Справа № 466/5453/24
Провадження № 1-кп/466/328/25
22 вересня 2025 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючий суддя ОСОБА_1
секретар с/з ОСОБА_2
з участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
законного представника обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в режимі відеоконференції клопотання прокурора Кам'янка-Бузького відділу Жовківської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку у кримінальному провадженні № 12024141420000015 від 14.01.2024, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янськ Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, є особою з інвалідністю 3 групи, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ознаками суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України,-
13 січня 2024 року близько 12 години 01 хвилини у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виник умисел на завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху та інших дій, які загрожують загибеллю людей, щодо закладів охорони здоров'я.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, 13 січня 2024 року о 12 годин 01 хвилини ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою свого проживання в квартирі АДРЕСА_3 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди громадській безпеці, бажаючи їх настання, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що поширена ним інформація є неправдивою, за допомогою належного йому мобільного телефону марки «Samsung» моделі «SM-J510H» IMEІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , в якому знаходилася сім-карта оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» із виділеним абонентським номером НОМЕР_3 , зателефонував на спеціальну лінію «102» Головного управління Національної поліції у Львівській області й повідомив про підготовку вибуху та вбивства медичних працівників, при цьому розумів, що таке завідомо неправдиве повідомлення викличе дезорганізацію діяльності, необхідність реагування та безпідставне використання сил і засобів спеціальних служб для перевірки вказаного повідомлення.
Таким чином ОСОБА_4 , обґрунтовано обвинувачується у завідомо неправдивому повідомленні про підготовку вибуху та інших дій, які загрожують загибеллю людей, об'єктом якого стали заклади охорони здоров'я, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №756 від 14.05.2025, ОСОБА_4 страждає хронічним психічним захворюванням у формі розумової відсталості в ступені вираженої дебільності з вираженими емоційно-вольовими розладами, не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Розумова відсталість є вродженою паталогією. ОСОБА_4 за своїм психічним станом потребує застосування примусових заході медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. За своїм психічним станом ОСОБА_4 не може правильно сприймати обставини по справі та давати по них відповідні покази.
В судовому засіданні за клопотанням прокурора в порядку ст. 362 КПК України, змінено порядок розгляду кримінального провадження на підставі обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 259 КК України та продовжено судовий розгляд в порядку здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив застосувати відносно ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 щодо клопотання прокурора не заперечив.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 щодо клопотання прокурора не заперечив.
У судовому засіданні законний представник обвинуваченого Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_6 щодо клопотання прокурора не заперечила.
Заслухавши думку прокурора, захисника, законного представника обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд прийшов наступного висновку.
Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_4 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, його винуватість стверджується:
- витягом з ЄРДР № 12024141420000015 на 1 аркуші, який підтверджує реєстрацію кримінального провадження, згідно якого 13.01.2024 о 12:01 год. на лінію 102 з мобільного номеру телефону НОМЕР_4 від невстановленої особи надійшло повідомлення про підготовку вибуху або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками з наступним змістом: «ваших (медиків) замінують та застрелять, ви дограєтесь разом з сиренами»;
- рапортом про реєстрацію заяви та повідомлення про подію № 197 від 13.01.2024 ІКС ІПНП відділення поліції № 1 Львівського РУП № 1 ГУ НП у Львівській області про надходження повідомлення про загрозу життю осіб наступного змісту «ваших медиків замінують та застрелять, ви дограєтеся разом з сиренами», що надійшов від абонента з номером 0956072448 на 1 аркуші;
- протоколом огляду місця події від 13.01.2024 із додатками проведений у КНП «Кам'янка-Бузька центральна районна лікарня» за адресою: місто Кам'янка-Бузька, вулиця Героїв Небесної Сотні, 29А в ході якого вибухових пристроїв не виявлено на 14 аркушах;
- протоколом огляду місця події від 13.01.2024 із додатками проведений у КНП «Новояричівська районна лікарня» за адресою: селище Новий Яричів, вулиця Незалежності, 44 в ході якого вибухових пристроїв не виявлено на 9 аркушах;
- протоколом тимчасового доступу до речей та документів ПрАТ «ВФ Україна» від 18.01.2024 з додатками - на 2 аркушах та диск;
- протоколом огляду предмета від 19 січня 2024 року з додатками на 6 аркушах, згідно якого телефон із ІМЕІ НОМЕР_5 та сім-картою НОМЕР_4 діяв в межах дії базової станції встановленої на будівлі за адресою: АДРЕСА_4 , де знаходиться будинок за місцем проживання ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 );
- протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_4 в ході якого працівниками поліції виявлено та вилучено, зокрема мобільний телефон Samsung SMJ510H із сім-картою НОМЕР_3 на 8 аркушах з додатками - 2 дисками;
- протоколом огляду предмета на 1 аркуші із додатком - диском із аудіо записом дзвінка на лінію 102 згідно якого контакт повідомляє наступне: «Ваших медиків щас замінірують і застрелять, я тобі говорю, я тобі не жартую, якщо ви не покараєте цих мразів, то покарають вас разом з зрадниками. Ви дограєтеся разом з сиренами»;
- інформаційним листом відділення поліції № 1 Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області № 2372/44/01-24 від 26.03.2024 на 1 аркуші, згідно якого для реагування на повідомлення про загрожу життю осіб № 197 від 13.01.2025 здійснювалося залучення двох нарядів поліції;
- висновком судового експерта від 19.04.2024 № СЕ-19/109-24/4874-ВЗ згідно якого голос та мовлення фігуранта, який здійснює анонімний виклик на спецлінію «102» у файлі під назвою « НОМЕР_6 », що міститься на диску для лазерних систем зчитування «НР», належить громадянину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 6 аркушах;
- копією паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_4 на 3 аркушах;
- копією договору оренди квартири за адресою АДРЕСА_2 від 09.09.2022 на 1 аркуші;
- довідкою КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» щодо ОСОБА_4 на 1 аркуші;
- довідкою КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» щодо ОСОБА_4 на 1 аркуші;
- вимогою про судимість на 2 аркушах;
- копією посвідчення ДДА № 075286 ОСОБА_4 щодо статусу особи з інвалідністю з дитинства 3 групи на 2 аркушах;
- копією довідки до акту огляду МСЕК ОСОБА_4 на 1 аркуші;
- відповідю ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо перебування ОСОБА_4 на військовому обліку на 1 аркуші;
- висновоком судово-психіатричного експерта № 424 на 3 аркушах.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка являється матір'ю обвинуваченого ОСОБА_4 на підставі ст. 63 Конституції України відмовилася давати покази та відповідати на поставлені їй судом чи іншими учасниками судового провадження запитання.
У судовому засіданні, шляхом повного дослідження доказів встановлено, що суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, яке інкриміноване ОСОБА_4 дійсно мало місце, вчинений саме ним, і воно отримало правильну кримінально-правову оцінку.
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №424 від 18.04.2024, на даний час ОСОБА_4 тяжким психічним розладом не страждає, виявляє розумову відсталість в степені помірно-вираженої дебільності з емоційно-вольовими порушеннями. За своїм психічним станом ОСОБА_4 на даний час може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Через свої психічні вади ОСОБА_4 не повною мірою може самостійно реалізовувати своє право на захист. В період інкримінованих йому дій ОСОБА_4 тяжким психічним розладом хронічного чи тимчасового характеру не страждав, однак виявляв розумову відсталість в степені помірно-вираженої дебільності з емоційно-вольовими порушеннями і у зв?язку з цим не повною мірою міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 рекомендовано застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за місцем перебування. На даний час психічний стан ОСОБА_4 дозволяє проводити з ним слідчі та процесуальні дії.
Крім того, як безспірно встановлено дослідженням висновку судово-психіатричної експертизи №756 від 14.05.2025, ОСОБА_4 страждає хронічним психічним захворюванням у формі розумової відсталості в ступені вираженої дебільності з вираженими емоційно-вольовими розладами, не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Розумова відсталість є вродженою паталогією. ОСОБА_4 за своїм психічним станом потребує застосування примусових заході медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. За своїм психічним станом ОСОБА_4 не може правильно сприймати обставини по справі та давати по них відповідні покази.
У відповідності до ч.3 ст. 19 КК України, не підлягає покаранню особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання така особа може підлягати покаранню.
Згідно ст. 92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
В силу ст. 93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечне діяння у стані обмеженої осудності, але захворів на психічну хворобу до постановлення судового рішення, а тому відповідно до ч. 3 ст. 19 КК України він не підлягає покаранню.
Ст. 94 КК України визначено три критерії, які суд має враховувати при призначенні певного виду примусових заходів медичного характеру: медичний (характер і тяжкість захворювання), юридичний (тяжкість вчиненого діяння) та соціальний (ступінь небезпечності психічно хворого для себе чи інших осіб). При цьому ступінь небезпечності психічно хворого містить оцінку: суспільної небезпеки вчиненого діяння, характеру вчиненого, можливих або тих, що настали, суспільно небезпечних наслідків та інших подібних обставин; психічного стану особи на момент розгляду справи судом і небезпечності цього хворого для оточуючих, що випливає з характеру захворювання.
