Справа № 490/6505/24
нп 2-др/490/25/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
19 вересня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
при секретарі Шведюк Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №490/6505/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,
07.08.2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла заява від адвоката Гоцуляк Ю.С., яка представляє інтереси позивача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі №490/6505/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, яким стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
В обґрунтування заяви адвокатом зазначено, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.08.2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчаннязадоволено частково, однак при його ухвалені судом не вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу.
08.08.2025 року на цю заяву адвокатом Багдасаровою Г.М., яка представляє інтереси відповідача ОСОБА_3 , подано до суду заперечення, у якій зазначено, що така вимога не підлягає задоволенню з огляду на те, що позов задоволено частково, заявлена сума не є співмірною, розумною, реальною, що розмір правничої допомоги у сумі 30 000,00 грн є завищеним та необґрунтованим. Одночасно з цим представник просить відмовити у задоволенні цієї заяви, а у разі її задоволення зменшити розмір судових витрат з 30 000,00 грн на 5 000,00 грн.
Вирішуючи вимоги заяви адвоката Гоцуляк Ю.С. про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
Позивач у липні 2024 року звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва із означеним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання повнолітньої доньки у розмірі частини усіх видів заробітку починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення нею 23 років.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.08.2025 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 30 вересня 2024 року і до досягнення нею 23-ти трирічного віку за умови, що вона буде продовжувати навчання. Також цим рішенням стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.
Однак при ухваленні рішення питання щодо розподілу судових витрат на правову допомогу судом не вирішувалося.
07.08.2025 року адвокат Гоцуляк Ю.С., яка представляє інтереси позивача ОСОБА_2 , звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Керуючись статтею 270 ЦПК України, враховуючи те, що судом не було вирішено питання щодо розподілу витрат позивача на правову допомогу, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення у справі.
Щодо вирішення питання про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: договір №14/12-2 про надання правничої допомоги від 14.12.2023 року, додаткову угоду №2 до договору від 14.12.2023 року №14/12-2 про надання правничої допомоги від 29.07.2024 року, додаткову угоду №3 до договору від 14.12.2023 року №14/12-2 про надання правничої допомоги від31.12.2024 року, акт здачі - приймання виконання робіт (надання послуг) за договором від 14.12.2023 року №14/12-2 про надання правничої допомоги від 01.08.2025 року, прибутковий касовий ордер №01/08 від 01.08.2025 року.
Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрата (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідача на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.
При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 30 000 грн є не обґрунтованим.
Так справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, яка розглядається з викликом сторін. Розмір правової допомоги в сумі 30 000,00 грн є неспівмірними із складністю справи.
Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу до 20 000,00 грн, оскільки суд вважає, що вона буде об'єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтям 141, 263-265, 270, 273, 354 ЦПК України, суд -
Заяву представника позивача Гоцуляк Юлії Сергіївни про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму витрат на правову допомогу у розмірі 20 000 грн 00 коп.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене шляхом подання до Миколаївського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.
Інформація про сторони:
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Суддя Л.М. Шолох