Справа № 473/3228/25
іменем України
"26" вересня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Ротар М.М.
за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,
встановив:
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
В обґрунтування своїх вимог позивачка вказувала, що судовим наказом, виданим Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області 02.02.2024 року з ОСОБА_2 на її користь стягуються аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) відповідача з 16.01.2024 року і до повноліття дітей. В порядку виконання вказаного судового наказу відкрито виконавче провадження № 74609149 у Першому ВДВС у Вознесенському районі Миколаївської області ПМУ МЮ (м.Одеса).
Проте відповідач без наявності для цього поважних причин, аліменти не сплачує, внаслідок чого станом на 15.04.2025 року утворилася заборгованість з виплати аліментів у розмірі 54887,60 грн.
Тому, з урахуванням положень ст. 196 СК України, позивач просила стягнути з відповідача неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, а саме за період з 16.01.2024 року до 15.04.2025 року у загальному розмірі 72078 грн. 58 коп.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надіслала на адресу суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки позивач в заяві не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема, суд встановив, що сторони є батьками неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судовим наказом №473/298/24, що був виданий 02.02.2024 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області з ОСОБА_2 на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання дітей сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 16 січня 2024 року і до повноліття дітей.
З приводу примусового виконання судового наказу у Першому ВДВС у Вознесенському районі Миколаївської області ПМУ МЮ (м.Одеса) відкрито виконавче № 74609149.
Проте відповідач судовий наказ без наявності для цього поважних причин належним чином не виконував, аліменти не сплачував, внаслідок чого станом на 15.04.2025 року утворилася заборгованість з виплати аліментів у розмірі 54887,60 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 15.04.2025 року, що був виконаний державним виконавцем Першого ВДВС у Вознесенському районі Миколаївської області ПМУ МЮ (м.Одеса).
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч.ч. 1-3 ст. 181 СК України).
У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (ч.ч. 1, 2 ст. 196 СК України).
При цьому, Верховний Суд в своїй постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 522/26181/15-ц зазначив, що відповідно до частини першої статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Отже пеня є дієвим стимулом належного виконання обов'язку.
При цьому судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відсутність гарантій виконання судового рішення в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є порушенням права на справедливий, відкритий і швидкий судовий розгляд справи.
Також у пункті 9 частини першої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Отже, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на дітей, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
Крім того, обов'язок надавати дитині допомогу (аліменти) батько дитини несе не лише з рішення суду, а й з факту народження дитини згідно з вимогами СК України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 був обізнаний з наявністю судового рішення та своїм обов'язком щодо сплати на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання дітей, однак доказів на підтвердження неможливості сплачувати аліменти суду не надав.
При цьому, відповідачем не доведено те, що він вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, проте зобов'язання не було виконано з незалежних від нього причин.
За встановленого, позивач ОСОБА_1 має право на стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені) за період несплати аліментів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Крім того, при обрахуванні розміру пені за заборгованістю зі сплати аліментів слід приймати до уваги викладену Верховним Судом у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 правову позицію щодо врахування часткових платежів при наявності заборгованості за аліментами за попередні періоди, а також щодо формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості», що міститься у частині першій статті 196 СК України.
Наданий стороною позивача розрахунок неустойки (пені) (за період з 16.01.2024 року по 15.04.2025 рік, виходячи з розміру заборгованості за аліментами станом на 15.04.2025 року) узгоджується з порядком обчислення неустойки (пені), викладеним у правовій позиції постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.
Відповідачем такий розрахунок не спростовано та відомості щодо наявності спору щодо розміру заборгованості із сплати аліментів відсутні.
Водночас, розмір неустойки не повинен перевищувати 100 відсотків заборгованості за аліментами (ч.1ст. 196 СК України).
При цьому, в постанові від 19.01.2022, ухваленій у справі № 711/679/21 Верховний Суд зазначив наступне: формулювання "не більше 100 відсотків заборгованості" означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
Тому, з урахуванням того, що пеня не може перевищувати 100 відсотків заборгованості за аліментами, розмір пені за період з 16.01.2024 року по 15.04.2025 року в межах загального розміру заборгованості станом на 15.04.2025 року складає 54887 грн. 60 грн.
Тому вказана пеня підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 .
В силу ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави (згідно розміру задоволених вимог, який становить 76% ) також підлягають стягненню судовий збір - 920 грн.66 коп.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, нараховану станом на 15 квітня 2025 року, у розмірі 54887 (п'ятдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят сім ) гривні 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 920 грн. 66 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .
Суддя: М.М. Ротар