Згідно зі ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Згідно ч. 1 ст. 94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КК України, надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 94 КК України щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку, суд може застосувати примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.
Суд звертає увагу на те, що метою примусових заходів медичного характеру є не тільки обов'язкове лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, але й запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь (ст. 92 КК України). Для досягнення цієї мети суд має визначити конкретний вид примусового заходу, враховуючи всі передбачені ст. 94 КК України критерії в їх сукупності.
Ч. 2 ст. 292 КПК передбачено, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, зокрема, має містити інформацію про примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати.
Проте, ця інформація не є обов'язковою для суду. Вона має рекомендаційний характер і лише суд, ураховуючи характер і тяжкість захворювання, тяжкість вчиненого діяння, ступінь небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, застосовує певний вид примусового заходу.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.
Відповідно до ч.4 ст. 503 КПК України примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.
Згідно ч.1 ст. 513 КПК України, під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання:
1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;
2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;
3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;
4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;
5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Наведене узгоджується із положенням п. 5 ч. 1 ст. 513 КПК, згідно з яким під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру саме суд, у разі застосування таких заходів, має визначити їх вид.
Відповідно до ч. 2 ст. 513 КПК України, визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Згідно ч. 1, 2 ст. 515 КПК України, у разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу або в неї настав тимчасовий розлад психічної діяльності чи інший хворобливий стан психіки, які позбавляли її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, суд на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів своєю ухвалою припиняє застосування примусових заходів медичного характеру.
Постановлення ухвали суду про припинення застосування примусових заходів медичного характеру є підставою для проведення досудового розслідування чи судового провадження.
Відповідно до ст. 49 Конституції України, держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
Згідно пункту 1 Постанови ВСУ № 6 від 03.06.2005 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», метою застосування примусових заходів медичного характеру і примусового лікування є: вилікування чи поліпшення стану здоров'я осіб, названих у статтях 19, 20, 76, 93 та 96 КК України; запобігання вчинення зазначеними особами нових суспільно небезпечних діянь (злочинів), відповідальність за які передбачена нормами КК України.
Відповідно до ст. 96 КК України, примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили кримінальні правопорушення та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
Відповідно до пункту 5 Постанови ВСУ № 7 від 03.06.2005 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» тимчасовий розлад психічної діяльності особи, який позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, що настав після вчинення злочину (як до постановлення вироку, так і під час відбування покарання), також може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення та суспільно небезпечного діяння, особу ОСОБА_4 характер і тяжкість його захворювання, тяжкість вчинення діяння, ступінь небезпечності як для себе так і для інших осіб, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Питання про речові докази слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Речовий доказ: мобільний телефон марки «Samsung», моделі SM-J510H, чорного кольору, ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_7 , з сім картою з абонентським номером НОМЕР_3 - слід повернути власнику ОСОБА_7 арешт накладений на вказане майно скасувати.
Речовий доказ по справі, а саме: наданий начальником УОАЗОР ГУНП у Львівській області ОСОБА_8 , CD-R- диск - слід залишити при матеріалах кримінального провадження № 12024141420000015 від 14.01.2024 року.
Витрати на залучення експертів становлять 3786,40 гривень.
Так, судові витрати на залучення експерта не підлягають стягненню з ОСОБА_4 оскільки згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у разі ухвалення обвинувального вироку.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», судові витрати покладаються тільки на засуджених.
Отже, покладення судових витрат за проведення експертизи ухвалою про застосування примусових заходів медичного характеру чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено та їх слід віднести за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються з Державного бюджету України.
Керуючись ст.395, 506, 508, 512-514, 516 КПК України, ст.92-94 КК України, суд, -
клопотання прокурора задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янськ Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, є особою з інвалідністю 3 групи, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 - примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Процесуальні витрати на залучення експерта за проведення судової експертизи відео-, звукозапису №СЕ-19/109-24/4876-ВЗ від 19.04.2024 у розмірі 3786,40 грн. (три тисячі сімсот вісімдесят шість гривень 40 копійок) віднести за рахунок держави.
Речовий доказ: мобільний телефон марки «Samsung», моделі SM-J510H, чорного кольору, ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_7 , з сім картою з абонентським номером НОМЕР_3 - повернути власнику ОСОБА_7 арешт накладений на вказане майно скасувати.
Речовий доказ по справі, а саме: наданий начальником УОАЗОР ГУНП у Львівській області ОСОБА_8 , CD-R- диск - залишити при матеріалах кримінального провадження № 12024141420000015 від 14.01.2024 року.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст складено та проголошено 26.09.2025 року о 13:45 год.
Суддя ОСОБА_1