Справа № 466/8644/25
Провадження № 1-кп/466/848/25
26 вересня 2025 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря с/з ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141380000885 від 23.07.2025 року відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, українця, з повною середньою освітою, не одруженого, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
захисника адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
23.07.2025 року, приблизно о 12 год. 45 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час словесного конфлікту з рідним дядьком ОСОБА_5 , наніс йому один удар ножем в ліву підреберну ділянку та один удар в нижню третину лівого плеча, які були небезпечні для життя в момент заподіяння. Того ж дня ОСОБА_5 госпіталізовано у відділення № 1 Центру хірургії та онкохірургії ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» КНП «1 територіальне медичне об'єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» КНП «1 територіальне медичне об'єднання м.Львова», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Миколайчука, 9.
Своїми діями ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_5 , відповідно до висновку експерта № 276/25 від 29.08.2025 наступні тілесні ушкодження: колото-різане поранення в ділянці лівого ліктьового суглобу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я та проникаюче колото-різане поранення передньої черевної стінки ліворуч з ушкодженням сальника, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння.
Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у нанесені умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні дав показаня про те, що з племінником ОСОБА_7 та мамою проживають за даною адресою. 23.07.25 року під час словесної перепалки в квартирі на кухні, він торкнувся плеча ОСОБА_8 , який стояв до нього спиною намагаючись тим самим привернути увагу до себе для розмови, однак ОСОБА_9 розвернувся та вдарив його ножем у руку і тут же вибіг з квартири. Він зауважив кров на собі, тому викликали швидку допомогу. Після цього, але ще до прибуття швидкої допомоги він з'ясував, що поранений і живіт. Кілька тижнів він лікувався, після повернення додому з ОСОБА_8 з'ясували їх відносини та примирилися. На сьогодні у них нормальні відносини, ОСОБА_9 попросив у нього пробачення і він йому пробачив. Бажає далі проживати разом, не звертався і не буде звертатися з цивільним позовом. Просив суд призначити покарання не пов'язане з триманням під вартою.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що 23.07.2025, приблизно о 12 год. 45 хв., , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 він, дійсно, наніс ОСОБА_5 один удар ножем в ліву підреберну ділянку та один удар в нижню третину лівого плеча, оскільки в них виник словесний конфлікт та в той час у нього в руках був ніж, якого він мив. Одразу ж після нанесення тілесних ушкоджень він вибіг з квартири, але не ховався. Він забіг в квартиру до сусідів, викинув ніж та просив викликати дядьку швидку допомогу. Дуже шкодує про вчинене, щиро кається та просить суворо не карати.
З'ясувавши думки учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів у справі, враховуючи, що ОСОБА_3 визнав в повному об'ємі свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, ніхто з учасників не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, вірно розуміють зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників процесу, а тому, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд вважає за недоцільне проводити дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише допитом потерпілого, обвинуваченого та матеріалами кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого й стосуються речових доказів у провадженні.
При цьому судом роз'яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Крім повного визнання обвинуваченим своєї винуватості, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення повністю і об'єктивно стверджується показаннями потерпілого ОСОБА_5 , визнавальними показаннями в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_3 , зібраними та дослідженими в ході судового розгляду доказами, його дії необхідно вірно кваліфікувати за ч.1 ст.121 КК України за ознакою - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України повністю та об'єктивно доведена.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст.12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 міру покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який є молодого віку, працездатний, не працевлаштований, згідно довідок на обліку у психоневрологічному диспансері не числиться, на обліку в КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» не перебуває, вперше притягується до кримінальної відповідальності.
При цьому суд, досліджуючи докази, які характеризують особу обвинуваченого встановив, що він є особою молодого віку, є сиротою та з дитинства проживає на утриманні та опікунстві бабці, вчинив хоча і тяжкий злочин, але вперше притягується до кримінальної відповідальності, цивільного позову не подано, потерпілий - дядько ОСОБА_5 просив не призначати покарання, яке пов'язане з позбавленням волі, а тому суд вважає, що відбування покарання може бути проведено без ізоляції від суспільства та призначити обвинуваченому іспитой строк з покладенням на нього обовязків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
Обставини, що пом'якшують покарання щодо обвинуваченого ОСОБА_3 - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання суд не вбачає і такі не зазначені в обвинувальному акті.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 тримання під вартою слід скасувати та звільнити обвинуваченого з під варти в залі суду.
Долю речових доказів вирішити в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадження відсутні.
Керуючись ст. 349, 370, 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді - 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування покарання із випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
У відповідності до ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 тримання під вартою скасувати та звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 з під варти в залі суду.
Речовий доказ: два змиви на марлевий тампон, котрі поміщено в паперові згортки, предмет схожий на ніж і які зберігаються в камері схову ВП № 1 ЛРУП №1 ГУНП у Львіській області - знищити.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1