 , 2009 р.н., ОСОБА_12 , 2012 р.н., ОСОБА_13 , 2013 р.н., проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , особу встановлено за посвідкою на постійне місце проживання № НОМЕР_1 від 14.01.2015 року, раніше не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152; ч. 4 ст. 152; ч. 2 ст. 156 КК України,
встановив:
В провадженні Ярмолинецького районного суду Хмельницької області перебуває кримінальне провадження за № 12024240000000632 від 12 травня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152; ч. 4 ст. 152; ч. 2 ст. 156 КК України.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На адресу суду 26 вересня 2025 року надійшло письмове клопотання прокурора ОСОБА_14 про продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжких злочинів і, на думку прокурора, наявні ризики, зазначені у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання обвинуваченому вказаного запобіжного заходу, зокрема те, що він може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів немає.
Прокурор ОСОБА_6 в судовому засіданні просив задоволити клопотання. Зазначив суду, що ОСОБА_9 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжкого насильницького злочинів щодо статевої свободи та статевої недоторканості неповнолітніх. Станом на сьогоднішній день продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений, який є громадянином Таджикистану, може виїхати за кордон та переховуватися від суду; може впливати на потерпілих і свідків, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор ОСОБА_5 підтримав клопотання, суду зазначив, оскільки неповнолітня потерпіла ОСОБА_11 вирішила давати показання, тому ймовірним є можливість обвинуваченого впливати на потерпілу ОСОБА_15 , а також на двох вже допитаних малолітніх свідків - ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_7 , підтримала клопотання прокурора.
Обвинувачений та його захисник заперечили проти продовження застосування вказаного запобіжного заходу, захисник просив застосувати більш м'який запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт. Зокрема, захисник зазначив, що ризики, які зазначені прокурором, під час судового розгляду не доведені, а тривале перебування обвинуваченого під вартою суперечить практиці ЄСПЛ. Свідки вже допитані, а на потерпілу ОСОБА_15 обвинувачений не зможе чинити тиск, адже, перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом, буде проживати в іншому будинку, власником якого є ОСОБА_18 . Обвинувачений є інвалідом, батьком 4 - дітей, має можливість знаходитися під цілодобовим домашнім арештом в житловому будинку ОСОБА_18 по АДРЕСА_2 . Просив суд змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки власник цього будинку, ОСОБА_18 , надала свою згоду на проживання в ньому обвинуваченого.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.
ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжких злочинів із застосуванням насильства, за вчинення яких передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі.
Так, ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 7 серпня 2025 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 був продовжений до 5 жовтня 2025 року включно.
В силу ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті, зокрема переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
ОСОБА_9 обвинувачуєтьсяу вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152; ч. 4 ст. 152; ч. 2 ст. 156 КК України, що підтверджується зібраними в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження доказами: протоколом огляду місця події, протоколом допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_11 , протоколом слідчого експерименту з участю неповнолітньої потерпілої ОСОБА_11 , протоколами допиту свідків, висновком психіатричного експерта тощо.
Вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою суд враховує наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також тяжкість покарання за злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_9 , його вік, стан здоров'я, репутація тощо.
Так, суд приходить до переконання, що під час розгляду зазначеного клопотання прокурором доведено, що продовжують існувати ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - ОСОБА_9 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду; п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, а також на потерпілих, в тому числі неповнолітню потерпілу; п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - ОСОБА_9 , перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зокрема, про наявність ризику переховування обвинуваченого від суду (п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України) свідчить те, що обвинувачений усвідомлює негативні наслідки для себе, які можуть настати внаслідок визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та призначення йому відповідного покарання. Також суд констатує, що обвинувачений є громадянином Таджикистану, не підлягає загальній мобілізації, тому зможе вільно виїхати за межі України. Окрім того, тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для тримання особи під вартою (рішення ЄСПЛ від 12 березня 2013 року у справі «Волосюк проти України»).
Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить та обставина, що, перебуваючи не під вартою, в тому числі під цілодобовим домашнім арештом, обвинувачений може вчиняти як психологічний, так фізичний тиск на неповнолітню потерпілу, спонукаючи останню до зміни показів або до відмови від дачі показів з метою уникнення кримінальної відповідальності. Судом також враховано, що по кримінальному провадженню неповнолітня потерпіла ОСОБА_11 та потерпіла ОСОБА_19 відмовилися від дачі показань, водночас, 26 вересня 2025 року в судовому засіданні неповнолітня потерпіла ОСОБА_20 заявила, що бажає надати суду свої покази.
Щодо ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, то суд виходить з того, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні багатоепізодного особливо тяжкого злочину та тяжкого злочину, до затримання офіційно працевлаштований не був.
Окрім цього, ОСОБА_9 не має міцних соціальних зв'язків та постійного джерела доходу, що вказує на те, що отримання матеріальних засобів на існування обвинувачений може здійснювати у протиправний спосіб.
При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини у справі “Ілійков проти Болгарії», де зазначено, що “суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні “ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Ризики є реальними та триваючими, а тому суд приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення і впливати на потерпілих та свідків, через що застосування більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі цілодобового домашнього арешту, не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
Крім того, з урахуванням обставин інкримінованих кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, які є насильницькими, суд вважає за необхідне продовжити застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що у задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну йому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт необхідно відмовити ще й з тих підстав, що стороною захисту не надано доказів того, що обвинувачений, проживаючи в житловому будинку АДРЕСА_2 , який належить на праві власності ОСОБА_18 , і який розташований неподалік місця проживання дружини обвинуваченого і неповнолітньої потерпілої ОСОБА_21 , не буде здійснювати тиск на останню (Том № 1 а.к.п. 110-111).Захистом не надано суду переконливих доказів того, що обвинувачений буде в змозі сплачувати комунальні послуги, а також забезпечити себе необхідним харчуванням, з огляду на те, що він до затримання не був працевлаштований.
Також обвинуваченим та захисником не надано суду обґрунтованих аргументів, які б свідчили про неможливість перебування ОСОБА_9 під вартою, з огляду на ту обставину, що останній є особою з інвалідністю 3-ї групи.
Про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт свідчить наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: запобігання спробам незаконного впливу на потерпілих та свідків.
На переконання суду, такий запобіжний захід як домашній арешт, не може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти ризикам, що знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, а також враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим особливо тяжкого злочину та тяжкого злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, ту обставину, що ОСОБА_9 є громадянином Республіки Таджикистан, без постійного місця роботи, а також враховуючи відсутність міцних соціальних зв'язків у місці його постійного проживання, тому клопотання прокурора слід задоволити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому до 60 днів, а у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт необхідно відмовити.
Керуючись ст. 177, 183, 197, 199, 331, 372, 395 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора задоволити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 24 листопада 2025 року включно.
У задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення.
Головуючий: суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3