Справа № 459/2505/25
Провадження № 2/459/729/2025
24 вересня 2025 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Представник позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 875,35 гривень, а також просив стягнути судові витрати у сумі 2 422,40 грн.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №05.010.2024-100000778 (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язувався надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах строковості, платності і поворотності, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до умов Кредитного договору та Заявки позичальнику надано кредит у розмірі 14000,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 05.10.2024 строком на 98 днів. В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 21875,35 грн, що складається: із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10003,43 грн, заборгованості по процентах в розмірі 6171,92 грн. Також позивач просить стягнути неустойку за неналежне виконання зобов'язань у розмірі 5700,00 грн. Відповідач здійснювала заходи, спрямовані на визнання боргу, оскільки проводила часткову оплату по договору. Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить позов задовольнити.
Ухвалою від 28.07.2025 у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду по суті, який відкладався у зв'язку з неявкою відповідача.
07.08.2025 відповідач, заперечуючи проти позову, подала відзив, у якому зазначила, що не погоджується з обставинами, викладеними у позовній заяві, вважає вимоги безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, відповідач вказала на відсутність належних доказів укладення між сторонами кредитного договору, оскільки надана позивачем паперова роздруківка не містить підпису відповідача та не підтверджує використання одноразового ідентифікатора у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг». Відповідач зазначила, що не укладала спірного договору та не погоджувала умов кредитування. Крім того, відповідач звернула увагу, що нарахування неустойки у розмірі 5700 грн є безпідставним, оскільки відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення позичальники звільняються від обов'язку сплати штрафних санкцій. Також відповідач зазначила, що позивачем не надано належних доказів перерахування коштів (тіла кредиту), а надані розрахунки заборгованості не є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та не можуть підтверджувати наявність заборгованості. З огляду на викладене, відповідач просила суд відмовити у задоволенні позову та заперечувала проти стягнення з неї витрат на правову допомогу.
13.08.2025 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, де зазначив, що доводи відповідачки є безпідставними та не підтверджені жодними належними доказами. Представник підкреслив, що кредитний договір від 05.10.2024 №05.10.2024-100000778 був укладений у формі електронного договору, який відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми правочину та був підписаний позивачем за допомогою електронного підпису, а відповідачкою - шляхом використання одноразового ідентифікатора, відправленого на її фінансовий номер телефону, що підтверджується наданими лог-файлами та довідкою. Представник зауважує, що відповідач не надав до суду власних розрахунків та виписки по рахунках в банківських установах, у тому числі по рахунку 5168-75XX-XXXX-8873, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу. Крім того, наголосив, що відповідачка частково здійснювала платежі за кредитним договором, чим фактично визнала факт отримання кредитних коштів та існування зобов'язань перед позивачем. Поданий розрахунок заборгованості вважає правильним і таким, що відповідає даним бухгалтерського обліку. Щодо нарахування неустойки, представник зазначив, що з урахуванням внесених змін до Закону України «Про споживче кредитування» від 22.11.2023 за договорами, укладеними після 24.01.2024 року стягнення штрафних санкцій допускається. Оскільки спірний договір укладено 05.10.2024 року, то вимога про стягнення неустойки є законною та обґрунтованою. У зв'язку з наведеним представник позивача просив суд відхилити заперечення відповідачки та задовольнити позов у повному обсязі.
19.09.2025 сторони у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.
Представник позивача подав до суду клопотання, у якому просив розгляд даної справи проводити у його відсутності.
Відповідач у судові засідання не з'являлася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки), які повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Судові повістки скеровувалися судом на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, що підтверджується відповіддю №1608909 від 28.07.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру (а. с. 60). Проте, вона скористалася своїм правом та подала відзив на позовну заяву.
Таким чином, суд вважає, що відповідачка є належним чином повідомлена про розгляд даної справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Частиною 4 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки повне рішення виготовлено 24 вересня 2025 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 19 вересня 2025 року, датою ухвалення даного рішення є саме 24 вересня 2025 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 05.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №05.10.2024-100000778, шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), яка розміщена на сайті кредитора та підписання Заявки після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором, а також підписанням відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які сформовані на сайті кредитора та підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду) «Е762», отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (надалі - Кредитний договір) (а. с. 21-32).
Розділом 3 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) передбачені наступні умови: 3.3.1. Дата надання/видачі кредиту: встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; 3.3.2. Сума Кредиту: встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти 3.3.3. Тип кредиту: кредитна лінія; 3.3.4. Строк, на який надається Кредит: встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; 3.3.5. Дата повернення (виплати) кредиту: встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; 3.3.6. Проценти за користування кредитом (проценти): встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; 3.3.7. Графік платежів: встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Згідно з п. 4.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-75XX-XXXX-8873.
Відповідно до п. 6.1. Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів, комісії не пізніше термінів, вказаних у графіку платежів; б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором, - негайно, з моменту пред'явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Того ж дня, 5 жовтня 2024 року за допомогою одноразового ідентифікатора ОСОБА_1 підписала Заявку до Кредитного договору, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), яку позичальник підписала 05.10.2024 року за посиланням https:/sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» (надалі - Заявка) (а. с. 27-32).
Із Заявки від 05.10.2024 вбачається, що ОСОБА_1 надала реквізити належного їй електронного платіжного засобу для перерахування коштів за даним Кредитним договором 5168-75XX-XXXX-8873.
Відповідно до пунктів 1-5 Заявки від 05.10.2024 дата надання кредиту 05.10.2024, сума кредиту 15 000 грн, строк, на який надається кредит 98 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 10.01.2025 року. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена, а продовження (лонгація, пролонгація) строку договору не передбачена.
Згідно п. 6 Заявки процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Комісія, пов'язана з наданням - 15% від суми кредиту та дорівнює 2250 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту (п. 7 Заявки).
Протягом строку дії договору тарифи та комісія (ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.86% (денна процентна ставка) = (12636.24 / 15000)/ 98 ? 100%. Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді ( п. 9-11 Заявки).
У пункті 12 Заявки сторони також погодили графік платежів.
У Паспорті споживчого кредиту продукту до Кредитного договору від 05.10.2024 вказані основні умови кредитування, а саме: тип кредиту: кредитна лінія, сума (ліміт кредиту): 15 000 гривень, строк кредитування: 98 днів, мета кредиту придбання товарів для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т. ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 27636 грн. 24 коп, реальна річна процентна ставка - 8334.05% відсотків річних (а. с. 34-37).
Позичальником також було підписано за допомогою одноразового ідентифікатора (коду) «Р943» додаток до анкети позичальника, таблицю обчислення загальної вартості для споживача та реальної річної процентної ставки за Кредитним договором з інформацією про контактні дані кредитодавця, умови кредитування, реальної річної процентної ставки та орієнтовною загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту (а. с.21-22).
Скріншотом з сайту Національного банку України підтверджується, що позивач являється абонентом Системи BankID Національного банку та 05.10.2024 під час укладення кредитного договору проведено ідентифікацію позичальника ОСОБА_1 шляхом використання системи Bank ID Національного банку (а. с. 55).
Видача ТОВ «Споживчий центр» відповідачу кредиту в розмірі 15 000,00 грн. підтверджується квитанцію "Liqpay" № 2527733406 від 05.10.2024 про електронний переказ коштів з призначенням платежу - видача за договором №05.10.2024-100000778, платник назва: швидкий кредит, отримувач картка/рахунок 5168-75XX-XXXX-8873 (а. с. 50 ).
Згідно із довідкою-розрахунком про стан заборгованості за Кредитним договором заборгованість позичальника ОСОБА_1 складає 21 875,35 грн, з яких 10 003,43 грн. основний борг, 6 171,92 грн - проценти, 5 700 грн- неустойка. У довідці також вказано, що проценти по кредиту нараховані за період з 05.10.2024 по 10.01.2025 (а. с. 54).
На підтвердження розміру стягнення заборгованості за Кредитним договором позивачем надано відомості картки субконто стосовно позичальника ОСОБА_1 , а також довідку ТОВ «СМ Універсал» №1108/25-81 від 11.08.2025, якою підтверджено, що за даними системи, на номер абонента НОМЕР_1 05.10.2024 о 11:27:37 доставлено смс-повідомлення з текстом «код підтвердження: А762 для паспорту та Е762 для Договору» (а. с. 83, 84-90).
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 належним чином не виконала свої зобов'язання за даним Кредитним договором у неї станом на 25.04.2025 утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача, оскільки остання ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань.
При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та правочини.
За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. ст. 627-629 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із змісту ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Статтею 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
Як встановлено судом, 05.10.2024 між ТОВ «Споживчий кредит» та ОСОБА_1 було укладено вищевказаний Кредитний договір з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі.
В Заявці та додатку до анкети позичальника зазначено адресу ОСОБА_1 , дату народження, телефон та електронну пошту, адресу проживання та реєстрації, номер банківського рахунку/картки для перерахування коштів, котрий належить останньому, що є підтвердженням здійснення ним процедури ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».
Підписавши вищевказаний договір електронним підписом відповідач добровільно погодився у письмовому вигляді на умови кредитування. Зокрема, з форми послідовності дій учасників електронної комерції, щодо укладення кредитного договору в інформаційно-текомунікаційній системі кредитодавця вбачається, що клієнт, використовуючи номер телефону ідентифікувався в ІТС, направив запит (заяву) фінансовій установі щодо можливості отримання кредиту, ознайомився з паспортом споживчого кредиту, отримав заяву, оферту та акцепт, які містять істотні умови кредитного договору та підписав акцепт одноразовим ідентифікатором «Е762». Опісля фінансовою установою було направлено клієнту підтвердження вчинення електронного правочин у формі електронного документа.
Заперечуючи проти позову відповідач вказувала на відсутність доказів укладення між сторонами договору позики. Суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки в даному Кредитному договорі зазначено адресу ОСОБА_1 , її паспортні дані, дату народження, ідентифікаційний код, телефон та електронну пошту, адресу проживання та реєстрації, номер банківського рахунку/картки для перерахування коштів, котрий належить останній, що є підтвердженням здійснення нею процедури ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію». Доказів про те, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, інша особиста інформація тощо) були використані первісними кредиторами чи іншими особами поза його волею матеріали справи не містять. Матеріали справи не містять доказів звернення до правоохоронних органів із заявою щодо вчинення відносно відповідачки шахрайських чи інших протиправних дій.
Суд звертає увагу, що підписання кредитного договору здійснювалося відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого у смс-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 , який був вказаний ним як фінансовий. При цьому, зазначений номер також міститься у відзиві відповідача як контактний, що додатково підтверджує його належність відповідачу. Саме цей номер було використано для підписання договору 05.10.2024 року, що підтверджується довідкою ТОВ «СМ Універсал» №1108/25-81 від 11.08.2025. Водночас відповідач не заперечував факту належності йому зазначеного засобу зв'язку, а також не посилався на його втрату чи неможливість користування ним на момент укладення договору.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт укладання між сторонами кредитного договору, який підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету вищевказаний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19.
Виходячи з вищевикладеного, доводи відповідача про відсутність доказів укладення між сторонами Кредитного договору є безпідставними та на увагу суду не заслуговують.
Заперечуючи проти дійсності договору ОСОБА_1 , посилаючись на положення ст. 100 ЦПК України, вказувала, що ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.
Відповідно до ч. 5 ст. 100 ЦПК України якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Оскільки позивач у позовній заяві вказав про наявність у нього оригіналів долучених до позову доказів, а сторона відповідача не заявляла клопотання про витребування оригіналу електронного доказу, зважаючи на інші докази у їх сукупності, у суду відсутні підстави не брати до уваги долучену до позову копію Кредитного договору.
Матеріалами справи підтверджується, що 05.10.2024 на картковий рахунок, вказаний позичальником в особистому кабінеті, були переведені грошові кошти у розмірі 15 000 грн, що підтверджується квитанцією про переказ грошових коштів, де номер платіжної картки відповідача відповідає вказаному при укладенні договору.
Доказів про те, що банківська картка, на яку були перераховані кошти не належить відповідачу ОСОБА_1 не надано, жодних клопотань про витребування відповідної інформації відповідачка не подавала.
Відповідач фактично приступив до виконання умов Кредитного договору, здійснюючи часткові платежі у визначені строки, що підтверджується довідкою субконто за період 05.10.2024 по 11.08.2025. Зокрема, відповідач здійснив оплату 17.10.2024 у розмірі 3 948,04 грн., 01.11.2024 - також 3 948,04 грн., 15.11.2024 - 3 948,04 грн., та 23.12.2024 у розмірі 1 500,00 грн. Ці факти свідчать про те, що кредитні кошти були отримані відповідачем та він користувався ними.
Відповідач не надав жодних доказів, які б спростовували факт отримання коштів чи факт виконання ним частини зобов'язань за Кредитним договором, а тому суд вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність доказів перерахування коштів.
Таким чином, на думку суду, здійснивши платежі з метою погашення боргу по даному договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору, що, відповідно, свідчить про правомірність вимог позивача.
Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, що у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо). Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020.
Отже, суд вважає, що між сторонами був укладений електронний договір кредиту, відповідно до яких відповідач отримав грошові кошти під проценти, на умовах, вказаних в Кредитному договорі.
Разом з цим, відповідач свого зобов'язання за вищевказаними договорами не виконав, у передбачений у кредитному договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.
