Справа № 686/5675/25
Провадження № 2/686/3099/25
16 вересня 2025 р. м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді - Продана Б.Г., за участю секретаря судового засідання - Боднар А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу №686/5675/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІГ-АНТ» до ОСОБА_1
про стягнення 3% річних,
28 лютого 2025 року, позивач, ТОВ «ГІГ-АНТ», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних в розмірі 15 093,28 дол. США, що еквівалентно 627 758,19 грн. В обґрунтування позову зазначає, що заочним рішенням від 06.11.2012 року у справі №2218/17918/2012 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №27/062008/840-к/1480 від 27.06.2008 року в розмірі 102 761,57 дол. США. На підставі договору відступлення прав вимоги, ТОВ «ГІГ-АНТ» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за вказаним договором. Вказує, що станом на 24.02.2025 року рішення суду від 06.11.2012 року не виконано, заборгованість складає 102 761,57 дол. США, а тому на цю суму позивач нарахував відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних у сумі 15 093,28 дол. США, які просить стягнути з відповідача.
10.03.2025 року по справі відкрито провадження, призначено підготовче судове засідання.
27.03.2025 року від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру 3% річних до 5% від заявленої позивачем суми із врахуванням скрутного матеріального становища відповідача.
01.04.2025 року представником позивача надано додаткові пояснення у справі, вказує, що оскільки відповідач отримав у користування кошти від Банку, у встановлені договором терміни їх не сплачував, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06.11.2012р. у справі №2218/17918/2012 по стягненню коштів не виконує, в результаті чого кредитор зазнав матеріальних втрат від знецінення грошових коштів, а тому має право на отримання компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання за період з 03.04.2017р. по 23.02.2022р. у повному обсязі. Просить задоволити позовні вимоги.
26.03.2025 року відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності, оскільки позивач звернувся з позовною заявою до суду лише 24.02.2025 року про стягнення 3% річних за період з 03.04.2017 по 23.02.2022.
14.04.2025 року справу призначено до слухання по суті.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, подала заяву про слухання справи у її відсутності, позов підтримує, просить його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, в поданій до суду заяві просив відмовити в задоволенні позову застосувавши строк позовної давності.
За таких обставин суд вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін, на підставі поданих доказів.
У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Вивчивши матеріали справи, подані докази, оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступні обставини та правовідносини.
Судом встановлено, що заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 06.11.2012 року у справі №2218/17918/2012 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №27/062008/840-к/1480 від 27.06.2008 року в розмірі 102 761,57 дол. США.
На підставі договору відступлення прав вимоги №GL3N014029 від 16.01.2020 року, ТОВ «ГІГ-АНТ» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за вказаним договором.
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Позивач вказує, що станом на 24.02.2025 року рішення суду від 06.11.2012 року не виконано, заборгованість складає 102 761,57 дол. США, а тому на цю суму позивач нарахував відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних у сумі 15 093,28 дол. США, які просить стягнути з відповідача.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розглядаючи заяву відповідача щодо пропущення позивачем строку позовної давності, суд дійшов наступного висновку.
Позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (стаття 256, частина перша статті 260, частина третя статті 267 ЦК України).
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
До правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю в три роки.
Порядок відліку позовної давності наведено в статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Щодо продовження строків давності на строк дії карантину та дії воєнного стану в Україні, необхідно зазначити таке.
Із 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку до 30 червня 2023 року (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»).
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року).
Однак суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).
Пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону №540-ІХ передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (Закон України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19»).
Отже, на період дії карантину законодавець звільнив позичальника від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення платежів за кредитами (позиками), однак не звільнив від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, тому до спірних правовідносин застосовні положення про позовну давність та щодо її продовження на строк дії карантину.
Тобто, строки давності щодо вимог про стягнення сум за статтею 625 ЦК України, які не спливли на момент набрання чинності Законом №540-ІХ (02 квітня 2020 року), продовжуються на строк дії такого карантину.
Такі висновки щодо застосування Закону №540-ІХ викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року в справі №910/18489/20 (провадження №12-46гс22), а також у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року в справі №679/1136/21 (провадження №61-5238св22), від 16 листопада 2023 року в справі №487/1342/21 (провадження №61-4298св23), від 20 квітня 2023 року в справі №728/1765/21 (провадження №61-6640св22).
Таким чином, суд доходить висновку, що на момент набрання чинності Законом №540-ІХ (02 квітня 2020 року) зобов'язання відповідача перебувають у межах продовженої позовної давності.
Згідно із Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2120-ІХ), що набрав чинності 17 березня 2022 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, за змістом якого в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Закон №2120-ІХ виключив можливість нарахування сум за статтею 625 ЦК України з 24 лютого 2022 року, однак не змінив положення пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону №540-ІХ щодо продовження строку давності, зокрема за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3% річних, нарахованих до 24 лютого 2022 року, на період дії карантину.
Карантин на території України скасований з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651.
Запровадження на всій території карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 257 ЦК України. Вирішувати питання поважності пропуску такого строку не потрібно.
Аналогічним є питання щодо продовження строків давності на строк дії воєнного стану в Україні.
Так, у розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України внесені доповнення пунктом 19 такого змісту: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану, який триває по сьогоднішній день.
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про наявність у позивача підстав для звернення до суду із даними вимогами за період, що перевищує загальний трирічний строк позовної давності.
При цьому суд установив, що заборгованість, стягнута з відповідача судовим рішенням, ним не погашена, протилежного останнім не доведено, відтак його боргове зобов'язання перед позивачем продовжує існувати.
За таких обставин позивач має право на звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача на його користь інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання останнім грошового зобов'язання.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач доказів на підтвердження своїх заперечень не наддав, тоді як його клопотання про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.
Таким чином, суд проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню три відсотки річних у розмірі 15 093,28 дол. США, що еквівалентно 627 758,19 грн.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову в розмірі 9 416,37 грн.
Керуючись статтями 526, 530, 610, 611, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 12, 81, 263-265, 279, 280, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГІГ-АНТ» (м. Тернопіль, вул. Текстильна 24а, код ЄРДПОУ 40473841) 3% річних в розмірі 15 093,28 дол. США (що еквівалентно 627 758,19 грн.) та 9 416,37 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду виготовлено 26.09.2025 року.
Суддя: