25.09.2025 Справа №607/14055/25 Провадження №3/607/5555/2025
місто Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Якімець Тарас Ігорович, розглянув матеріали, які надійшли з Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт № НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 424012 від 26 червня 2025 року зафіксовано, що 26 червня 2025 року близько 16 год. 20 хв. неповнолітній ОСОБА_1 , перебуваючи в громадському місці у дворі будинку за адресою: вул. Качали, м. Тернопіль, розпивав алкогольний напій, а саме пиво торгової марки «Kronenbourg Blanche» пляшка ємністю 0,5 л. із вмістом спирту 4,8 %, відтак своїми діями ображав людську гідність та громадську мораль, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Михайлюк В.І. - зазначив, що ОСОБА_1 вини у вчиненні інкримінованого йому проступку не визнає, вказав, що пояснення у його підзахисного були відібрані під тиском без присутності батьків чи педагогів. Захисник звернув увагу суду, що з огляду на свій вік неповнолітній піддався тиску працівників поліції та визнав вину, проте згодом повідомив рідних про цю ситуацію й запевнив, що алкогольних напоїв не вживав.
Адвокат підкреслив, що ОСОБА_1 є студентом, добре навчається, вихований, законослухняний. Суду надано характеристику студента 2 курсу ВСП «Фаховий коледж економіки, права та інформаційних технологій Західноукраїнського національного університету», підписану директором цього навчального закладу, у якій вказано, що за час навчання ОСОБА_1 зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, вихований студент. З навчальним планом справляється добре, за характером спокійний, врівноважений, тактовний, не допускає порушення дисципліни. Бере активну участь у громадському житті групи, виховних та спортивних заходах коледжу. У студентському колективі поводиться стримано. У спілкуванні зі студентами та викладачами чемний та доброзичливий. Має авторитет серед одногрупників та товаришів. Підтримує дружні стосунки з багатьма студентами. До викладачів і дорослих ставиться з повагою.
Для повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, зокрема щодо з'ясування обставин відібрання пояснень у неповнолітнього, суд викликав у судове засідання поліцейську, яка відбирала відповідні пояснення та складала адміністративні матеріали, утім остання у судове засідання не з'явилася вказавши на причини неявки.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша); адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності (частина друга).
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення суду надано матеріали адміністративної справи, досліджені у судовому засіданні, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 4240128 від 26 червня 2025 року; рапорт ст. інспектора СЮП ВП ПП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ст. лейтенанта поліції від 26 червня 2025 року; письмові пояснення ОСОБА_1 від 26 червня 2025 року, відібрані в присутності заступника директора І. Сулятицького; фотоматеріали.
Адміністративна відповідальність за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, встановлена статтею 178 КУпАП.
З об'єктивної сторони адміністративний проступок, передбачений частиною першою статті 178 КУпАП, може бути вчинено шляхом: 1) розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування; 2) появи в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.
Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку (стаття 12 КУпАП). До осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу (частина перша статті 13 КУпАП).
Законодавець невипадково встановив особливості адміністративної відповідальності осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, адже з огляду на специфіку біологічного, психологічного та соціального розвитку неповнолітніх, вони потребують особливого ставлення, у тому числі й у частині притягнення до юридичної відповідальності. Так, у преамбулі Декларації прав дитини, ухваленій резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, зазначено, що ця Декларація проголошена зважаючи на той факт, що дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, зокрема належного правового захисту. Необхідність такого захисту стала однією з передумов прийняття Конвенції про права дитини 1989 року.
Відтак, зокрема у Кримінальному процесуальному кодексі України, передбачено, що допит малолітньої або неповнолітньої особи проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря (частина перша статті 226).
Відповідно до частини другої статті 33 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.
З огляду на необхідність забезпечення додаткових процесуальних гарантій неповнолітніх відібрання пояснень у провадженні у справах про адміністративні правопорушення також здійснюється у присутності, зокрема, педагога. У матеріалах справи зазначено, що пояснення відбиралися у присутності заступника директора І. Сулятицького, проте не зазначено, заступником директора якого навчального закладу є ця посадова особа. Не вказано конкретне місце роботи заступника директора І. Сулятицького й у заяві ст. інспектора СЮП ВП ПП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ст. лейтенанта поліції І. Стефановської від 25.09.2025 року. Тож суд ставить під сумнів дотримання вимог законодавства у частині особливостей відібрання пояснень у неповнолітнього.
Отже, суд доходить висновку, що поліцейськими не було дотримано прав неповнолітнього щодо відібрання поліцейськими пояснень за участі батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога, тож пояснення неповнолітнього ОСОБА_1 , що містяться в матеріалах справи не є належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом вчинення ним адміністративного правопорушення.
Суд звертає увагу, що у протоколі вказано, що при його складенні не були залучені свідки або поняті.
Таким чином, суд констатує, що проаналізовані в судовому засіданні докази, наявні в матеріалах справи, у своїй сукупності не дають можливості поза розумним сумнівом дійти висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Суд бере до уваги той факт, що неповнолітній категорично заперечив свою вину та вказав, що пояснення надав під тиском.
Суд не наділений повноваженнями самостійно відшуковувати докази або самостійно змінювати кваліфікацію дій особи за відповідною статтею (частиною статті) КУпАП, оскільки такі процесуальні дії були б несумісні з приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, зокрема у частині безсторонності суду, що розглядає відповідну адміністративну справу.
Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В абзацах другому - п'ятому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 26 лютого 2019 року у справі № 1-р/2019 Конституційний Суд України зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу. Згідно з пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Із практики Європейського суду з прав людини вбачається, що принцип презумпції невинуватості вимагає, зокрема, щоб при виконанні своїх обов'язків судді не починали розгляду справи з упередженням щодо вчинення підсудним правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, і будь-який сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого; сторона обвинувачення має повідомити підсудного про висунуте проти нього обвинувачення (для того, щоб він міг підготувати і представити свій захист відповідно) та надати суду докази, достатні для його засудження (пункт 77 рішення у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barberа, Messeguй and Jabardo v. Spain) від 6 грудня 1988 року, пункт 97 рішення у справі «Яношевич проти Швеції» (Janosevic v. Sweden) від 23 липня 2002 року).
Слід зазначити, що тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини». Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи (пункти 47 - 49 постанови Верховного Суду від 10 січня 2024 року, справа № 240/4894/23).
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини також наголошував, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (див., зокрема, § 43 рішення у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, заява № 16437/04)
Ураховуючи наведене вище суд доходить висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 178 КУпАП, а тому провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.
Керуючись статтями 7 - 9, 33 - 36, 124, 178, 245, 247, 251 - 252, 280, 283 - 284, 287, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
1. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
2. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
3. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
4. Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
5. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Головуючий суддяТ. І. Якімець