Провадження № 1-кп/679/130/2025
Справа № 679/1338/25
26 вересня 2025 року м.Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі головуючої судді ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нетішин Хмельницької області у спрощеному провадженні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025244060000476 від 09.08.2025, про обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Лисиче, Славутського району, Хмельницької області, громадянина України, українця, із середньою освітою, не одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації Збройних Сил України, стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , ВОС-100915А, у військовому званні солдат, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого в силу ст.89 КК України, у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.129 КК України, -
14.03.2025 згідно наказу № 44-РС командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу), солдата ОСОБА_2 , призваного на військову службу під час мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», який прибув із 307 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , призначено на посаду стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , ВОС-100915А. З 15.03.2025 солдата ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення, 15.03.2025 останній справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов'язків за посадою.
Відповідно ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до положень ч.9 ст.1, п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовцем є особа, яка проходить військову службу, а початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, з дня відправлення у військову частину з районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки солдат ОСОБА_2 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_2 , відповідно до вимог ст.ст.11, 16, 115, 116, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Окрім цього, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, ОСОБА_2 повинен був дотримуватись вимог ст.68 Конституції України, згідно яких кожен, у тому числі ОСОБА_2 , зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та Законів України, а також ст.49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно яких військовослужбовці постійно повинні бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Однак, всупереч наведених вимог Конституції України та законодавства України ОСОБА_2 вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.
Так, 09 серпня 2025 року близько 15 год. 20 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 , в ході словесного конфлікту, будучи обуреним висловлюваннями та діями ОСОБА_3 , діючи на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, рукою дістав з кишені розкладний ніж, при цьому усвідомлюючи, що демонстрація ножа здатна викликати у нього реальне побоювання за своє життя, яким умисно завдав ОСОБА_3 один удар в ділянку голови, при цьому словесно погрожував останньому вбивством, чим заподіяв останньому тілесне ушкодження у вигляді рани лівої брови з підшкірною гематомою верхньої повіки лівого ока, яке відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.
Крім того, 09 серпня 2025 року близько 15 год. 20 хв., перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 , під час словесної суперечки у ОСОБА_2 виник протиправний умисел, направлений на залякування ОСОБА_3 .
З цією метою, ОСОБА_2 без розриву у часі у тому ж місці, реалізуючи свій умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, для того, щоб викликати у ОСОБА_3 неспокій та побоювання за своє життя, спочатку словесно погрожував останньому вбивством, говорячи, що заріже, а після чого дістав з кишені розкладний ніж, при цьому усвідомлюючи, що демонстрація ножа здатна викликати у нього реальне побоювання за своє життя, та умисно завдав ОСОБА_3 один удар в ділянку голови. Відповідно у ОСОБА_3 були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
Таким чином, ОСОБА_2 своїми умисними, цілеспрямованими та протиправними діями, за допомогою усних погроз та заподіяння тілесного ушкодження, вчинив погрозу вбивством, і у зв'язку з характером дій ОСОБА_2 , ОСОБА_3 мав реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
Враховуючи ту обставину, що під час дізнання обвинувачений, за участю захисника ОСОБА_4 , та потерпілий ОСОБА_3 подали заяви, в яких зазначили, що згідні зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами та із розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні, ознайомлені з обмеженням права апеляційного оскарження у такому випадку, а обвинувачений також вказав, що беззаперечно визнає свою винуватість, обвинувальний акт розглядається судом відповідно до положень ч.2 ст.381 КПК України без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
Відповідно до ч.2 ст.382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України як заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження.
Його ж дії також правильно кваліфіковані за ч.1 ст.129 КК України як погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні зазначених кримінальних проступків не оспорювалася жодним учасником судового провадження.
При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також обставину, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини.
Як особа, обвинувачений ОСОБА_2 не судимий в силу ст.89 КК України, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, військовослужбовець.
Відповідно до ст.65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, а згідно з ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Суд також з огляду на положення ч.6 ст.368 КПК України враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №570/3743/15-к, в якій зазначається, що покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини кримінального провадження, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Враховуючи ступінь тяжкості та характер суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України є кримінальними проступками, їх суспільно небезпечні наслідки, особу обвинуваченого, який не судимий в силу ст.89 КК України, наявність пом'якшуючих та обтяжуючої покарання обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.125 КК України - у виді громадських робіт на строк 200 годин, за ч.1 ст.129 КК України - у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки та на підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки.
На думку суду, призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, процесуальні витрати та відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження (в тому числі запобіжні заходи) не застосовувалися.
Відповідно до ч.9 ст.100 КПК України, речовий доказ: розкладний ніж з маркуванням «Stainless», що знаходиться в камері зберігання речових доказів Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області - знищити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.100, 368, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд,-
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.129 КК України і призначити йому покарання:
- за ч.1 ст.125 КК України - у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин;
- за ч.1 ст.129 КК України - у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.
Відповідно до ч.2 ст.59-1 КК України, покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ч.1 ст.49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки ОСОБА_2 на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Речовий доказ: розкладний ніж з маркуванням «Stainless», що знаходиться в камері зберігання речових доказів Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області- знищити.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду через Нетішинський міський суд Хмельницької області протягом тридцяти днів із дня отримання копії вироку.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати потерпілому, прокурору та обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1