26.09.2025 Справа №607/17600/25 Провадження №1-кп/607/1797/2025
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025211040001423 від 12.08.2025 про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бишів Радехівського району Львівської області, громадянина України, із середньою освітою, тимчасово не працюючого, одежного, на утримані перебуває троє малолітніх дітей, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого, код НОМЕР_1 , (095-6771-203),
-- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,
-- за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - це органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. При цьому, згідно із ч. 10 ст. 62 цього ж Закону поліцейський користується повноваженнями, передбаченими цим законом, незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу.
Згідно ч. 1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення.
Так, 12 серпня 2025 року о 19 год 00 хв старший інспектор сектору кадрового забезпечення Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області капітан поліції ОСОБА_5 спільно з дільничним офіцером поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області лейтенантом поліції ОСОБА_6 заступили на чергування в складі пішого патруля «Гавань 518», який забезпечує правопорядок на території залізничного вокзалу та прилеглої території, що у м. Тернопіль, у форменому одязі із спецзасобами та табельною вогнепальною зброєю. Цього ж дня, о 01 год 30 хв 12.08.2025 на службовий планшет ОСОБА_7 надійшло повідомлення про те, що в м. Тернополі на майдані Привокзальному, 1, відбувається конфлікт. На вказане повідомлення працівники поліції прибули близько 01 год 32 хв та виявили на майдані Привокзальному, 1 в м. Тернополі, а саме біля паркувальних місць, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , між якими відбувався конфлікт. В ході з'ясування обставин було встановлено, що ОСОБА_8 наніс ОСОБА_3 удар в обличчя та вибив мобільний телефон з рук, через що мобільний телефон ОСОБА_3 був розбитий, також на місці події перебували інші особи дружина та сестра ОСОБА_8 . Під час встановлення всіх обставин конфлікту працівниками поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на місце події було викликано додаткові наряди поліції через неадекватну та агресивну поведінку ОСОБА_3 та ОСОБА_8 . Близько 01 год 40 хв 12.08.2025 на територію майдану Привокзального, 1 в м. Тернополі прибули командир взводу №2 роти №4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП ОСОБА_10 спільно з поліцейський взводу №2 роти №4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП ОСОБА_11 , а також ОСОБА_9 та ОСОБА_6 супроводили ОСОБА_3 та ОСОБА_8 до поліцейської станції, що розташована в приміщенні залізничного вокзалу в м. Тернополі для з'ясування розбіжностей між ними та складання відповідних адміністративних матеріалів. Під час з'ясування обставин конфлікту, агресивна поведінка ОСОБА_8 продовжилась та в присутності працівників поліції він наніс один удар кулаком в обличчя ОСОБА_3 , після чого в їх сутичку втрутились працівники поліції, а саме ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_12 , які намагались розборонити чоловіків. На вимоги працівників поліції заспокоїтись ОСОБА_3 не реагував і в цей момент в нього виник злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння ОСОБА_6 фізичного болю та тілесних ушкоджень під час виконання ним своїх службових обов'язків. Реалізуючи свій злочинний умисел 12 серпня 2025 року близько 02 год 00 хв, ОСОБА_3 , перебуваючи на території з майдану Привокзального, 1 в м. Тернополі, розуміючи, що перед ним знаходиться працівник поліції під час виконання ним своїх службових обов'язків, маючи намір спричинити тілесні ушкодження останньому, наніс один удар кулаком правої руки в ділянку нижньої щелепи зліва ОСОБА_6 , в результаті чого завдав працівнику поліції фізичного болю та спричинив тілесні ушкодження у вигляді забою нижньої щелепи зліва.
В результаті злочинної діяльності ОСОБА_3 порушено суспільні відносини, які забезпечують нормальну законну діяльність органів державної влади, особисту недоторканість дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 під час виконання ним своїх службових обов'язків, передбачених Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів».
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України визнав повністю за обставин, що вказані в обвинувальному акті, та надав показання, із яких встановлено, що він 12 серпня 2025 року в нічну пору перебував разом із ОСОБА_13 на території залізничного вокзалу, між ними виник словесний конфлікт, який потім переріс у бійку. На місце події приїхали працівники поліції, почали їх розбороняти, запитали в нього, що сталося і чи конфлікт врегульовано, на що він повідомив, що ОСОБА_14 розбив його мобільний телефон, всунув вимогу про його відшкодування, на що ОСОБА_14 знову вдарив його в обличчя, поліцейські знову почали їх розбороняти, тоді він побачив біля себе поліцейського та вдарив останнього кулаком правої руки в ділянку обличчя. Після чого їх затримали та повезли до відділу поліції. Після події він неодноразово намагався зв'язатися із поліцейським, щоб вибачитися за вчинене, проте його було звільнено із органів поліції і він не міг з ним поговорити. Щиро розкаявся, про вчинене шкодує, просить суд його суворо не карати та не призначати покарання, пов'язане із позбавленням волі.
Обвинувачений ОСОБА_3 визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що його підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.
Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжких злочинів, фактичні обставини кримінального провадження, особу винуватого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, зокрема, до обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим вини, щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.
Таким чином, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення, а саме у виді обмеження волі.
Разом з тим, суд, враховуючи вищенаведені пом'якшуючі покарання обвинуваченого обставини, його сімейний стан, вперше притягнення до кримінальної відповідальності, враховуючи позицію державного обвинувача з приводу виду покарання, приходить до переконання, що є всі підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого у період його дії на нього слід покласти передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України обов'язки, оскільки ОСОБА_3 може бути перевихований без реального відбування призначеного судом покарання, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Водночас, з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_3 у період дії іспитового строку нагляд за останнім слід покласти відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України на орган пробації за місцем проживання.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Згідно ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за ОСОБА_3 в період дії іспитового строку покласти на орган пробації за місцем проживання.
Апеляція на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.
Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий суддяОСОБА_1