Згідно із довідкою-розрахунком про стан заборгованості за Кредитним договором заборгованість позичальника ОСОБА_1 складає 21 875,35 грн, з яких 10 003,43 грн. основний борг, 6 171,92 грн - проценти, 5 700 грн - неустойка.
Відповідачка вважає, що надана позивачем довідка-розрахунок суми боргу за кредитним договором не може бути належним доказом розміру грошових зобов'язань, оскільки не є первинним бухгалтерським документом та не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також Положенню про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75.
Суд критично оцінює такі доводи відповідачки, оскільки ТОВ «Споживчий центр», як фінансова установа, не є банком та не може мати доступу до карткового рахунку відповідача і формувати відповідні виписки по рахунку, що є первинними документами бухгалтерського обліку, оскільки не є його власником та вказана інформація є банківською таємницею, доступ до якої має лише відповідач, як клієнт банку. При цьому, відповідач не надала таку виписку по картковому рахунку, що б дало можливість відхилити ті обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог.
Відтак, такі доводи відповідачки суд до уваги не бере.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що він відповідає вимогам закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується із умовами кредитного договору, з нього встановлено розмір основного боргу та нараховані відсотки відповідно до умов Кредитного договору, в тому числі в період дії такого кредитного договору.
Крім того, матеріали справи містять картку субконто контрагента ОСОБА_1 за Кредитним договором за 05.10.2024 по 11.08.2025, що містить детальну інформацію про суми коштів, внесених на погашення заборгованості.
В свою чергу, стороною відповідача не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості та не надано власного розрахунку на спростування доводів і розрахунків позивача.
Зазначена позиція повністю узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 11.07.2018 у справі № 753/7883/15, у якому ВС зазначив, що доводи сторони про необґрунтованість розрахунку заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.
Відтак, позичальник (відповідач) свої зобов'язання належним чином не виконав, кредитні кошти не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.
Також суд враховує те, що при укладенні договору позичальник був ознайомлений з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи кредитний договір ОСОБА_1 усвідомлювала та підтвердила, що умови договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими. Також вона підтвердив, що отримала від позикодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, визначену Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», повідомлений про свої права відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», інформація, надана позикодавцем, відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту по Кредитному договору в розмірі 10 003,43 гривень слід задовольнити.
Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 6 171,92 гривень суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
Судом встановлено, що відповідно до п. 1, п. 4 Заявки ОСОБА_1 було надано кредит на строк 98 днів (з дати його надання), дата повернення кредиту 10.01.2025 року.
Згідно з п. 6-11 Кредитного договору сторонами погоджено, що процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір, крім продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування та строку виплати кредиту у порядку, передбаченому договором. Протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.86% (денна процентна ставка) = (12636.24 / 15000)/ 98 ? 100%. Проценти (економічна сутність - плата за користування кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.
За розрахунком позивача, заборгованість за процентами за період з 05.10.2024року по 10.01.2025 року (нарахована за 98 днів, тобто в межах строку кредитування) становить 6 171, 92 грн. (з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат на погашення боргу).
Наведене свідчить, що позивач здійснив нарахування процентів в порядку, передбаченому Кредитним договором та у межах строку кредитування.
Таким чином, суд вважає, що проценти в сумі 6 171,92 гривень правомірно нараховані позивачем та підлягають до стягнення.
Крім цього, позивач просить стягнути неустойку за прострочення виконання взятих зобов'язань в сумі 5700,00 гривень.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.
Також Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Враховуючи зазначені положення закону суд вважає, що стягнення неустойки у розмірі 5700,00 гривень за Кредитним договором від 5 жовтня 2024 року, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.
За таких обставин, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що із ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 16 175,35 грн, з яких 10 003,43 грн. основний борг, 6 171,92 грн - проценти.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції № СЦ00026806 від 11.07.2025 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2422,40 гривень.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1 791,21 гривень, виходячи з такого розрахунку: 16 175,35 грн (розмір задоволених позовних вимог)/21 875,35 грн (розмір заявлених позовних вимог) х 2422,40грн (сума сплаченого судового збору).
Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №05.10.2024-100000778 від 05.10.2024 у розмірі 16 175 (Шістнадцять тисяч сто сімдесят п'ять) гривень 35 копійок, з яких: 10 003,43 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 6 171,92 гривень - заборгованість по процентах.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в сумі 1 791 (Одна тисяча сімсот дев'яносто одна) гривня 21 копійка.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 24.09.2025.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А);
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Суддя: М. В. Мельникович